Село Репедь. Перша частина

 

Греко-католицька церква у Репеді

Лемківське село Репедь у Сяніцькому повіті (сьогодні Республіка Польща) розташоване неподалік великого села Команча, у мальовничому міжгір’ї між Явірником і Туринським, Щавним і Прибишевом, що на сході Лемківщини. Розташувалося воно у місці зустрічі невеличкої річки Репедки з річкою Ославиця.

Походження назви

Походження назви села остаточно не з’ясовано. Найбільш правдоподібно, що назва ця походить від румунського слова “repede” – швидкий (Z.Stieber. Toponomastyka Lemkowszczyzny…, s.45). Є припущення, що перші поселенці прибули сюди із Закарпаття, де сусідували з румунами і в побуті вживали також румунську мову. Потік, у якому дуже швидко тече вода, назвали “Репедька” (аналогічно назві “Бистриця”). Подібну назву отримало також село, що у ранній русинській (українській) термінології звучало як “Репіт” або “Рипіт”.

Існує ще одне припущення, що назва села походить від слова «ріпа» (польською «r?epa», назва села «R?epied»). І звідси, начебто, близькі назви “Ріпник”, “Ріпниця” та “Ріпне”, які не прижилися.

Історія села

Причиною міграції русинів (українців) Закарпаття на терени північного схилу Західних Карпат (Низькі Бескиди) було стрімке зростання населення краю і наявність вільних, незаселених земель на північних схилах, або ж повторні заселення внаслідок стихійних лих, епідемій.

Околиці теперішнього села Репедь були на той час природньою пусткою, бо у локаційному документі зазначено, що перші поселенці засвоїли два грунти, розчистивши їх від дерев і корсів.

Український історик Михайло Грушевський стверджував, що сяніцький староста Миколай Вольський дозволив шляхтичеві Яросу Мєсовському осадити село Репедь на вольскому праві 28 вересня 1526 року з вольностями на 18 років (М.Грушевський. Матеріали …, с.88-90). Вольності надавались на 24 роки. Отже, село до цього часу існувало вже шість років і, фактично було засноване у 1520 році (F.Fastnacht. Osadnictwo ziemi Sanockiej…, s.156).

Вже тоді, у 1526 році, за народними пекеказами, розпочато будівництво храму. Храм цей не зберігся і не відомо, як він виглядав. Можна лише здогадуватись, що це була невелика дерев’яна церковця східнолемківського типу.

Село належало до так званих “королівських”. Через село, з перших років його існування, проходив шлях, яким купці від Самбора переганяли закуплену у горах худобу. З ілюстрації 1566 року довідуємося, що саме тут, в Репеді та Куляшному, існував митний пункт для збору мита на користь староства (F.Fastnacht. Osadnictwo ziemi Sanockiej…, s.55).

Згідно з матеріалами Йосифінської метрики 1787-1788 рр. (поземельний кадастр) у Репеді на той час проживала 91 селянська родина з прізвищами: Гринь, Хрущ – по 4 родини; Бруцяк, Гоцко, Онушканич, Радь, Федоринець, Хромий – по 3 родини; Василько, Ващишин, Ільків, Крисина, Мушка, Палінський, Перун, Потончак, Сегін – по 2 родини; Баб’як, Брилінський, Буран, Вакера, Вархола, Ганич, Гаркай, Головатий, Громуляк, Гулик, Демчур, Каламаш, Коцан, Кріль, Крупа, Лазар, Мазур, Манкович, Маханич, Самуляр, Саракун, Семанишин, Стапай, Шуварник.

Список родин с.Репедь

Посередині села у 1824 році було збудовано дерев’яну церкву св. Миколая (див. фото) у східнолемківському стилі, яка збереглася до наших днів. Споруда з окрулих брусів, спаяних дерев’яними кілками. Перед церквою зведено дерев’яну дзвіницю спереду. Внутрішня поліхрімія церкви зроблена художником Буковчиком у 1896 р. У цьому ж році завершено спорудження іконостасу.

Поряд з церквою стояв будинок дерев’яної, досить простої народної школи, в якій в кінці XIX століття працював її управитель др. Андрій Крупський. Його донька Теофіла була дружиною відомого суспільного діяча Лемківщини адвоката Володимира Бучацького (1844-1912), чий син став відомим ветеренаром та активним учасником культурного життя на Лемківщині.

Необхідно зазначити, що на початок XX ст. (1901) у селі нараховувалось 280 осіб, які вміли писати і читати, що враховуючи обставини того часу, було надзвичайно вагомим показником. Андрій Крупський був похований на цвинтарі поруч з церквою. Щорічно на його могилі на Зелені свята, у рписутності парафіян, священники відправляли поминальну панахиду.

На місці старої школи, після Першої світової війни, селяни збудували простору муровану школу. У школі були дві класові кімнати, де навчалося близько півтори сотні дітей, коридор і 4-кімнатне помешкання для вчителів. Довкола школи простягався сад, де учні навчалися садівництву. Школа не лише виглядом була кращою серед шкіл навколишніх сіл, але й виділялась з поміж них якістю навчання. Тут працювали прекрасні українські педагоги, які навчали дітей рідною українською мовою.

Під час визвольних змагань 1918-1921 років селяни взяли участь у боротьбі за самовизнання. 3 листопада 1918 парох села Вислік Великий Пентелеймон Шпилька проголосив створення Східно-Лемківської (Команецької) Республіки, яка проголосила приєднання до складу Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). В числі 33 сіл (Балигород, Бальниця, Вислік Великий, Височани, Воля Мигова, Дарів, Довжиця, Душатин, Кальниця, Карликів, Команча, Куляшне, Лупків, Манів, Миків, Мокре, Морохів, Мощанець, Ославиця, Полонна, Прелуки, Прибишів, Пулави, Радошиці, Смільник, Сукувате, Суровиця, Тісна, Туринське, Чистогорб, Щавне, Явірник) Східної Лемківщини, що приєднались до Республіки було село Репедь. Тут була одна із шести оборонних станиць, а штаб оборони діяв у сусідньому селі Команчі. Селяни сіл Репедь і Прелуки відбили перший наступ польських військ на початку січня 1919 р. Проте під натиском регулярних польських військових формувань Команецька республіка припинила своє існування 23 січня 1919 року.

Читати продовження ось тут

Джерела:

Моє рідне лемківське село Репедь (букет спогадів). Крупа М. – Львів: Додаток до «Лемківського календаря-2003», 2002. – 27 с.

М.Крупа. Репедь // Лемківський календар. – 2000, с. 80-83, www.pl.wikipedia.org

Іван Радь. Село, що не хотіло вмерти // “Лемківщина”, 1983, Ч.3

 

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео