Лемківщина

Лемківщнна теж не залишиться позаду

холмськ Передрук статті “У свідомості спільних завдань. Лемківщнна теж не залишиться позаду” на передовиці газети “Холмська земля” №23 від 6 червня 1943 року.

Ледве пройшов один місяць від пам’ятного дня проголошення СС Стрілецької Дивізії Галичина, а вже в стрілецькі ряди вписалося стільки добровольців, що можна говорити про бличий успіх розпочатої акції. Число зголошених росте з дня на день. Коли на терені Галицької Землі вербункова акція по деяких округах добігає уже до кінця, то на західних українських землях, що входять у склад Краківської области, вона щойно недавно почалася. Маємо досвід, що села з мішаним національним складом живіше відгукнулися на вербункові акції – їх мешканці зголосилися нерідко майже поголовно в стрілецькі ряди. В чужому довкіл відокремлені від своїх — вони краще зрозуміли вагу зброї, вагу збройної сили. Це дає нам запоруку вірити, що й західноукраїнські землі, зокрема Лемківщина, з радістю вхопить за зброю. Дух боротьби українським лемкам не новий. Цілі сторіччя стояли вони на сторожі українських земель. Не без причини прозвано їх твердим українським племенем. Не закинули вони прадідівських звичаїв, не затратили своєї мови, не згубили своєї прекрасної пісні, залишилися вірні своїй землі і крові. Кожне лемківське село стало непрохідною твердинею, що до неї, не міг прокрастися чужий елемент. Цей чужий елемент сховзувався по лемкінських селах, коли і просувався дещо на схід, то хіба поміж них, а не через них. Не в одному випадку їх зовсім оточили чужі їм національно села, а вони все таки не здалися, видер жали та зберегли й досі своє українське національне обличчя. Читати повністю

Історія заселення українців (русинів) у Воєводині, Сербія

История  преселєня  Русинох на  простор  терашнєй  Войводини , а  за  час  Австро-Угорскей Дольного  краю  (Delvidek – по  мадярски) повязана  з  подїями  у  стредней  Европи у 16. , 17. и 18. вику . У  16.  вику угорска   войска  прецерпела  чежке  пораженє  на  битки  при  Мохачу од  Отоманскей  империї ,та  Турки  пребераю  под  свою  власц  вельку  часц  Панонскей  ровнїни. Тоти  краї  оставаю  под  їх  власцу   до  потписованя  Карловачкого  миру (1699. рок)  и  Пожаревацкого  миру (1718.  рок).

После  поцагованя  Туркох ,територия  Войводини  була  слабо  населєна , та  ше  рахує  же  ту  жило  коло  10.000  жительох.Прето  Австро-Угорски  власци организую  насельованє  того  краю, та  ше  ту  населюю  Серби, Горвати ,Нємци , Мадяре ,Словаци  итд.Перши  Русини  зазначене  же  були  у  месту  Кула  1746.  року , цо  ше  рахує  як  початок  пресельованя.

Перша  организована  ґрупа  приходзи до  Руского  Керестур  1751.  року на  основу  Контракта  потписаного  з  администратором  коморских  маєткох  у  Хабзбуршкей  монархиї, Франц Йозеф де Редлом. Тота  ґрупа  приходзи  з  Мукачевскей  епархиї , нєшка  Закарпатска  обласц  України. З  присельованом  до  Руского  Керестура ту  почина  и  церковни живот, та  греко-католицка  церква  почина  робиц  1751.  року. Источашне  ше  организує и  образованє дзецох, та  школа  почина  робиц 1753.  року.Перши  свяшченїки  и  учителє  приведзени  з  старого  краю.

Читати повністю

Про ідентичність лемків та бойків

Визначення «малої батьківщини» лемків не породжує жодних протирічь. Питання «великої батьківщини» є значно складнішим. Питання національної приналежності лемків породжує багато суперечок.

Лемки розглядають в українській традиції мешканці Лемківщини, регіону, який розтягнувся з північних і південних схилів Карпат. Він становить особливий півострів поміж польськими та словацьким етнографічними територіями.  Кількість лемків у Словаччині нараховує цілому 100-140 тис. Населяють регіон, який словаки називають Шаришем, а також незначні частини Спишу і Замплін. Українці називають його Пряшівською Руссю або Пряшівщиною. Населення лемків в межах Польщі займали – на думку українських дослідників – до 1947 р. південні межі повітів: Новосандецького, Горлицького, Ясельського, Кроснянського, Сяноцького, південний-схід Ліського і кілька сіл Новотаргівського. У 1930-х рр.. кількість населення лемків в Польщі становила близько 160 тис. Вони населяли близько 300 сіл.

Читати повністю

Лемківський підсумок ХХ ст. й перспективи на ХХІ-е століття

Чудова наукова розвідка професора Зеленогурського університету Богдана Гальчака про трагедію асиміляції та пошуку власної ідентичності лемків у Польщі, Словаччині, США і Сербії. Автор детально аналізує історичні причини спустошення та обезлюднення Лемківщини та роздумує над перспективою збереження лемківської самобутності за сучасних умов розсіяності лемків.

130663_lu21s6halczak_34Під назвою „лемки“ розумію українське населення, що виводиться з Лемківщини – історичного регіону, розміщеного в Карпатах, на польсько-словацькому пограниччі. У межах Словаччини лемки (у цій країні їх найчастіше називають русинами) живуть у регіоні, який словаки називають Шаришем, а також у невеличких частинах Спіша і Земпліна. Українці називають той регіон Пряшівщиною. У Польщі до 1947 р. лемківські поселення були на території, яка охоплювала повіти Новосанчівський, Горлицький, Яслицький, Коросненський, Сяноцький, південно-західну частину Ліського й кілька сіл у Новоторзькому повіті [1].

Згідно з українською традицією, межа між Лемківщиною й розміщеною на схід від неї Бойківщиною пролягала вздовж річок Сян і Ляборець [2]. У Польщі в міжвоєнний період стала розповсюдженою за посередництвом Романа Райнфуса думка, що східна межа історичної Лемківщини пролягала за річкою Ославою, верхами Буковиці і Великого Поділу [3] (однієї з найвищих височин на Південному Розточчі, пол. Wielki Dział). Таке розуміння меж Лемківщини виключало з приналежності до неї Ліський повіт і більшість Сяноцького повіту. Думка ця породжувала сумніви навіть у деяких польських дослідників. Вони вважали, що східну межу Лемківщини слід пересунути у східному напрямку, принаймні до річки Солинки [4]. Сам Райнфус, зрештою, не заперечував факту присутності лемків на схід від Великого Поділу. Він тільки вважав це перехідною лемківсько-бойківською зоною.

Читати повністю

Збірник галицких пісень і мельо­дій народних

Письмо о. Порф. Бажаньского.

Важне і дуже для нас цїнне дїло, збір галицких мельодій народних, поступи­ло вже до того, що доси окрім варіянтів списано вже 1350 народних мельодій з дов­шим або коротшим текстом, а вписуються такожь і варіянти, бо і ті мають свою окре­му вартість. Наші мельодіи народні походять з Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини, Покутя, Поділя, галицкого Волиня, Надднї­стрянщини, осередка Галичини, Надсянщини і др. Нема закутка в Галичинї, з котрого би бодай по кілька як не більше мельодій народних не знаходилося в нашім Збірни­ку. Рівно і число збирачїв народних ме­льодій, як мужчин так і женщин, сегодня вже поважне, і им ми в своїм часї і на своїм місци сердечну зложимо подяку.

Читати повністю

Звернення “До українців поза лінією Керзона в справі виселення”

Після листа українських повстанців “До українців Холмщини, Посяння і Лемківщини” від березня 1945 року передруковуємо також листа світового українства “До українців поза лінією Керзона в справі виселення” від серпня 1945 р.

За Українську Самостійну                                                                                                                                                                       Воля народам і людині

Соборну Державу

ДО

УКРАЇНЦІВ ПОЗА ЛІНІЄЮ КЕРЗОНА

В СПРАВІ ВИСЕЛЕННЯ

В полонині серпня цього року підписано в Москві польсько-совітський договір про східні кордони польської держави. На підставі цього договору понад міліон українців лишався ще на території польської держави. Українське населення мешкає головно на Холмщині здовж Буга, над Солокією та на Лемківщині.

Читати повністю

Українсько-польське пограниччя: Закерзоння та Східні Креси. Частина 2

Продовження (друга частина) статті “Українсько-польське пограниччя: Закерзоння та Східні Креси”, у якій розкривається історія земель по західну сторону від лінії Керзона, так званого Закерзоння, яке було тереном поселення переважно українського населення. Етнічні українські землі Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя, які були спустошенні після депортацій 1944-46 років та “остаточного вирішення українського питання” у Польщі у 1947 році. Сьогодні територія Закерзоння є частиною східного прикордоння Республіки Польща.

Закерзоння та Східні Креси

«Професор Ромер, великий географ, казав, що етнічна межа між поляками та русинами (українцями – Авт.) в Галичині, у Східній Малопольщі пролягає через ліжка.» [1, с.208] Ці слова Яцека Куроня, які він сказав під час свого виступу 1 листопада 2002 року у Львові надзвичайно влучно передають обставини сусідства українців та поляків. Вони конфліктні і складні з історичної точки зору. Читати повністю

Історія лемків. Частина 4

Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1частина 2 і частина 3.

Які чинники спонукали українське населення до колонізації Карпат у західному напрямку? Основним фактором був, звичайно, високий зріст кількості населення, тому необхідно було шукати нові терени для господарювання. Тим часом, можливості розширення території на південь поступово зменшувалися. У XIV ст. прийшов занепад Галицької Русі, а її територія була розділена між Польщею, Литвою та Угорщиною. Настала польська й угорська колонізація Русі, яка охопила передусім найкращі землі.

Читати повністю

Довгоочікувана поїздка у Красну та Ванівку

20-21 вересня лемківська громада Львова та Борислава побувала у лемківських селах Ванівка та Красна, що у Польщі.

Обидва села, так само як і ще близько 20 довколишніх сіл, до депортацій формували лемківську оазу неподалік повітового міста Кросно. Вона знаходилась дещо північніше межі заселення лемків і відділялась пасмом польських поселень.  

У перший день мандрівки делегація з Борислава відвідала село Ванівка (нині – Weglowka). Середучасників було багато тих, які народилися тут або мають коріння у селі. Першочергово бориславці відвідали місцевий український цвинтар, на якому кожен з трепетом розшукував поховання своєї рідні. До гостей з України приєднались теперішні українські мешканці Ванівки та сусідніх Чорноріків.

Читати повністю

“Пласт” на Лемківщині

Цьогоріч українська організація молоді «Пласт» у всьому світі відзначатиме сторіччя від часу свого заснування. Ще восени минулого року, по закінченні літніх таборів, Головний провід «Пласту» оголосив період від 1 серпня 2011-го до 31 серпня 2012 року Роком «Пласту», під час якого відбуватимуться різні святкові заходи в дев’яти країнах світу, де існують пластові гуртки. Із цього повідомлення дізнаємося, що організація запланувала зустрічі пластунів Канади й США в останній зі згаданих держав. Ювілейне таборування відбудеться в Німеччині, Австралії й Україні.

Читати повністю

Категорії

Нове відео