Останні коментарі

Польща

Полоноцентричне деформування Лемківщини

Ряшівський етнограф Анджей Карчмажевський (1939 р. нар.), як видно з 63 назв у бібліографії його книжки «Світ лемків», поки почав роботу над текстом цієї публікації, про Лемківщину не писав нічого. Тим більше я здивований довір’ям видавництва до автора. З видавничого погляду, великоформатне видання у твердій обкладинці з безліччю старих фотографій, що їх умілий графік відповідно поєднав з текстом, – це мала б бути формальна запорука високої якості змісту. А тимчасом лише з поліграфічного погляду видання стало одним з найпомітніших лемкознавчих публікацій за кілька останніх років. Видавництво «Лібра» вклало немало зусиль у рекламну кампанію. Поруч з виданим пізніше «Світом бойків», світ їхніх західних сусідів мав би стати читачеві ближчим. Адже така є формула заголовка: як хтось збирається писати про чийсь світ, то і сам мав би дбати, щоб світ був світом, а не напівсвітом або ніби-світом. Щоб книжка більше відкривала, ніж закривала. Щоб світ був широкий, тому що у вузькому світі часом неможливо жити.

Між «Світом лемків» та вчительською семінарією в Криниці
Маючи матір зі східнолемківського Вислока-Великого і кілька сотень записів спогадів про давню Лемківщину за собою, знаючи, наскільки уявлення руснаків про власний світ відрізнялися від представлених у «Світі лемків», я не хотів би жити в цій утриманій в довоєнній атмосфері книжці Карчмажевського. Інакше: якби довелося таки «жити» в смертельних обіймах полоноцентризму зі школи Кристини Пєрадзької, я, хоч-не-хоч, подався би в окупаційну вчительську семінарію до Криниці. Дорожив би навіть голодною окупаційною бурсою в Дуклі. Ніби жодна альтернатива, однак навіть мить ілюзії свободи варта цього кроку…

Читати повністю

Війна і мир у Перемишлі. III частина

Нерада рада
Ми не повинні стати жертвами погляду, що основна лінія напруги існує між молодими перемиськими радикалами та ОУП. Основним більш-менш явним гравцем є міська управа. Вона має всі важелі влади і впливу, які виникають з закону про місцеве самоврядування: від голосів виборців до поліції. Так чи інакше, але конфлікт між фашистами та антифашистами не може обминути міську владу хоча б тому, що він існує в підпорядкованому їй публічному просторі.

Символічним ключем до цього простору є історична графіка у вестибюлі будинку мерії, де історичний напис з початку XVII ст. «Premislia celebris Russiae civitas»/«Перемишль знамените місто Русі» у 90-ті рр. ХХ ст. радники замінили на «Libera Regia Civitas»/«Вільне королівське місто» і, заразом, на антиісторичну національну ксенофобію. А історія вчить: від королівства часто далеко до знаменитості. Фальшування історії міста шляхом перенесення його з Русі в Польщу – тут чим міській владі гордитися?

Читати повністю

Стартував проект боротьби з нападками на українське у Польщі

Григорій Сподарик: За яких обставин можна говорити про т.зв. мову ненависті?

Петро Тима: Це аґресивна словесна зневага людини з огляду на її національність, віровизнання, стать чи колір шкіри. Вона несе за собою сильну емоційну складову та узагальнення. Людину називають неґативного характеру словами, які не віддають того, ким вона є насправді, чим займається і яких цінностей дотримується. Мета цих слів – принизити гідність людини.

Публічний запис в Інтернеті або на стіні, де при слові українець стоїть якесь лайливе звернення, – це мова ненависті?
Це не математика, тому нема однозначної відповіді. Завжди є т.зв. інтерпретаційне поле. Та коли говорять, що українці не народ, називають українців «бидлом» і зневажають нашу мову, – це можна кваліфікувати як мову ненависті. В інших випадках це може бути колір шкіри або віровизнання. Важлива тут публічність, тому має значення, що вислів появляється в Інтернеті, друкованому виданні або десь на стіні. Тепер найбільше говориться про мову ненависті в Інтернеті. Частина людей переконана щодо анонімності в мережі, дає собі право на аґресивні, вульґарні і зневажливі висловлювання супроти інших. Читати повністю

«Порядний суд за це не візьметься» – Андрій Павлишин про пропозиції кримінального переслідування

andrij-DSC02825_1024x681Проект польського закону, який передбачає, зокрема, покарання за заперечування «волинського геноциду», коментує Андрій Павлишин – історик, журналіст і викладач Львівського католицького університету.

