Останні коментарі

Говірка

Спогади Івана Нечуй-Левицького про Шляхтову (1884). Ч.1

Пропонуємо читачам спогади Івана Нечуй-Левицького про Західну Лемківщину, під час його лікування на місцевих курортах у 1884 році.  Наводимо фрагмент під назвою “Остaннє русько-укрaїнське село Шляхтовa. Долинa Руського потокa. Русини” з праці “В Карпатах: з мандрівки в горах”.

От долинa Руського Потокa. Я бaчу своїх земляків русинів в цій дaлекій дaлечі.

nechui_levyckyiОдного дня в липні познaйомився я з одним гaлицьким русином д. Ф. Б., котрий приїхaв не лічитися водaми, a тaк собі трохи розвaжитися тa погуляти в горaх. Добродієві Б. стукнуло вже 56 літ; однaче, не ввaжaючи нa свій немолодий вік, він був зовсім свіжий нa виду чоловік, веселий, жвaвий, проворний, ворушливий, говорливий. Нa голові не видно було ні одної сивої волосини. Він не ходив, a ненaче бігaв. Вислaний полякaми зa пaтріотизм нa дaлекий мaзурський крaй, він не втрaтив енергії, не поступився в своїх пересвідченнях, зістaвся зaвзятим русином, тільки стaрого зaгaртувaння. Прaцюючи нa літерaтурно-нaуковому полі, він нaписaв кількa добрих щодо змісту нaучних творів, aле яко чоловік дaвній, нaписaв їх тим чудним язиком “Словa” тa “Проломa”, котрого не втне ні Великa, ні Мaлa, ні Білa Русь і рaди котрого ніколи не буде читaти тих творів, вaртих увaги з нaукового погляду. Як стaрий кaвaлер, д. Б. убирaвся по-стaросвітському, носив превисокий циліндер нa голові мaло не до хмaр, ще й якогось рудо-кофейного кольору, і все збирaвся женитися. З цим повaжним тa веселим пaном я й поїхaв в неділю рaненько до Шляхтової нa службу божу. Нaш фурмaн був тaк сaмо русин з Шляхтової, ґaздa Мaлиновський.

Читати повністю

Не мова, а лем діалект

Вони кажуть «лем» (українською «тільки», або «лише») — тому і лемки. Вони розділені кордонами і розсіяні світом; ходять до різних церков; одні вважають себе українцями, інші — русинами як окремішнім народом; їхня мова має різні варіанти, й цю мову можна вивчати у школах і навіть в університетах, але тільки не в нас — не в Україні.

anna«Анна Шамайда: єдина ліцеїстка, яка цього року складала випускний іспит (матуру) з лемківської мови», — повідомили польські видання. Gazeta Wyborcza розповіла про це детально, бо й для Польщі випадок неординарний — навіть на тих теренах, де мешкають тамтешні лемки, шкіл з лемківською мовою викладання нема, натомість є міжшкільні центри, де навчаються ті, хто бажає. Втім оцінка з лемківської мови як шкільного предмету записується у табелі й зараховується в середній бал для вступу до вищої школи. У Польщі методологічне шкільне викладання лемківської мови запровадили 1991 року, а від 2000 року вона з’явилась як окремий предмет на відділенні філології Краківського педагогічного університету.

Читати повністю

Лемківський говір

Лемківський говір, західнокарпатський говір – один з архаїчних говорів карпатської групи південно-західного наріччя. Територіально лемківський говір накладався на етнографічну зону Лемківщини, співвідносну з етнографічною групою українців – лемків. Поширений на крайньому заході українського етномовного ареалу у західних районах Закарпатської області, у Східній Словаччині і Ряшівському воєводстві Польщі.

Лумківський говір утворився у XIV-XVI ст. внаслідок переселення людності з Надсяння (Сяноцької і Перемиської земель). На сході межує з бойківським говором і закарпатським говором, на півдні і заході – зі словацькими, на півночі – з польськими говорами. Лемківським діалектичним анклавом є східнолемківська острівна говірка жителів сіл між Стрижевом і Кросно (їх називають замішанцями).

Читати повністю

Сучасні виконавці лемківських пісень

www.youtube.com/embed/aKbzSCNAaHU

Лемківські пісні співає Софія Федина, українська співачка, голова Світової федерації українських лемківських об’єднань. Батьки дівчини із Лемківщини,  обоє були переселені, але дівчина розповідає, тільки там , на території зараз Польщі, відчуває себе вдома.  Співачка із задоволенням співає лемківських пісень, бо каже, такої доброї музики ще треба пошукати: «Лемки співали на різні приводи, але з таких що ми найбільшіше знаємо, багато пісень про рідний край. Зокрема ота співанка, там під гором, розказує про рідні терени, за якими лемки сумують, багато про депортацію і про тое, що не можуть повернутись до рідної землі, зокрема:  горами ходжу, не виджу никого, серце моє плаче, серце моє плаче, од жалю великого».

Читати повністю

Категорії

Нове відео