Відбулося засідання Колегії Всеукраїнського товариства “Лемківщина” в Івано-Франківську

14 квітня в Івано-Франківську відбулося перше у 2018 році засідання Колегії Всеукраїнського товариства “Лемківщина” за участі представників Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та Закарпатської обласних організацій.

Участь у засіданні взяли члени Колегії Степан Майкович, Мирослав Дмитрах, Тарас Радь, Ігор Дуда, Степан Криницький, Ярослава Галик, Бабічук Марія, Мельник Любов. Головував на засіданні голова ВУТЛ Василь Мулеса.

Під час засідання було розглянуто п’ять питань порядку денного:

  1. Звіт про роботу обласних осередків у першому кварталі 2018 р.
  2. Про виконання рішеннь попереднього засідання Колегії ВУТЛ
  3. Про підготовку до відзначення ювілейних й пам’ятних дат 2018 р.
  4. Про підсумки засідання Президії СФУЛО У Львові
  5. Організаційні запитання з проведення з’їзду ВУТЛ

Читати повністю

Реєстраційна форма для участі у IV Фестивалю “Гомін Лемківщина”

Для художній колективів та виконавців для зголошення на ІV Львівський обласний фестиваль лемківської культури “Гомін Леміківщини”, що відбудеться 25-26 серпня 2018 р. у Зимній Воді потрібно надіслати оргкомітету анкету-заявку  (завантажити).

Усі інструкції із заповнення можна прочитати у бланку анкети-заявки.

З метою своєчасної та належної підготовки до проведення Фестивалю просимо до 15.06.2018 р. подати письмову анкету-заявку про участь у Фестивалі з пропозиціями щодо репертуару, часового проміжку, в якому Вам було б зручно виступати та іншими побажаннями щодо організації та проведення Фестивалю. Просимо також надати ім’я та прізвище керівника художнього колективу/індивідуального виконавця, його контактний телефон та електронну адресу для погодження репертуару виступу.

Свої пропозиції подавати на електронні адреси Зимноводівської сільської ради: директору народного дому с.Зимна Вода – Марті БОЙКО,   e-mail: marta_ben@yahoo.com; моб.тел.: 067.792.7575 та Наталі ГУДИМІ,  e-mail: nataliagudyma@ukr.net; моб.тел.: 067.735.7101.

index

Втрачене покоління

Lost GenerationУ цих розмірковуваннях ітиметься не про “втрачене покоління” письменників міжвоєнного періоду в літературі Еріха Марію Ремарка, Ернеста Гемінгвея, Томаса Еліота, Френсіса Скотта Фіцджеральда чи Джеймса Джойса, а про друге і третє покоління переселенців українців із Закерзоння, які сьогодні мешкають в Україні, Польщі або США.

Саме цей термін мені видається найбільш влучним для означення проблеми, яку хочу підняти у цьому короткому тексті. Проблему спадковості та нерозривності історичної пам’яті між поколіннями українців, що були депортовані в рамках так званої “евакуації населення” до УРСР у 1944-1946 роках, акції “Вісла” у 1947 р. на так звані “повернені території” Польщі, а також пізньої еміграції у період десталінізації 1950-1960-х роках до Північної Америки (США, Канада).

Не випадково, що сам термін в обох випадках стосується життя людей у повоєнний період – час розрухи, невизначеності і спроби почати життя заново, а дуже часто, намагаючись забути усе те, що було під час війни як про болюче нагадування про минуле. У випадку переселенців, крім усього іншого, це також зовнішній фактор тоталітарної системи, яка переслідувала усі форми пам’яті у публічній і навіть приватній сфері, впроваджуючи культ безпам’яцтва і манкурства.

Читати повністю

Оголошення! Родинна Воротило з Полонної розшукує рідних

До Львівського обласного товариства “Лемківщина” звернулася родина Воротило із села Полонна Сяніцького повіту (тепер – Республіка Польща) з проханням про допомогу у розшуку рідних Ярослава ВОРОТИЛО (1943 р.н.) після депортації до УРСР.

