Останні коментарі

Перемишль

Війна і мир у Перемишлі. I частина

Невигідна спадщина
У 1944–1947 рр. польські комуністи і їх непартійні співпрацівники не змогли очистити Перемишля від українців. Політичні двері для цього були відкриті навстіж і вони старалися. Влада, далеко не завжди укомплектована самими комуністами, під час жахливої депортації до Української РСР та акції «Вісла» виловила майже всіх українців, цікавилася родоводом мешканців кількох поколінь, намагалася визначити тип і рівень змішаності українсько-польських сімей, можливість реальної, а не прихованої полонізації.

Комуністичний «ідеологічно-технічний недогляд» у сфері «нормування» відносин шляхом сепарації представників однієї нації від другої остаточно закінчився після 1956 р.: владі довелося дозволити хоч і на контрольоване, то все ж на повертання українців до свого міста. Отак вони до 1989 р. змогли відновитися у двох ключових сферах: Церква та Народний дім. У мінімальній щодо передвоєнної шкалі, але такій, що дозволила їхній історії покотитися далі.

Читати повністю

Напередодні Битви за Перемишль. Жовтень 1918 року.

Peremyshl

Чому не відбувся переворот українських військових частин у Журавиці та встановлення української влади у Перемишлі.

Передруковуємо статтю Журавиця й Перемишль. Пропамятний спомин з жовтня 1918 року з журналу Літопис Червоної Калини (число 1, січень 1939 року, с.9-10) в оригінальному викладі. Стаття присвячена подіям, що передували приготуванням до Першої польсько-української війни, зокрема, встановлення контролю над містом Перемишль. Автор спогадів, чотар Української Галицької Армії, який брав безпосередню участь у цих подіях описує ситуацію з приготуваннями українських частин у с. Журавиця (на відстані 6 км. на північ від Перемишля) із захопленням влади у Перемишлі. У зв’язку із зволіканням та відсутності політичного рішення українського керівництва було втрачено вдалий момент, а ініціативу перехопи значно слабше польське військове та політичне керівництво.

Читати повністю

Вісник СФУЛО №5-6 (41-42). Травень-червень 2016. Читати

Вийшов у світ черговий номер Вісника Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань.

Весняний випуск Вісника присвячений польсько-українським взаєминам, зокрема в контексті останніх подій. Ми зібрали матеріали, які вважали найбільш цікавими, неупередженими і такими, що добре ілюструють ситуацію.

Також до вашої уваги інтерв’ю з двома визначальними постатями – Надзвичайним і повноважним послом України у Польщі Андрієм Дещицею та Надзвичайним і повноважним послом Республіки Польща в Україні Яном Пєкло.
Цікавого читання, власних висновків і мудрих рішень!

Мер Львова скерував листа меру Романові Хомі. Мер Перемишля відповів.

Подаємо текст листа повністю

lviv«Впродовж багатьох років Львів та Перемишль тісно співпрацюють як потужні культурні центри та розвивають співпрацю, спільно реалізовують різноманітні проекти. Однак, подія, що відбулася 26 червня 2016 року, коли група радикально налаштованих осіб перекрила дорогу, якою рухалася мирна процесія духовенства та вірян УГКЦ і під образливі скандування та провокативні закиди влаштувала штовханину, схвилювала та обурила українців. Деякі з молодиків топтали та підпалювали синьо-жовту стрічку, яку ніс один з учасників ходи. Такі дії є неприпустимими і розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Також із глибоким занепокоєнням та тривогою ми сприйняли звістку про скасування концерту українського гурту «Ot Vinta» та святкових заходів щодо відзначення свята Івана Купала. Хочу зазначити, що агресія та надмірний радикалізм ніколи не можуть бути виправданими. Ворожість та протистояння завжди вносять розбрат, смерть, біль та страждання.

Читати повністю

Чому в Перемишлі не відбулося найбільше українське свято в місті — Ніч Купала

Організатори у останній момент скасували цьогорічний захід «Ніч на Івана Купала» у Перемишлі.

— Я собі не дозволю взяти на совість покалічену дитину чи не дай Боже ще гірше, — говорить Марія Туцька, голова перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі.

Найбільший щорічний український захід у місті мав відбутися 2 липня над рікою Сян. Однак за два дні до заходу місцевий відділ ОУП вирішив відкликати «Ніч на Івана Купала».

Читати повністю

У Перемишлі польські націоналісти напали на мирну ходу українців

У Перемишлі група поляків у неділю намагалася перешкодити процесії греко-католиків і православних, яка йшла на місцеве українське військове кладовище, щоб вшанувати воїнів українських визвольних змагань, інформує видання Простір. Урочистість відбувалась з нагоди Свята української національної пам’яті, яке відбувається у Перемишлі вже багато років.

Як заявили в місцевій поліції, не було необхідності використовувати силу. На військовому кладовищі в Перемишлі поховані Українські січові стрільці, вояки Української галицької армії, які в 1918—1920 роках на чолі з Симоном Петлюрою боролися поруч з Юзефом Пілсудським. Після підписання в 1921 році Ризького миру між Польщею та радянською Росією, воїни Петлюри були інтерновані, в тому числі в Пикуличах поблизу Перемишля. Там більшість з них померла від тифу і була похована на кладовищі.

Читати повністю

Українська спільнота вшанувала память українських воїнів на військовому цвинтарі у Пикуличах

Воєнний цвинтар (13)26 червня 2016 року делегація Львівського обласного товариства “Лемківщина” разом з іншими суспільно-культурними товариствами з Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей взяла участь у заходах вшанування памяті українських військових різних формацій (УСС, УГУ, УПА), які поховані на військовому цвинтарі у Пикуличах, неподалік Перемишля.

Традиційно в Неділю Всіх святих, щороку українська громада Перемишля спільно з духовенством місцевої єпархії організовує заходи вшанування. Як звично  заходи розпочалися з ранкового урочистого Богослужіння у кафедральному соборі УГКЦ Святого Івана Хреститиля, яке очолив архиєпископ Євген Попович. Після цього сформована колона у кількості близько 600 осіб пройшла церковною ходою через місто до військового цвинтаря у Пикуличах.

Читати повністю

19 січня – Посвячення Йорданської води у Перемишлі

19 січня 2016 року Львівське товариство “Лемківщина” візьме участь у посвяті Йорданської води у Перемишлі на річці Сян.

Поїздка обдноденна. Бажаючі долучитися до Лемківського Водохреща зголошуйтеся в домівці товариства.

Листопадовий чин над Сяном: кінець переговорів, початок війни. Ч.4

Другий польсько-український «Перемиський мир», хоч був заключений вже не заочно, а безпосередньо, і написаний на папері, протримався до ночі з 3 на 4 листопада 1918 р.

Якщо взяти до уваги тодішні обставини – як загальногалицькі, так і місцеві, перемиські, – це було закономірністю. Можливості, щоб записана в документі ситуація тривала аж до вирішення справи українсько-польських відносин «компетентними чинниками», отже мировою конференцією, скликаною після закінчення війни державами «Антанти», звісно, не було. Декларацію УНРади у Львові про «граничну лінію Сяну з влученням Лемківщини» вже знаємо, але треба згадати й про перший пункт резолюції, яку день пізніше, 20 жовтня 1918 р., прийняло польське віче в Перемишлі: «Зібрані поляки, громадяни міста Перемишля й околиці, стверджуємо і проголошуємо: 1) у зв’язку з визнанням принципів президента США [Вудрова – ред.] Вільсона займанськими державами ми стали польськими громадянами, і лише такими себе вважаємо». Було б наївністю думати, що протягом 11-ти днів у переконаннях політично активної частини польського суспільства Перемищини щось тут змінилося. Тому немає причин, щоб підписання польською стороною цього договору вважати чимось більшим, ніж тактичним ходом, який за ціну невеликих поступок мав відхилити загрозу української збройної контракції та дозволити спокійно зміцнювати свої позиції. Адже саме у ході переговорів Feldmarschall-Leutenant С. Пухальський «скинув» австрійський мундир та офіційно прийняв номінацію на командувача польських збройних сил у Галичині і Цешинській Силезії.

Читати повністю

Листопадовий чин над Сяном: Між словом і зброєю. Ч.3

Справа переходу влади до українців у Східній Галичині 1 листопада 1918 р. була революційною дією з великою долею імпровізації, а це, звісно, не сприяє «порядкові в паперах», внаслідок чого головним джерелом для історика у даному випадку стають спогади, а тут – «що людина, то й версія» (дуже часто й поплутана хронологія). Тому не дивно, що нині не відомі жодні архіви, які б документували відносини поміж Центральним військовим комітетом у Львові, реорганізованим 31 жовтня в Українську генеральну команду, та Окружною командою в Перемишлі. Отже, мусимо покластися лише на пам’ять підхорунжого Палієва, який згодом запевняв, що писані ним накази до окремих окружних команд, розіслані 31 жовтня до год. 2-ї пополудні, «вбились добре в мою пам’ять і тому можу зміст їх передати точно». Кожний з документів, підписаний іменем сотника Дмитра Вітовського, починався інформацією, що найближчої ночі Українська Національна Рада переймає владу над українськими землями Австро-Угорщини й українські військові частини займуть Львів. Далі йшов наказ конкретної дії: «Перемишль … (Журавиця) … Найдальше до четвертої години ранку належить опанувати місто. Залізничий міст на Сяні за всяку ціну до тої години висадити в повітря». Читати повністю

Категорії

Нове відео