Лемки

Вийшов весняний номер часопису “Лемківщина. Lemkivshchyna” (США)

8 травня, у День пам’яті та примирення, Організація оборони Лемківщини випустила новий номер часопису «Лемківщина. Lemkivshchyna» – перший у 2022 році, але 43-й за порядковістю.

Що можна прочитати у цьому номері:

  • Тарас Радь. Українське питання
  • Аскольд Лозинський. 75 років тому
  • ООЛ допомагає боротьбі України та українським біженцям
  • Diana Howansky Reilly. Remembering Akcja Wisla: An Excerpt from “Scattered: The Forced Relocation of Poland’s Ukrainiansafter World War II”
  • Jaroslaw Moklak. Prosvita Society and the Lemko Commission
  • ООЛ фінансує реконструкцію лемківського кладовища
  • Organizational Meetings
  • Second Annual OOL College Scholarshipe Competition
  • Order LRF Publications Online
  • Ольга Бенч. Різьбярська й пісенна традиції лемків, що жили в центрі Європи
  • Богдан Тихий. Барвистий світ Стефанії Русиняк
  • Jerzy Starzynski. Clothers of the Ruthenian Inhabitants of the northenr slopes of the Carpathians in the 16th – 18th centuries
  • Владислава Ревака. Церкви
  • Марія Горбаль. Русаля, Собітка на Лемківщині
  • Vasyl Jula. The Lemko Easter Basket and Pashcal Food
  • День Матері
  • In memory. Мирон Домаразд

Читати можна онлайн за цим посиланням

Читати повністю

Лемківський ресторан та українські пісні в американському фільму “Мисливець на оленів”

В оскароносному фільму «Мисли́вець на о́ленів» (The Deer Hunter), який вийшов на екрани 1978 року, події його першої частини відбуваються у лемківському ресторані (Lemko Hall) у місті Клівленд. Один з трьох товаришів одружується і святкує весілля у ньому, де лунають українські весільні пісні і танці, зокрема гопак.

Аналогічні “Lemko Hall” також були в інших американських містах, зокрема в Йонкерсі, Монро, а також штатах Пенсильванія та Огайо. Крім цього був «Lemko-Park». Всі вони були засновані в 1950-х і тішились популярністю серед американських лемків, серед яких, на жаль, також було багато так званих карпаторусинів.

Ще в 1890-х роках було багато так званих карпато-русинських імігрантів до вугледобувних сіл Пенсільванії. Багато хто з них називав себе лемками. Перші лемківські зали чи Lemko Halls могли бути побудовані на початку 1900-х років. “Lemko Hall” в Клівленді, що був побудований лемками у 1910 році як салон і світський зал, а у 1930-х роках його купив Лемківське товариство (Lemko Association).

Читати повністю

Дух українства світового – академік Микола Мушинка. З нагоди появи у 2016 році біографічної книги “У всякого своя доля…”

Стаття була опублікована у січні 2017 року у тижневику “Дзеркало тижня”. Якщо забити в Гугл слово “Мушинка”, то менше ніж за секунду пошукова система видасть понад 16 тисяч посилань на різні сайти, де згадується видатний український учений і громадський діяч зі Словаччини Микола Мушинка.

Оце наш пряшівський Мойсей,

Укроп із подихом Європи.

Стоїть його книжок стіна –

Ставай, небоже, навколінки,

Життя і правди глибина

Там світять з кожної сторінки.

Дмитро Павличко.
“Микола Мушинка”

Якщо забити в Гугл слово “Мушинка”, то менше ніж за секунду пошукова система видасть понад 16 тисяч посилань на різні сайти, де згадується видатний український учений і громадський діяч зі Словаччини Микола Мушинка.

Читати повністю

Про лемків у книзі про національні спільноти в Україні “Ким ми є?”

Громадська ініціатива Ukraїner у 2021 році підготувала чудову книгу під назвою “Ким ми є? Національні спільноти та корінні народи України”.

У ній, поміж інших 33 спільнот, знайшлося також місце для трьох карпатських етнографічних груп українців – лемків, бойків та гуцулів.

Про лемків та лемківську культуру книга розповідає через розповідь про лемківський стрій, мелос (пісні), кухню, а також різьбярство по дереву.

Одними з героїв є родина скульпторів та різьбярів Одрехівських зі Львова, яка продовжує столітню традицію лемківсьих різбярських осередків із сіл Вілька та Балутянка у Східній Лемківщині (сьогодні Короснянський повіт Республіки Польща). Колишній ректор Львівської академії мистецтв скульптор Володимир Одрехівський та його син Василь Одрехівський прозповідають про історію своєї родини, зокрема мами та бабці співачки Марії Байко, яка була учасницею “Тріо сестри Байко”, а також про власну творчі напрацювання в скульптурі.

Читати повністю

Академік Микола Мушинка святкує 86 років від народження

Сьогодні виповнюється 86 років видатному українцю у Словаччині професору Миколі Мушинці – вченому-українознацю, доктору наук, академіку (іноземний член НАН України), дійсному члену та Президенту НТШ у Словаччині, Голові Асоціації українiстiв Словаччини.

Основними темами його наукових досліджень є лемківський фольклор в Югославії, Румунії, Польщі, Україні, Західній Чехії та Моравії, а також українсько-словацькі літературні зв’язки. Він автор близько 200 наукових розвідок, більше 1000 статей, 350 рецензій, 50 книг.Він є взірцем українця, який народився за межами України (в даному випадку у Словаччині), але свідомо присвятив своє життя та свою діяльність історичній батьківщині.

Показовою є одна з його відомих цитат, що пояснює цей феномен: “Мій батько, не виходячи з рідного села, прожив у п’ятьох державах: Австро-Угорщині, Чехословаччині, Словацькому штаті, Чехословацькій Соціалістичній Республіці і Словацькій Республіці, в якій помер. І кожну з тих держав він вважав своєю батьківщиною. Однак і батько, і дід, і прадід знали, що їхнє коріння — там, за горами Карпатами, у країні, що давно називалася Русь (Київська, Галицька), тому край свого перебування вони окреслили цією ж назвою (Угорська Русь, Карпатська Русь), а за собою зберегли давній етнонім — русини. Я, на відміну від батька, діда і прадіда, знаю, що Русь — це нинішня Україна, а русини — нинішні українці. Отже, своєю прабатьківщиною вважаю сучасну Україну…”

На фото академік Микола Мушинка з дружиною Магдою на лемківськівському фестивалі “Дзвони Лемківщини” на Тернопільщині.

Подорож наших людей до Америки. [1890 рік]

Вже від довшого часу наші галицкі та угорскі Лемки стали численно виходити до Америки — за то незміриме море, глядаючи ліпшоі долі, не вважаючи на великі перешкоди, які йіх на тій дорозі здибають, аби тілько вирятуватися від голодної смерти. Бо там у нас в краю заробку нема жадного, гандлі всі тримають жиди та Ляхи, а нaш бідний та темний мужик, не маючи ніякої надіі, що ж має робити, як тілько оставити грунт і все газдівство (коли котрий має, бо є вже й такі, що в жидівских руках) та вибиратися до Америки?! Яка то подорож тих бідних неучених людей, хочу тут описати.

Нам до зелізниці найблизше до Грибова, і наші люде, хотячи як найскорше дістатися там, йідутъ фірами, а потому до вагонів пересідають і відходять дальше. Часами трафляєся, що здибає жандарм, то зараз провадить на поліцію, а там мусить подорожник віддати гроші. Трафляєся, що деякий не віддає зараз — того розбирають з одежі, і усі лати повідпорюють, також і чоботи, бо дехто ховає гроші в чоботях, т. є., прибиті в обцасі. Гроші відбирають всі, даючи му лиш тілько, аби мав о чім в село вернутися. Так дієся в Тарнові і Кракові, тому то наші люде наймають незнайомих волоцюг, аби йix провадили, — як ми оповідав Томко Маслей з Лабівця в Сандуцкім повіті. “Коли ми, — каже, — прийшли до Живця, прийшло якихось сімох волоцюгів, котрі зараз нас пізнали, що ми чужі, а оден з них закричав: “доконд?” Ми відповіли, що до Америки. Тогди дали знак, щоб іти за ними, і ми пішли. Коли вже вийшли за місто, кажуть нам, абисмо оден платили по 10 зр., то нас попровадять до Бялоі, а як ні, то нас віддадуть поліції. І ми вже мали платити, але на щастє являєся старий чоловяга, котрий пізнав, що то за діло, сказав нам, аби не слухати тих, бо то злодіі, і запровадив нас під Бялу, бо то вже недалеко було. З Бялоі вже ми сами пішки прийшли до Більска, ту наняли ми одного господаря, котрий нас запровадив до Дведзіц. А ту знов біда — треба було іти через міст, а там стояв такий злодюга, котрий тілько за тим стереже; зараз нам каже, що нас до Прус запровадить, але ледве нас відпровадив чверть милі, і каже собі заплатити 3 зр.. а ні то страшив жандармами. Ми заплатили злодюзі, а потім вже сами дісталися на третю стадію в Прусах, і так ми вже пойіхали до Гамбурга”.

Читати повністю

Спогади про ув’язнення дисидента Миколи Горбаля

Пропонуємо вашій увазі запис спогадів Миколи Горбаня про ув’язнення, які напередодні 30-річчя проголошення Акту про відновлення Української незалежності записала команда проекту “Обличчя Незалежності”. Загалом було записано 16 інтерв’ю з українськими дисидентами, які були політичними в’язнаннями через власну громадянську позицію.

https://www.youtube.com/watch?v=9FOKHxpj9mw&ab_channel=%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%87%D1%87%D1%8F%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%7CFacesofIndependence

Читати повністю

Вийшов український переклад книги “Паннонське чудовисько” про життя української діаспори – бачванських русинів у Сербії

Нещодавно у видавництві “Апріорі” вийшло українське видання роману “Паннонське чудовисько” (Львів, 2021, 288 сторінок), який через спогади автора описує життя найдавнішої української діаспори – бачванських русинів, у далекій Воєводині, що на півночі Сербії, у роки Другої світової війни та Югославської війни у 1990-х роках. Автор книги русин-українець Микола Шанта, а перекладач – Андрій Любка.

У романі подано панорамну картину життя цієї спільноти в бурхливому ХХ столітті; через призму русинської громади читач має змогу побачити історичне тло воєн на Балканах та поставити перед собою віковічні питання про людську гідність і мораль, про долю особистості, яка не з власної волі опинилася поміж двох вогнів ворогуючих націоналізмів.

Читати повністю

У Львові відзначили 122 років від народження Богдана-Ігора Антонича

5 жовтня 2021 року лемківська громада Львова взяла участь у заходах з нагоди відзначення 122 років від народження Богдана-Ігора Антнонича (1909-1937).

До пам’ятника-композиції творчості Поета “Привітання життя”, що знаходиться на вулиці Городоцькій (у сквері біля цирку) було покладено квіти. Варто нагадати, що це місце є невипадковим, оскільки він знаходиться навпроти будинку за адресою вулиця Городоцька 50. Тут у квартирі рідного брата його матері Олександра Волошиновича Богдан-Ігор Антонич проживав у період з 1928 по 1937 роки. Про цей факт сьогодні нагадує меморіальна таблиця, яку встановили на фасаді будинку ще у 1989 році.

Читати повністю

5 жовтня покладання квітів до пам’ятника і могили Богдана-Ігора Антонича у Львові

У вівторок, 5 жовтня 2021 року у Львові відбудуться заходи з нагоди 122 років від дня народження Богдана-Ігора Антонича (1909-1937).

Могила Богдана-Ігора Антонича на Янівському цвинтарі

13:00 відбудеться покладання квітів до пам’ятника-композиції, який присвячений творчості Богдана-Ігора Антонича “Привітання життя”. Він знаходиться на вулиці Городоцькій (сквер біля цирку), що неподалік місця, де мешкав Поет останні 9 років свого життя.

Далі учасники заходу також покладуть квіти і помоляться на могилі Поета, яка знаходиться на Янівському цвинтарі на полі №4.

Читати повністю

Категорії

Нове відео


Warning: file_get_contents(http://gdata.youtube.com/feeds/api/users/Beznazvy/uploads?v=2&alt=jsonc): failed to open stream: HTTP request failed! HTTP/1.0 404 Not Found in /home/lemky/public_html/wp-content/plugins/dzs-videogallery/videogallery.php on line 192

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/lemky/public_html/wp-content/plugins/dzs-videogallery/videogallery.php on line 200