У 1945-46 роках його сім’ю переселили десь на Тернопільщину. Батьки Ярослава -  Йосип і Марія ВОРОТИЛО, дід і баба – Степан і Параскевія ВОРОТИЛО. Ярослава  і його нащадків розшукують рідні, які виїхали з села ще до війни i через переселення, згубили зв’язок. Просять відізватися, якщо щось хтось має інформацію на електронну скриньку:  familygenetic@gmail.com

 

С.Майкович,

голова Львівського обласного товариства “Лемківщина”

План заходів ЛОО ВУТ “Лемківщина” на 2018 рік

План основних заходів

Львівської обласної організації

Всеукраїнського товариства «Лемківщина» на 2018 рік

Пор. №

Основні заходи

Терміни      проведення

Відповідальні

1 Організація і проведення різдвяного свята у лемківських традиціях «Лемківське Різдво».

13 січня

Правління   ЛОО ВУТЛ

2 Поїздка в м. Перемишль, Польща на Свято Водохреща.

19 січня

Правління   ЛОО ВУТЛ

3 Відзначенні Дня Соборності (проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки).

22 січня

Правління   ЛОО ВУТЛ

4 Участь у підготовці та проведенні VIII Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Лемківська писанка».

Березень

Правління   ЛОО ВУТЛ

5 Відкриття пам’ятника депортованим українцям 1944-1951 роках у Львові.

Вересень

Правління   ЛОО ВУТЛ Читати повністю

Микола Горбаль відновлює костел у селі Летячі на Тернопільщині

Відомий український громадський діяч, письменник, дисидент і в’язень радянських таборів Микола Горбаль поставив собі за завдання відновити занедбаний костел у селі Летячі, що у Заліщицькому районі Тернопільської області, у якому пройшло його дитинство та юність після депортації родини з с. Волівець (тепер- Польща) під час так званого обміну населенням між Польщею та УРСР у 1944-1946 роках.

До 1945 року в цьому селі жило понад тридцять родин поляків, які виїхали до Польщі. Тут вони молилися. “Кожен раз, коли приїжджаю до села, відчуваю тягар на серці: “Та тут же ж колись молилися люди. Молилися тому самому Богу, що й ми. То які ж ми християни, що так спокійно дивимося на це святотатство?!” – говорить Микола Горбаль.

Цього літа пану Миколі вдалося тільки очистити територію біля костелу, зробити новий дах, поставити купол і хрест. Усе це обійшлося у 184 000 гривень. Читати повністю

Лемківський підсумок ХХ ст. й перспективи на ХХІ-е століття

Чудова наукова розвідка професора Зеленогурського університету Богдана Гальчака про трагедію асиміляції та пошуку власної ідентичності лемків у Польщі, Словаччині, США і Сербії. Автор детально аналізує історичні причини спустошення та обезлюднення Лемківщини та роздумує над перспективою збереження лемківської самобутності за сучасних умов розсіяності лемків.

130663_lu21s6halczak_34Під назвою „лемки“ розумію українське населення, що виводиться з Лемківщини – історичного регіону, розміщеного в Карпатах, на польсько-словацькому пограниччі. У межах Словаччини лемки (у цій країні їх найчастіше називають русинами) живуть у регіоні, який словаки називають Шаришем, а також у невеличких частинах Спіша і Земпліна. Українці називають той регіон Пряшівщиною. У Польщі до 1947 р. лемківські поселення були на території, яка охоплювала повіти Новосанчівський, Горлицький, Яслицький, Коросненський, Сяноцький, південно-західну частину Ліського й кілька сіл у Новоторзькому повіті [1].

Згідно з українською традицією, межа між Лемківщиною й розміщеною на схід від неї Бойківщиною пролягала вздовж річок Сян і Ляборець [2]. У Польщі в міжвоєнний період стала розповсюдженою за посередництвом Романа Райнфуса думка, що східна межа історичної Лемківщини пролягала за річкою Ославою, верхами Буковиці і Великого Поділу [3] (однієї з найвищих височин на Південному Розточчі, пол. Wielki Dział). Таке розуміння меж Лемківщини виключало з приналежності до неї Ліський повіт і більшість Сяноцького повіту. Думка ця породжувала сумніви навіть у деяких польських дослідників. Вони вважали, що східну межу Лемківщини слід пересунути у східному напрямку, принаймні до річки Солинки [4]. Сам Райнфус, зрештою, не заперечував факту присутності лемків на схід від Великого Поділу. Він тільки вважав це перехідною лемківсько-бойківською зоною.