Григорій СПОДАРИК: Як Ви оцінюєте такі уреґулювання, над якими працює тепер Сейм Польщі?
Андрій ПАВЛИШИН:
 Для повноцінного осмислення цього питання потрібно було б глибоко ознайомитися з документом. Потрібна була б також нормальна експертна оцінка. Найкраще, якби її дали міжнародні правозахисні організації на кшталт «Human Rights Watch». На мій погляд, угруповання «Кукіз’15» та інші польські радикали, які протягнули через польський парламент у липні постанови (щодо Волинського злочину – ред.) займаються фальшуванням юридичної практики.
Читати повністю

Заява товариства “Лемківщина” щодо нищення українських поховань у Польщі

5 листопада 2016 року у м.Монастириська на з’їзді Всеукраїнського товариства “Лемківщина” було схвалено та скеровано Звернення до  Президента України, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України щодо нищення українських поховань на території Польщі у 2015-2016 роках та наростання у польському суспільстві антиукраїнської істерії.

Польська сторона попри декларування порозуміння фактично відмовилася від політики взаємного прощення та перекладає усю відповідальність за трагічні події минулого в історії обох народів виключно на українську сторону, однобоко і неправдиво трактує історію, потурає глумленню над пам’яттю загиблих українців, культивує неприязнь до усього українського.

Scan2.jpg

Читати повністю

Активність українців в Польщі

Революція гідності розбудила життя українців у Польщі та Німеччині, на що вказує цьогорічне дослідження польського Інституту громадських справ та німецького Інституту європейської політики.

Експерти провели більше як 80 опитувань серед українських міґрантів і нацменшини. Варто відзначити, що цей останній статус існує лише в Польщі. Німецьке праводавство не виділяє такої категорії, як нацменшина.

Читати повністю

Проект постанови про заяву ВРУ “У зв’язку з ухваленням Сенатом Республіки Польща Постанови від 7 липня 2016 року”

ЗАЯВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

У ЗВ’ЯЗКУ З УХВАЛЕННЯМ СЕНАТОМ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ПОСТАНОВИ ВІД 7 ЛИПНЯ 2016 РОКУ «ЩОДО ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ, ВЧИНЕНОГО УКРАЇНСЬКИМИ НАЦІОНАЛІСТАМИ ПРОТИ ГРОМАДЯН ІІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ У 1939-1945 РОКАХ»

 

висловлюючи глибоку стурбованість ухваленням Сенатом Республіки Польща постанови від 7 липня 2016 року «Щодо вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої у 1939-1945 роках», якою надана викривлена, політично і юридично некоректна оцінка трагічної сторінки українсько-польської історії, що стосується подій на Волині;

Читати повністю

У Перемишлі польські націоналісти напали на мирну ходу українців

У Перемишлі група поляків у неділю намагалася перешкодити процесії греко-католиків і православних, яка йшла на місцеве українське військове кладовище, щоб вшанувати воїнів українських визвольних змагань, інформує видання Простір. Урочистість відбувалась з нагоди Свята української національної пам’яті, яке відбувається у Перемишлі вже багато років.

Як заявили в місцевій поліції, не було необхідності використовувати силу. На військовому кладовищі в Перемишлі поховані Українські січові стрільці, вояки Української галицької армії, які в 1918—1920 роках на чолі з Симоном Петлюрою боролися поруч з Юзефом Пілсудським. Після підписання в 1921 році Ризького миру між Польщею та радянською Росією, воїни Петлюри були інтерновані, в тому числі в Пикуличах поблизу Перемишля. Там більшість з них померла від тифу і була похована на кладовищі.

Читати повністю

Відкрите звернення до проводу Польської держави про День пам’яті за жертвами

Відкрите звернення

до проводу Польської держави,

духовних і культурних діячів та всього польського суспільства

вензель

Дорогі побратими,

Наближаються дні пам’яті за загиблими синами і доньками наших народів.

​В історії взаємостосунків українців і поляків є багато братніх сторінок і водночас кривавих потрясінь. Серед них особливим болем і для України, і для Польщі залишається трагедія Волині і польсько-українського конфлікту в роки Другої Світової війни, в проваллі якого було знищено тисячі невинних братів і сестер.

​Убивство невинних людей не має виправдання.

​Просимо прощення за вчинені злочини і кривди – це наш головний мотив.

Читати повністю

Лемки у Польщі відновлюють право власності на відібрані комуністами ліси

У повоєнні роки комуністична Польща позбавила своїх громадян майна. Серед скривджених було багато українців.

Варшава – 700 тисяч українців було виселено у повоєнні роки з їхніх рідних земель у південно-східній Польщі. Виселення та депортації, організовані комуністичною владою, тривали кілька років. Переважна більшість цих людей опинилася в радянській Україні, а 150 тисяч вигнали на північ і захід Польщі. Про те, який сьогодні статус у вигнаних із рідних земель українців Польщі, та про їхню боротьбу за відновлення справедливості Радіо Свобода розповіли українські громадські діячі Петро Тима і Степан Гладик.

Читати повністю

Категорії

Нове відео