Останні коментарі

Завадка Риманівська. Історія села. Ч.1

Село Завадка Риманівська колишнього Сяноцького повіту (тепер Підкарпатське воєводство, Польща) розташоване на віддалі 7 км. південніше містечка Дукля, побіч Угорського шляху, що в’ється на південь від Дуклянського перевалу – найближчого і найвигіднішого перевалу в Низькому Бескиді. Поселення розташувалось у вузькій долині потоку Бовчанець (на деяких польських картах називається Амбровський або Терстянський), що бере початок в присілку Абрамів, який є правим допливом ріки Яселки. З усіх сторін село оточують гори, вкриті густими змішаними лісами, в яких переважають буки, явори, ялиці. Росли тут також і рідкісні, реліктові дерева – тис, модрина, липа, дуб, багато лікарських рослин. З північного боку височіла гора Цергова (716 м.), а на півдні – гора Петрос (731 м.) і Дів (657 м.). З північного заходу на південний схід тягнеться гряда, в якій виділяється гора Гирова (694 м.), Мшана (647 м.) і Джюрдж (585 м.). Східніше Завадки – гора Кам’янка (689 м.).

Дослідник Лемківщини Юліян Тарнович-Бескид, редактор часопису «Наш лемко» подає таку історичну довідку про Завадку Риманівську: «Завадка Риманівське велике українське село, віддалене 7 км. від Дуклі, 20 км. від Риманова, 50 км. від Сянока, має свою гарну дерев’яну, греко-католицьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці (більша частина українських греко-католицьких церков у Лемківщині, присвячених населенням у честь Матері Божої, вказує на його велику побожність і пошану до Пресвятої Богородиці); поселене вже в XIV сторіччі (помилкове твердження, оскільки село засноване 1483 р.). На це вказує історична згадка, що в Завадці Риманівській вже у 1565 оці була церква. Під сучасну пору населення цього села частинно згуртоване під національним стягом, друга чатсина шукає себе».

Назва села – Завадка, очевидно, походить від розташування поселення у відношенні до якоїсь води. Тобто – це село, яке розмістилося за водою. У даному випадку, якщо їхати з Дуклі Угорським шляхом на південь до перевалу, то Завадка Риманівська лежить зліва за 2 км. від шляху за річкою Яселкою. У XVIII столітті при проведенні в Галичині першого поземельного кадастру, т.зв. Йосифінської метрики (1785 – 1788 рр.) зареєстровано 13 сіл з назвою Завадка, і три з них знаходились у Сяніцькому повіті. Для їх розрізнення до основної назви з часом додавалися уточнюючі елементи. Так з’явилися села Завадка Риманівська (через близькість до м.Риманова) і Завадка Морохівська – неподалік від Морохова. Незважаючи на таке уточнення назви, мешканці Завадки Риманівської, а також жителі навколишніх сіл в побуті називали село просто Завадкою. Цікаво, що в одному з архівних документів, а саме у судовому вироку у справі майнового спору між священиком Завадки і солтисом про земельні володіння від 1 травня 1643 р., виданому в Сяноці, село назване “Zawadka albo Trscianka” (Завадка або Терсцянка), тобто зменшене від назви сусіднього села – Терстяни).

Завадка межувала з лемківськими селами Терстяною (на заході) і Тилявою (на півдні). Північніше від Завадки проходила межа між селами, суцільно заселеними лемками, і селами з переважною більшістю поляків. Найближчим до Завадки польським селом на півночі було с. Ясюнка, розташоване за горою Церговою.

Заснування села

Завадка заснована 1483 р. на волоському праві на місці викорчуваного лісу. Земельні угіддя знаходилися на узгір’ях обабіч потоку. Понад потоком і дорогою, що йшла вздовж його течії, розміщувалися селянські оселі з городами, які займали площу 61 морг (дорівнює 0,57 га) і 1198 сажнів (дорівнює 2,134 метра). Всього у володінні села було 1826 моргів 325 сажнів ріллі, 749 моргів 1292 сажнів лук і пасовищ. До села належало 448 моргів 1436 сажнів лісу, яким володів пан, тобто Перемишльське римо-католицьке єпископство, власністю якого село було протягом всієї своєї історії.

