Памятник депортованих у Самборі знову хочуть перенести
У Самборі знову хочуть перенести пам’ятник депортованим українцям з Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Подібна ситуація вже мала місце у червні 2014 року, коли у місті якісь молодики ініціювали збір підписів для знесення пам’ятника.
За інформацією Самбірського районного осередку товариства з такою ініціативою виступив голова Самбірської міської ради Юрій Петрович Гамар (висуванець партії “Воля”).
Метою такої “ініціативи” є бажання віддати територію, на якій знаходиться пам’ятник для будівництва автомобільної стоянки. Сам монумент, начебто, буде перенесено на площу, де знаходиться пам’ятник провіднику ОУН(р) Степану Бандері та зв’язковій УПА Анні Черешньовській. Проте для того, щоб не брати відповідальність на себе міський голова пропонує, аби таке рішення прийняла громада міста.
Львівське обласне товариство “Лемківщина” та лемківська громада Львівщини виступає проти перенесення пам’ятника депортованим українцям Закерзоння. Розглядає подібні “ініціативи” не інакше як провокацією і свідомим потуранням пам’яттю людей, яких примусово було вигнано з рідних домівок. Особливо це виглядає цинічним перед 70-ми роковинами депортації українців Закерзоння до УРСР.
Довідка
Пам’ятник було встановлено на Привокзальній площі м. Самбора у 2005 р. до 60-річчя депортації українців Закерзоння. Задуманий проект символізує горду, незалежну українку-матір, яка зі своїми трьома дітьми і пожитками йде, начебто, хресною залізничною дорогою, якою пройшли сотні тисяч українців, депортованих комуно-більшовицькою системою.
У мене були депортовані мама і тато та тато мого чоловіка. Моі діду і бабця ніяк не могли змиритися з депортацією. Це біль моєї великої родини. Я мешкаю у Львові, але приїздила з родиною на відкриття пам’ятника до Самбора. я добре пам’ятаю, як плакала моя мама. Це моя історія, а не Ваша – пане Голово м. Самбора. Голови приходя та ідуть і не завжди їх вибирають на другий термін. Пане Голово – залишіть по собі хороші справи , а не руйнуйте те що робили інші. Через Самбірську станщію прийшли десятки тисяч виселених Українців!!! Рідна сестра мого діда іхала з п’ятьма маленькими дітьми – чоловік загинув. Не всі пам’ятники веселі і стоять там де хотілося б усім.
Пані Наталію!
Дякую. Так само як Ви думає багато з нас. Сподіваємося у місцевої влади вистачить глузду не робити цього.
Для чого руйнувати те, що вже створено? Творіть самі!
Руйнують, бо хочуть подалі від очей сховати свій тяжкий злочин.
У даному випадку це питання перспективної земельної ділянки для паркінгу. Політики у цьому на щастя не має
Родину мого діда Катинського Стефана Павловича депортували з села Коростенко 1951 року. Нині я мешкаю в Дніпрі, але щороку відвідую могили рідних. Так само стаю на коліна перед памятником тій Матері з дітьми на Привокзальній площі в Самборі і молюся за долю людей, які вигнані були з обжитих хат і з вузликом в руках, голодні, хллодні, з розпукою в серці дивились у своє непевне майбутнє, не розуміючи, кому так потрібні їхні страждання. Як птахи, що ніколи не повернуться до рідної домівки. Я проти перенесення памятника в інше місце, бо він втратить свій глибинний зміст
На щасть, цю пропозицію було відкладено на невизначений термін. У даній ситуації це не політичне, а економічне питання або краще буде сказати бізнесове – банальне бажання отримати привабливу діялнку землі для паркінгу. Все залежить від позиції міської ради Самбора і чи депутати відважаться колись у майбутньому рпоголсоувати за таке рішення.