Останні коментарі

Статті

5-6 жовтня у Львові та Бортятині відзначили 110 річницю від народження Богдана-Ігора Антонича

Сьогодні, 5 жовтня 2019 року у Львові лемківська спільнота спільно з владою та громадою міста відзначила 110 років від народження українського поета з Лемквщини  Богдана-Ігора Антонича (1909-1937).

Заходи з вшанування Поета відбулися біля пам’ятника-композиції, яка присвячений творчості Богдана-Ігора Антонича “Привітання життя” на вулиці Городоцькій неподалік місця, де він мешкав останні 9 років свого життя.

Участь у заходав брали голова Львівської обласної організації ВУТ “Лемківщина” Степан Майкович разом із заступниками Ярославом Козаком та Іваном Радем, поект та лауреат Шевченківської премії Ігор Калинець, народний депутата України Олег Синютка і заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

Захід проходив у супроводі народного ансамблі пісні і танцю ”Лемковина” та учні творчої школи Павла Табакова, які декламували вірші Антонича.

У неділю, 6 жовтня у селі Бортятин в Музеї-садибі родини Антоничів продовжаться заходи з нагоди 110 річниці від дня народження Б.-І.Антонича. Початок о 13:00. З програмою відзначення можна ознайомитись на сторінці Музею у мережі Facebook http://bit.ly/2LU5awP

Довідково

Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року у с. Новиця на Лемківщині, що сьогодні входиться до складу Горлицького повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща.

З середини 1920-х років батьки Антонича переїхали жити до села Бортятин Мостиського району Львівської області), де його батько о.Василь був місцевим парохом. Протягом 1928–1933 років Антонич був студентом Львівського університету ім. Яна Казимира, де навчався на філософському факультеті за спеціальністю польська філологія. Протягом усього свого 9-річного “львівського періоду” у житті Антонич проживав у квартирі рідного брата його матері Олександра Волошиновича на вулиці Городоцькі, 50.

Читати повністю

26-27 вересня у Львові відбудеться конференція “Депортації в системі злочинів тоталітарного комуністичного режиму”

26-27 вересня 2019 року у Львові в приміщенні Гуманітарного факультеету Українського Католицького Університету (м. Львів, вул. Козельницька, 2а) відбудеться всеукраїнська наукова конференція «Депортації в системі злочинів тоталітарного комуністичного режиму (до 75-х роковин депортації кримських татар та початку депортації українського населення з українських земель в складі Польщі)»

Організаторами конференції є УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ, ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМ. І. КРИП’ЯКЕВИЧА НАН УКРАЇНИ, УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ і ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ МІСТА ВИННИКИ.

Робота конференція планується на два дні. Загалом працюватиме 4 секції, по дві в день. Для кожної секції планується дві ключові доповіді. Після кожної доповіді йдуть запитання, а відтак – дискусія, у якій будуть визначені основні дискутанти, а також зможуть виступати інші учасники конференції (в межах до 10 хв.) із своїми суміжними доповідями та повідомленнями.

 ПРОЕКТ ПРОГРАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ Читати повністю

Львівське товариство “Лемківщина” відзначило 30 років!

20 жовтня в Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької у Львові відбулася урочиста академія з нагоди відзначення 30-річчя створення в Україні товариства “Лемківщина”. Сьогодні його спадкоємцем є Львівська обласна організація Всеукраїнського товариства “Лемківщина”.

2

З вітальними словами на адресу керівництва товариства та для лемківської громади Львівщини виступили голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, міський голова Львова Андрій Садовий, голова Світова Федерація Українських Лемківських Об’єднань Ярослава Галик, заступник голови Тернопільського обласного товариства “Лемківщина” Ігор Дуда, голова Івано-Франківського обласного товариства Оксана Данилюк. Читати повністю

Село Вербиця. Подорож до свого українського коріння

29.09.2018_вербиця_6Публікуємо спогади і враження др. Михайла Левка (США) за підсумками першого відвідування у 2016 році Львова та села Вербиця (тепер Польща, Томашівський повіт), звідки походять його батьки. Від того часу він кілька разів протягом року навідувався в Україну та рідні місця, став членом Наглядової ради Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ та готується провести в Українському Католицькому Університеті наукове дослідження травматичного досвіду депортованих у 1944-1947 рр. українців Закерзоння на прикладі колишніх мешканців села Вербиця у рамках Програми Фулбрайта.

Цьогоріч минає 70 років від трагічної події – депортації українців із їх споконвіку етнічних земель, Закерзоння, в рамках акції «Вісла».

Після смерті мого тата у 2014 р. під час його похорону замість квітів на могилу я би хотів покласти цю статтю.

Я став більше цікавитися його діяльністю, зокрема прочитав його книгу, – і тоді глибше зрозумів його клич «Не забути про споконвічні укранські землі» і цінувати мешканців села Вербиці. Їхні травматичні переживання втрати рідних земель внаслідок примусової акції Вісла. Так сталося і зійшлося, що через знайомство з репрезентантом Українського Католицького Університету у США я мав нагоду поділитися своїм задумом співпрацювати з цим університетом у сфері дослідження земель Закерзоння, починаючи з рідного села Вербиці. Я подарував татову книгу університетові, – і з цього символічного жесту-дарування почалося наше знайомство з ректорок УКУ о. Б. Прахом. Так збіглося, що він сам у той час написав і видав книгу “Духовенство Перемиської Епархії та Апостольська Адміністрація Лемківщини” (Том 1, 2. Львів, 2015) про дослідження релігійного аспекту життя цих земель.

Читати повністю

Пройдуся стежками рідного села Стежниця. Спогади Катерини Петрушко (Шпак)

Минають дні, минають роки, а часом так хочеться бодай, хоч трошки повернутися назад, у дитинство. Тому повертаємось у спогадах, у тому що зберегла дитяча пам’ять.

Село Стежниця — колиска мого дитинства — засноване 1077-1125р.р. Чому Стежниця? Бо справді оповите багатьма стежками по обидва боки від хати.

hjlk

Стежка від хати до річки “Стежничка”, стежка на “гряди”, під “Буковину”, за “Буковину”, під “Прираз”, за “Прираз”, під “Жбірки” (тут тато мав бункер з товаришами, коли втік з Радянської армії може 1944 р)

Читати повністю

ЛОО ВУТ “Лемківщина” взяла участь у релігійній ході з Перемишля до Пикулич

3 червня 2018 року делегація Львівської обласної організації ВУТ “Лемківщина” взяла участь у Святі національної пам’яті у Перемишлі – заходах вшанування воїнів УНР і УГА, які поховані на цвинтарі у Пикуличах неподалік Перемишля (Польща).

20180603_135018

Спільно з представниками Об’єднаних товариств депортованих українців “Закерзоння” львівські лемки долучилися до заходів вшанування воїнів Української Народної Ради, які були інтерновані польською владою у 1919-1921 рр. Квіти від імені ЛОО ВУТ “Лемківщина” поклали голова товариства Степан Майкович та Наталія Яцканич й Галина Притулку.

Читати повністю

Лемківщнна теж не залишиться позаду

холмськ Передрук статті “У свідомості спільних завдань. Лемківщнна теж не залишиться позаду” на передовиці газети “Холмська земля” №23 від 6 червня 1943 року.

Ледве пройшов один місяць від пам’ятного дня проголошення СС Стрілецької Дивізії Галичина, а вже в стрілецькі ряди вписалося стільки добровольців, що можна говорити про бличий успіх розпочатої акції. Число зголошених росте з дня на день. Коли на терені Галицької Землі вербункова акція по деяких округах добігає уже до кінця, то на західних українських землях, що входять у склад Краківської области, вона щойно недавно почалася. Маємо досвід, що села з мішаним національним складом живіше відгукнулися на вербункові акції – їх мешканці зголосилися нерідко майже поголовно в стрілецькі ряди. В чужому довкіл відокремлені від своїх — вони краще зрозуміли вагу зброї, вагу збройної сили. Це дає нам запоруку вірити, що й західноукраїнські землі, зокрема Лемківщина, з радістю вхопить за зброю. Дух боротьби українським лемкам не новий. Цілі сторіччя стояли вони на сторожі українських земель. Не без причини прозвано їх твердим українським племенем. Не закинули вони прадідівських звичаїв, не затратили своєї мови, не згубили своєї прекрасної пісні, залишилися вірні своїй землі і крові. Кожне лемківське село стало непрохідною твердинею, що до неї, не міг прокрастися чужий елемент. Цей чужий елемент сховзувався по лемкінських селах, коли і просувався дещо на схід, то хіба поміж них, а не через них. Не в одному випадку їх зовсім оточили чужі їм національно села, а вони все таки не здалися, видер жали та зберегли й досі своє українське національне обличчя. Читати повністю

Ефект Стрейзанд для Польщі

Зміни до закону про Інститут національної пам’яті – Комісії з розслідування злочинів проти польського народу, які набули чинності 1 березня, стали причиною дипломатичної кризи у Польщі. Слідом за Литвою, Україною, Німеччиною, Європейським Союзом, з якими протягом останніх років були зіпсовані двосторонні стосунки з ініціативи польської сторони, до них нещодавно також приєдналися Ізраїль та США. Таке враження, що польський істеблішмент на чолі з Ярославом Качинським щоразу піднімає планку досі прийнятного критичного рівня напруги і випробовує межі її наростання у здійсненні власної міжнародної політики, шукаючи червоних ліній. Проте цього разу опонент та його реакція для Варшави виявились неочікувано серйознішими, аніж усі попередні.

Huta-Pieniacka-045-660x330

Читати повністю

Лемківський варіант розв’язання українського питання в Другій Речі Посполитій

Реценція на книгу Ярослава Мокляка (Jarosław Moklak) “Łemkowszczyzna w Drugiej Rzeczypospolitej(Kraków, 1997)

lemkowszczyzna-w-drugiej-rzeczypospolitej-8390644657На проблемах українсько-польських взаємин міжвоєнного періоду останнім часом сконцетрована увага як українських, так і польських істориків. Це й зрозуміло з огляду на стрімкий рух до зближення між Україною та Польщею і на ключове положення обох країн у Центрально-Східній Європі. Українська проблема була для міжвоєнної Польщі однією з найскладніших, бо від способів її розв’язання залежала доля самої держави та збереження її територіальної інтегральності. Відомо, що поміж українцями, котрі проживали в різних регіонах Другої Речі Посполитої, існували суттєві відмінності не лише в рівні національної свідомості, а й у політичній і культурній активності. Так, у Східній Галичині – території колишньої Австро-Угорщини – український рух носив незалежницьке спрямування і мав чітко виражений антипольський характер. Натомість розвій національної свідомості українців Волині, Підляшшя, Холмщини і Лемківщини був слабким, незважаючи на те, що на деяких з цих теренів (наприклад, у Волинському воєводстві) українське населення складало переважну більшість.

Читати повністю

Останнє інтервю з відомим лемківьским різьбярем Степаном Кищаком (1928-2017)

За Божею волею так трапилось, що це інтерв’ю було записане в останній день життя Степана Івановича Кищака (1928-2017) – майстра кругової різьби по дереву, представника лемківської школи різьбярства, популяризатора лемківської різьби та культури у Львові та Україні, засновника Музею лемківської різьби і писанки у Львові та автора численних публікацій про лемківську культуру.

Разом з працівниками львівського музею “Територія Терору” ми фактично записали останні слова Великого Лемка, які ви маєте змогу прочитати у запропонованому інтерв’ю. Степан Кищак надзвичайно любив розповідати про лемківську різьбу по дереву, історію та культуру Лемківщини, а також ділитися спогадами про життя там, на рідній Лемківщині, до переселення і тут, в Україні, де пройшла основна частина його земного життя.

Запропонований тут матеріал є дослівною розшифровкою інтерв’ю із Степаном Івановичем. Ми намагалися зберегти усе так, як було сказано ним, незважаючи на можливу наявність певних неточностей чи різного роду помилок. Разом з тим, хочемо висловити співчуття родині Кищаків та Русиників у зв’язку з утратою близької людини! Боже Вам заплат, Степане Івановичу!

* * *
Звати мене Степан Іванович Кищак. Я народився 12 січня 1928 р. в селі Балутянка ґміна Риманів у Сяніцькому повіті, що на Східній Лемківщині.

У нашому селі Балутянка, яке мало 54 хати, в кожній хаті різьбили. У сусідньому селі Вілька було 34 хати і в ньому також усі різьбили. Це було два основні лемківські різьбярські села. Причиною цього було те, що Лемківщина прекрасна своєю природою, виховуючи любов до краси. Лемки різьбили усе, що їм потрапляло до рук.

Читати повністю

Категорії

Нове відео