Київ

Андрій Андрейчин – український літограф з Лемківщини

1.-Andrij-Andrejchyn_670x927-217x300

2 вересня 1865 року у лемківському селі Устя Руське (сьогодні – Устя Горлицьке) народився відомий український друкар-літограф, художник-гравер, видавець та громадсько-культурний діяч Андрій Андрейчин (1865-1914).

Мистець-літограф належав до того самого покоління, що й Іван Франко, Михайло Грушевський та інші діячі на суспільному і культурному полі, які не цуралися також політики та будували в Галичині основи модерного українства. Свій вклад у цю справу мали й вихідці з лемківських Бескидів, як хоч би провідні члени Української національно-демократичної партії та посли до Львівського Крайового сейму і Віденського парламенту, а за фахом юристи – уродженець Нової Весі, піонер фінансових кооперативів Дем’ян Савчак (1847–1912) та Данило Стахура (1860–1938) з Полян (Мисцівських), який в цьому колі показався найбільшим «довгожителем», отже мав можливість взяти участь у визвольних змаганнях (член галицької Української Національної Ради і поселенець Самбора). Читати повністю

Спогади Івана Вархоляка: про родину і Вороблик Королівський. Частина перша

Публікуємо спогади Івана Вархоляка (20.03.1926 – 15.03.2008), які нам надіслав його онук Тарас Вархоляк. Тут історія кількох поколінь родини Вархоляків з Вороблика Королівського, що неподалік Риманова та Коросна. Ми скоротили текст, проте зберегли мову оригіналу спогадів, щоб передати дух часу та переживання самого автора.

Вархоляк Іван Павлович  народився 20 березня 1926 року на Лемківщині в селі Вороблик Королівський Риманівської гміни Кросненського повіту, нині – Польща.

Отримав чотирирічну освіту початкової школи у Польщі. Пережив Другу світову війну (був серед робітників у складі дивізії “Галичина”). Депортований з мамою, братом, бабцею і дідом у село Ушня Золочівський район Львівську область.

Читати повністю

Спогади Івана Нечуй-Левицького про П’єніни, Соколицю і Лісний потік (1884). Ч.3

Продовження спогади Івана Нечуй-Левицького про Західну Лемківщину, під час його лікування на місцевих курортах у 1884 році.  Наводимо фрагмент під назвою “П’єніни. Лісний потік. Мaєтність Єписокпa Пряшівського. Вид нa П’єніни й Соколицю. Дунaєць і його береги” з праці “В Карпатах: з мандрівки в горах”.

З Щaвниці їздять гуляти в околиці, слaвні своєю крaсою кaрпaтських видів… До тaких місцин нaлежить Лісний Потік тa П’єніни. Діждaвшись теплого, погожого дня, я поїхaв до того Лісного Потоку в П’єніни зa верстов п’ять од Щaвниці. Внизу, де кінчaється нижня Щaвниця, коло сaмого Дунaйця, вливaється Руський Потік. Моя фурмaнкa переїхaлa через устя потоку, зaкидaного дрібним кaмінням, і виїхaлa нa шосе. Шосе повилося понaд берегом Дунaйця, попід сaмими горaми. Понaд річкою шосе було обмуровaне кaм’яною стіною зaввишки нa двa aршини aбо й більше.

Читати повністю

Перша в Україні виставка творів Никифора Дровняка у Києві

З 17 травня по 30 червня 2013 р. у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва працює виставка творів відомого лемківського художника, українця за походженням, одного з найкращих примітивістів світу Никифора Епіфанія Дровняка з колекції Окружного музею у Новому Сончі (Польща).

Виставка представляє творчість одного із найвідоміших у світі «наївних» художників, Никифора (1895–1968), який, без сумніву, був однією з найбільш незвичайних і водночас таємничих постатей європейського мистецтва ХХ століття. Никифор зачаровує донині. Особливо тому, що частина біографії митця, барвистої й водночас трагічної, зокрема та, що стосується його молодих років, значною мірою ґрунтується на припущеннях та овіяна багатьма легендами. Не вдалося навіть достеменно з’ясувати, чому митець використовував ім’я Никифор, яке не було його справжнім іменем. Нам не відомо, звідки з’явився термін «Никифор-Матейко», який пристав до нього ще у міжвоєнний період. Можливо, це був вигаданий кимось жарт, який, певно, сподобався художникові, оскільки вказував на високий художній рівень його картин.

Читати повністю

Енциклопедія українознавства

«Енциклопедія українознавства» – фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр - Сарсель на передмісті Парижа, Франція).

Складається з трьох томів загальної частини (1949-1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства - I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955-1989 роки) - ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, близько 1600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 1980-1990-х років, а також два перевидання, зроблені у 1993 році в Україні.

Читати повністю

Категорії

Нове відео