Загалом Лемківщина була під юрисдикцією Перемишльської православної, а від 1691 р. – греко-католицької єпархії. Ця єпархія була найдавнішою в Україні і Галичині, яка правдоподібно існувала з кінця IX – X століть, коли Перемишль став осідком єпископа східного, грецького обряду. Латинське ж єпископство в Перемишлі було засноване польським королем Людовиком 1375 р., тобто на три-чотири століття пізніше і майже через сорок років після того, як король Казимир III захопив Галичину. Доходи для утримання латинських владик були дуже скупими, оскільки у цьому краї, суцільно заселеному русинами (архаїчна назва українців), було мало латинників, але з часом вони кількісно зростати. У 1434 р. король Владислав подарував для цього єпископства містечко Яслиська (засноване 1366 р. на магдебурзькому праві під назвою Високе Місто) і села Королик, Бискупичі, Далеїв, Ясюнку. У XVIII ст. кількість сіл, які належали Перемишльському римо-католицькому єпископству, збільшилась. Як засвідчує візитація єпископа Сєраковського 1747 р., ці села ділилися на потоки відповідно до їх розташування в долинах вздовж потоків. Таких потоків було п’ять і два пів потоки: 1-й потік – Воля Вижня і Рудавка, 2-й потік – Липівець і Черемха, 3-й потік – Дальова і Шкляри, 4-й потік – Королик Волоський і Королик Польський, 5-й потік – Завадка і Абрамів, півпотік Кам’янка і пів потік Посада.

Для підтримання порядку в селах назначався крайник. Кожний Потік мав свого лісника, який стежив за вирубом лісу і виловом риби в потоках. Селяни, крім панщини і чиншів, несли ще й інші повинності, які були запроваджені тільки в цих єпископських селах. Так, кожний Потік повинен був вивезти 64 бочки солі зі Старосолі на склад до Черемхи, 57 фір дерева до Яслиськ, ремонтувати дорогу, особливо громадські, зокрема угорський шлях.

У середині XIX століття цьому єпископству належало вже кільканадцять сіл в Перемишському і Сяноцькому округах з трьома містечками – Яслиська, Березів і Радимно. До цих володінь належала і Завадка Риманівська.

Угіддя, якими  володіли селяни, були поділені на ниви, кожна з яких мала свою назву. Першою вважалась нива «Городи і оселі», друга «Лази». Вона починалася від Терстянової границі і городів на захід від річки Яселки, вздовж Тилявської границі, попід Панський ліс на південь і закінчувалася біля володінь с. Кам’янки і дороги до м. Яслиськ.

На цій ниві знаходилась рілля «Солтисово», яка становила 247 моргів 403 сажні. Третя рілля називалась «Завада». Вона починалась на заході від городів, біля ниви «Лази», вздовж Терстянської границі, тягнувся далі вздовж Кам’янського потоку, під Панський ліс і закінчувалася на сході біля межі села Кам’янки. Ця нива поділялася ще на такі ріллі: Ткачівка, Грозівка, Корцівка, Сьвянтківка, Прегонівка, Березнівка, Семанівка, Кенатівка (Керудівка), Іванівка, Стечаківка, Панське (тобто панський двір), Заканівка, Вовківка, Плебанія, Солтиство, Німцівка (тут мешкали Іван і Андрій Німчики), Бринівка, Паздзірівка, Ощепівка, Маркуцівка, Маркуцівки третя частина, Данчаківка, Бердівка, Лабівка, Котулівка, Шмайдеївка, Свірівка (Скіровка), Хом’янчівка, Турківка, Ратнівка, Хохотівка (Хотівка), Помірки, Сидорівка, Грешківка, Козянівка, Голованівка, Балівка, Манашівка, Верхолівка, Кухтівка. Всього ця нива займала площу 621 морг 557 сажнів.

Четверта нива «Люшня» (Лішня) починалася на захід від Терстянської границі і ріки Яселки, тягнулася вздовж течії цієї ріки на північ, продовжувалася біля границі с.Цергови і на сході прилягала до с. кам’янки. Окремі ріллі і їх назви на цій ниві не виділені. Площа цієї ниви становила  957 моргів 965 сажнів.

Як зазначено вище, село мало 1826 моргів 325 сажнів ріллі, з якої селяни збирали 1160 корців (дорівнює 100 кг., тобто центнер) ячменю і 9378 корців вівса. Із 749 моргів 1292 сажнів лук (сюди входили і городи) збирали 1268 цетнарів квасного сіла. З лісу, якого в Завадці Риманівській було 448 моргів 1436 сажнів, щороку брали 94 сажнів твердого дерева і 268 – м’якого. Парафії належало 79 моргів 441 сажнів ріллі, 7 моргів лук, 2 морги городів, 41 морг пасовиськ і лук.

Напередодні Другої світової війни у 1936 р. Завадка Риманівська з присілком Абрамовою мало 1150 мешканців греко-католицького віросповідання. Також тут проживав 1 римо-католик та 4 юдеї. У сусідній Кам’янці мешкало 445 греко-католиків. У селі працювала трикласна школа, у Кам’янці – однокласна школа, обидві двомовні (українською і польською мовами). Функціонували читальні «Просвіти» та ім. М.Качковського, гурток «Рідна школа».

Джерело: Завадка Риманівська / Упор. М.Старчак-Вавричин, Я.Швягла. – Львів: Видавничий відділ ЛНАМ, 2006. – с.15 – 38

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео