Статті

Вийшов весняний номер часопису “Лемківщина. Lemkivshchyna” (США)

8 травня, у День пам’яті та примирення, Організація оборони Лемківщини випустила новий номер часопису «Лемківщина. Lemkivshchyna» – перший у 2022 році, але 43-й за порядковістю.

Що можна прочитати у цьому номері:

  • Тарас Радь. Українське питання
  • Аскольд Лозинський. 75 років тому
  • ООЛ допомагає боротьбі України та українським біженцям
  • Diana Howansky Reilly. Remembering Akcja Wisla: An Excerpt from “Scattered: The Forced Relocation of Poland’s Ukrainiansafter World War II”
  • Jaroslaw Moklak. Prosvita Society and the Lemko Commission
  • ООЛ фінансує реконструкцію лемківського кладовища
  • Organizational Meetings
  • Second Annual OOL College Scholarshipe Competition
  • Order LRF Publications Online
  • Ольга Бенч. Різьбярська й пісенна традиції лемків, що жили в центрі Європи
  • Богдан Тихий. Барвистий світ Стефанії Русиняк
  • Jerzy Starzynski. Clothers of the Ruthenian Inhabitants of the northenr slopes of the Carpathians in the 16th – 18th centuries
  • Владислава Ревака. Церкви
  • Марія Горбаль. Русаля, Собітка на Лемківщині
  • Vasyl Jula. The Lemko Easter Basket and Pashcal Food
  • День Матері
  • In memory. Мирон Домаразд

Читати можна онлайн за цим посиланням

Читати повністю

Лемківський ресторан та українські пісні в американському фільму “Мисливець на оленів”

В оскароносному фільму «Мисли́вець на о́ленів» (The Deer Hunter), який вийшов на екрани 1978 року, події його першої частини відбуваються у лемківському ресторані (Lemko Hall) у місті Клівленд. Один з трьох товаришів одружується і святкує весілля у ньому, де лунають українські весільні пісні і танці, зокрема гопак.

Аналогічні “Lemko Hall” також були в інших американських містах, зокрема в Йонкерсі, Монро, а також штатах Пенсильванія та Огайо. Крім цього був «Lemko-Park». Всі вони були засновані в 1950-х і тішились популярністю серед американських лемків, серед яких, на жаль, також було багато так званих карпаторусинів.

Ще в 1890-х роках було багато так званих карпато-русинських імігрантів до вугледобувних сіл Пенсільванії. Багато хто з них називав себе лемками. Перші лемківські зали чи Lemko Halls могли бути побудовані на початку 1900-х років. “Lemko Hall” в Клівленді, що був побудований лемками у 1910 році як салон і світський зал, а у 1930-х роках його купив Лемківське товариство (Lemko Association).

Читати повністю

Дух українства світового – академік Микола Мушинка. З нагоди появи у 2016 році біографічної книги “У всякого своя доля…”

Стаття була опублікована у січні 2017 року у тижневику “Дзеркало тижня”. Якщо забити в Гугл слово “Мушинка”, то менше ніж за секунду пошукова система видасть понад 16 тисяч посилань на різні сайти, де згадується видатний український учений і громадський діяч зі Словаччини Микола Мушинка.

Оце наш пряшівський Мойсей,

Укроп із подихом Європи.

Стоїть його книжок стіна –

Ставай, небоже, навколінки,

Життя і правди глибина

Там світять з кожної сторінки.

Дмитро Павличко.
“Микола Мушинка”

Якщо забити в Гугл слово “Мушинка”, то менше ніж за секунду пошукова система видасть понад 16 тисяч посилань на різні сайти, де згадується видатний український учений і громадський діяч зі Словаччини Микола Мушинка.

Читати повністю

“Початки християнства на Закарпатті”. Пошук відповіді на запитання звідки прийшло християнство у Русь-Україну

Відносно старе діаспорне видання книги о. Степана Папа під назвою “Початки християнства на Закарпатті (на основі нових наукових дослідів)”, яке вийшло друком 1983 року у видавництві “Америка” у Філадельфії (США) за підтримки Митрополії Української Католицької Церкви у США накладом 550 примірників. Вона була видана до 1000-ліття хрещення України з благословенням філадельфійського архієпископа-митрополита Стефана (Сулика).

Книга є спробую знайти науково обгрунтовану відповідь на питання про те, яким чином розпочався процес христинізації Русі. Правда у тому, що християнство приходить на всі українські землі на сотню літ перед хрещенням Руси-України у 988 році. Тобто ще у VIII-IX століттях. Звичайно, великого поширення воно не мало, але його знали русини-українці. Це наглядно бачимо у 860 році. Тоді слов’янський апостол Константин-Кирило, подорожуючи до хозарів (сучасна Кубань), зупинився в Херсонесі або Корсуні (сучасний Севастополь), і там “обріт же ту Євангеліє і Псалтирь, рошськими письмени писано, і человіка обріт, глаголюща тою бесідою”. Знаєсо також, що в Тьмутороканців дуже вчасно був грецький єпископ, як деякі твердять – навіть архієпископ. Тьмуторокань (сьогодні станиця Таманська) це південна частина української землі над Азовським морем.

Читати повністю

Подорож наших людей до Америки. [1890 рік]

Вже від довшого часу наші галицкі та угорскі Лемки стали численно виходити до Америки — за то незміриме море, глядаючи ліпшоі долі, не вважаючи на великі перешкоди, які йіх на тій дорозі здибають, аби тілько вирятуватися від голодної смерти. Бо там у нас в краю заробку нема жадного, гандлі всі тримають жиди та Ляхи, а нaш бідний та темний мужик, не маючи ніякої надіі, що ж має робити, як тілько оставити грунт і все газдівство (коли котрий має, бо є вже й такі, що в жидівских руках) та вибиратися до Америки?! Яка то подорож тих бідних неучених людей, хочу тут описати.

Нам до зелізниці найблизше до Грибова, і наші люде, хотячи як найскорше дістатися там, йідутъ фірами, а потому до вагонів пересідають і відходять дальше. Часами трафляєся, що здибає жандарм, то зараз провадить на поліцію, а там мусить подорожник віддати гроші. Трафляєся, що деякий не віддає зараз — того розбирають з одежі, і усі лати повідпорюють, також і чоботи, бо дехто ховає гроші в чоботях, т. є., прибиті в обцасі. Гроші відбирають всі, даючи му лиш тілько, аби мав о чім в село вернутися. Так дієся в Тарнові і Кракові, тому то наші люде наймають незнайомих волоцюг, аби йix провадили, — як ми оповідав Томко Маслей з Лабівця в Сандуцкім повіті. “Коли ми, — каже, — прийшли до Живця, прийшло якихось сімох волоцюгів, котрі зараз нас пізнали, що ми чужі, а оден з них закричав: “доконд?” Ми відповіли, що до Америки. Тогди дали знак, щоб іти за ними, і ми пішли. Коли вже вийшли за місто, кажуть нам, абисмо оден платили по 10 зр., то нас попровадять до Бялоі, а як ні, то нас віддадуть поліції. І ми вже мали платити, але на щастє являєся старий чоловяга, котрий пізнав, що то за діло, сказав нам, аби не слухати тих, бо то злодіі, і запровадив нас під Бялу, бо то вже недалеко було. З Бялоі вже ми сами пішки прийшли до Більска, ту наняли ми одного господаря, котрий нас запровадив до Дведзіц. А ту знов біда — треба було іти через міст, а там стояв такий злодюга, котрий тілько за тим стереже; зараз нам каже, що нас до Прус запровадить, але ледве нас відпровадив чверть милі, і каже собі заплатити 3 зр.. а ні то страшив жандармами. Ми заплатили злодюзі, а потім вже сами дісталися на третю стадію в Прусах, і так ми вже пойіхали до Гамбурга”.

Читати повністю

“Три місяці свободи. Українська Команецька республіка на Лемківщині 1918-1919 років”

У 2019 році у Перемишля було видано польською мовою книгу “Trzy miesiące wolności. Ukraińska Rebublika Komaniecka na Łemkowszczyźnie 1918-1919” (“Три місяці свободи. Українська Команецька республіка на Лемківщині 1918-1919”).

Її упорядником, перекладачем з української на польску мову, а також автором вступного слова став український історик з Перемишля Богдан Гук, який присвятив цю книгу пам’яті свого діда, вислочанина Пилипа Юрчака, котрий був вояком української Команецької республіки. Ще одне вступне слово також написав польський дослідник Тадеуш Анджей Ольшаньський.

Дана книга не є монографією, а збіркою публікацій, статтей та спогадів безпосередніх учасників історичних подій, які відомі під назвою Команецька республіка або Східнолемківська республіка, яка проіснувала від листопада 1918 до січня 1919 років.

Читати повністю

Автомобільна мандрівка Станіслава Лема по Лемківщині у 1961 році

Літню відпустку 1961 року всесвітньо відомий письменник-фантаст Станіслав Лем (1921-2006) та його дружина Барбара провели разом із сім’єю іншого відомого польського письменника Яна Юзефа Щепанського (1919-2003). Останній, як звично для себе, детально описав її у своєму щоденнику (вони були вперше видані у 2002 році). На цей момент Леми і Щепанські проживали у місцевості Кліни на околицях Кракова.

Лем біля одного із своїх автомобілів, якими так захоплювався

Це виглядало краще, ніж празькі та югославські вояжі, і не лише тому, що Щепанський був більшим оптимістом: навпаки, у його книжках ми знайдемо описи джуе неприємних поїздок. Ця до них неналежала. Про неї ми знаємо завдяки запису у щоденнику за 7 серпня 1961 року:

Читати повністю

Спогади про ув’язнення дисидента Миколи Горбаля

Пропонуємо вашій увазі запис спогадів Миколи Горбаня про ув’язнення, які напередодні 30-річчя проголошення Акту про відновлення Української незалежності записала команда проекту “Обличчя Незалежності”. Загалом було записано 16 інтерв’ю з українськими дисидентами, які були політичними в’язнаннями через власну громадянську позицію.

https://www.youtube.com/watch?v=9FOKHxpj9mw&ab_channel=%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%87%D1%87%D1%8F%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%7CFacesofIndependence

Читати повністю

У Львові відзначили 122 років від народження Богдана-Ігора Антонича

5 жовтня 2021 року лемківська громада Львова взяла участь у заходах з нагоди відзначення 122 років від народження Богдана-Ігора Антнонича (1909-1937).

До пам’ятника-композиції творчості Поета “Привітання життя”, що знаходиться на вулиці Городоцькій (у сквері біля цирку) було покладено квіти. Варто нагадати, що це місце є невипадковим, оскільки він знаходиться навпроти будинку за адресою вулиця Городоцька 50. Тут у квартирі рідного брата його матері Олександра Волошиновича Богдан-Ігор Антонич проживав у період з 1928 по 1937 роки. Про цей факт сьогодні нагадує меморіальна таблиця, яку встановили на фасаді будинку ще у 1989 році.

Читати повністю

Звернення лемків з ґміни Команча до вищого керівництва Польської Народної Республіки з проханням звільнити їх від депортації до УРСР 1945 року

Публікуємо звернення мешканців та керівництва ґміни Команча до вищого політичного керівництва Польської Народної Республіки у Варшаві та Ряшеві з проханням звільнити їх від депортації до УРСР, намагаючись переконати його у своїй лояльності до держави та її громадян. Його підготували солтиси і парафіяльне управління Команчі, Радошиць, Явірника, Ославиці та Прелук, яких підтримала Ґмінна Рада Народова (депутати місцевої ради) і війт ґміни Команча. Звернення готували з 15 по 17 вересня 1945 року і було отримано Ряшівським воєводським управлінням 18 вересня. Ми знаємо його зміст завдяки оригіналу в рукописному вигляді, яке збереглося в архіві: Aрхів MBCiA РП, фонд MAP 304, арк. 92-93

***

Рукописний оригінал звернення мешканців гміни Команча, який зберігася в архіві

Читати повністю

Категорії

Нове відео


Warning: file_get_contents(http://gdata.youtube.com/feeds/api/users/Beznazvy/uploads?v=2&alt=jsonc): failed to open stream: HTTP request failed! HTTP/1.0 404 Not Found in /home/lemky/public_html/wp-content/plugins/dzs-videogallery/videogallery.php on line 192

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/lemky/public_html/wp-content/plugins/dzs-videogallery/videogallery.php on line 200