Читати повністю

Інтерактивна google-Карта сіл і міст Лемківщини

Нова інтернет-мапа «LemkoLand. beta 2.0» (goo.gl/bto3q1)  об’єднує села й міста найзахіднішої української етнографічної групи – лемків. У сучасних кордонах карта охоплює три країни проживання лемків – Словаччину, Польщу й Україну (Закарпаття).

Творцями інтерактивнохї карти  виступили учасники МГО «Молода Лемківщина». “Раніше, якщо ви хотіли дізнатися про приналежність села чи міста до Лемківщини, треба було розглядати різноманітні друковані карти, шукати інформацію в десятках джерел. Це займало справді багато часу. Відтепер кожен охочий може ввести назву в пошуку на нашій мапі. І якщо населений пункт є в межах Лемківщини – його значок буде темно-червоним”, – розповідає Тарас Радь, координатор проекту й керівник секції культури “Молодої Лемківщини”.

Керівник Центру Пограниччя й активіст “Молодої Лемківщини” Тарас Радь відзначає, що також важливим є факт створення майданчику для віртуального знайомства лемків, візуалізація географії і топоніміки Лемківщини, а при нагоді пошук однофамільців або родини.

LamkoLand Beta 2.0

Для багатьох сіл і міст у «LemkoLand. beta 2.0»  наведено короткі факти про їхню історію, унікальність, подекуди є фотографії, а також посилання на тексти у Вікіпедії чи інших джерелах українською, польською, а інколи англійською чи словацькою мовами.

Читати повністю

Лемківський варіант розв’язання українського питання в Другій Речі Посполитій

Реценція на книгу Ярослава Мокляка (Jarosław Moklak) “Łemkowszczyzna w Drugiej Rzeczypospolitej(Kraków, 1997)

lemkowszczyzna-w-drugiej-rzeczypospolitej-8390644657На проблемах українсько-польських взаємин міжвоєнного періоду останнім часом сконцетрована увага як українських, так і польських істориків. Це й зрозуміло з огляду на стрімкий рух до зближення між Україною та Польщею і на ключове положення обох країн у Центрально-Східній Європі. Українська проблема була для міжвоєнної Польщі однією з найскладніших, бо від способів її розв’язання залежала доля самої держави та збереження її територіальної інтегральності. Відомо, що поміж українцями, котрі проживали в різних регіонах Другої Речі Посполитої, існували суттєві відмінності не лише в рівні національної свідомості, а й у політичній і культурній активності. Так, у Східній Галичині – території колишньої Австро-Угорщини – український рух носив незалежницьке спрямування і мав чітко виражений антипольський характер. Натомість розвій національної свідомості українців Волині, Підляшшя, Холмщини і Лемківщини був слабким, незважаючи на те, що на деяких з цих теренів (наприклад, у Волинському воєводстві) українське населення складало переважну більшість.

Читати повністю

23-25 березня у Львові відбудеться X фестиваль “Лемківська писанка”

23 березня у приміщенні Філософсько-Богословського факультету Українського Католицького Університету (вул. Хуторівка, 35а) розпочинається програма святкувань X фестивалю “Лемківська писанка”. Наступні два дні він продовжиться у приміщенні Дитячої школи народних мистецтв (вул. Б. Антоненка-Давидовича, 6).

Вхід вільний!

буклет 2018друк

Читати повністю

9 березня у Львові відзначатимуть Шевченківські дні

9 березня на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку у Львові відбудуться заходи до 204-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка.

12.00 – “Заповіт” у виконанні зведеного хору Західної України за участі 1 тис. учасників. Покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку.

12.20 – конкурс двійників Тараса Шевченка. “Вільний мікрофон” – читання поезії Тараса Шевченка за участі членів спілки письменників та усіх охочих.

10061_800x600_24030680

Відкритий лист творчої інтелігенції Львова до керівника ПАТ НСТУ

IMG_20180306_0001

Читати повністю

Останнє інтервю з відомим лемківьским різьбярем Степаном Кищаком (1928-2017)

За Божею волею так трапилось, що це інтерв’ю було записане в останній день життя Степана Івановича Кищака (1928-2017) – майстра кругової різьби по дереву, представника лемківської школи різьбярства, популяризатора лемківської різьби та культури у Львові та Україні, засновника Музею лемківської різьби і писанки у Львові та автора численних публікацій про лемківську культуру.

Разом з працівниками львівського музею “Територія Терору” ми фактично записали останні слова Великого Лемка, які ви маєте змогу прочитати у запропонованому інтерв’ю. Степан Кищак надзвичайно любив розповідати про лемківську різьбу по дереву, історію та культуру Лемківщини, а також ділитися спогадами про життя там, на рідній Лемківщині, до переселення і тут, в Україні, де пройшла основна частина його земного життя.

Запропонований тут матеріал є дослівною розшифровкою інтерв’ю із Степаном Івановичем. Ми намагалися зберегти усе так, як було сказано ним, незважаючи на можливу наявність певних неточностей чи різного роду помилок. Разом з тим, хочемо висловити співчуття родині Кищаків та Русиників у зв’язку з утратою близької людини! Боже Вам заплат, Степане Івановичу!

* * *
Звати мене Степан Іванович Кищак. Я народився 12 січня 1928 р. в селі Балутянка ґміна Риманів у Сяніцькому повіті, що на Східній Лемківщині.

У нашому селі Балутянка, яке мало 54 хати, в кожній хаті різьбили. У сусідньому селі Вілька було 34 хати і в ньому також усі різьбили. Це було два основні лемківські різьбярські села. Причиною цього було те, що Лемківщина прекрасна своєю природою, виховуючи любов до краси. Лемки різьбили усе, що їм потрапляло до рук.

Читати повністю

Андрію Тавпашу – 84!

тавпашСтарійшина Львівського товариства “Лемківщина”, громадський діяч, який багато працював і продовжує трудитися для рідної Лемківщини: багатолітній член Правління Львівської обласної організації “Лемківщина”, член колегії Всеукраїнського Товариства “Лемківщина”, член Президії СФУЛО, член правління Фундації дослідження Лемківщини, меценат і натхненник численних добрих справ для збереження і примноження лемківської спадщини.

Андрій Тавпаш народився 2 березня 1934 року в селі Святкова Велика на Лемківщині у селянській сім’ї. У 1945 році разом із сім’єю депортований на територію України – Самбірщину. Закінчив Технікум залізничного транспорту (1955), юридичний (1961-1966) та економічний факультет (1974) Львівського національного університету імені Івана Франка.

Працював головою Галицької районної ради та виконкому міської ради (1974-1982). Обирався депутатом Галицької районної та Львівської міської ради. У 1988 став генеральним директором ЛКФ “Світоч”, з 1996 по 2004 – президент акціонерного товариства фірми.

Читати повністю

Інтерв’ю з Терезою Кищак з села Ростайне

Кищак-Русиник Тереза, народилась 12.01.1935 року в с. Ростайне, повіт Ясло.

У віці 10 років, влітку 1944 року була разом зі сім’єю переселена на Україну. Родина складалась з батька, матері, і трьох братів (Василь, Михайло, Іван), окрім п. Терези.

 Історія переселення

Батько п. Терези був сільським війтом, жили не бідно, мало своє господарство, яке складалось з коня, корів, овець,  з 18 га. землі та 7 га. лісу.

Навесні 1945 року в селі з’явились перші представники «переселенського комітету», які почали агітувати мешканців села для переїзду на українські землі. Батько п. Терезії їхати не хотів і більшість односельчан також, тоді його на кілька днів посадили до пивниці (він був війтом, в селі його поважали і прислухались до його думки). У той час як батько був у пивниці, частина односельчан, які хотіли їхати і були підбурені агітаторами, зайшла до їхньої хати і поламала печі, частково меблі та й налякали цілу родину. На наступний день батька випустили і він сказав “….їдемо все лишаємо….нічого не будемо….руки, ноги маємо ще заробимо….а тут я не залишусь….”.

Читати повністю

Категорії

Нове відео