Taras

Taras

У Львові відзначили 122 років від народження Богдана-Ігора Антонича

5 жовтня 2021 року лемківська громада Львова взяла участь у заходах з нагоди відзначення 122 років від народження Богдана-Ігора Антнонича (1909-1937).

До пам’ятника-композиції творчості Поета “Привітання життя”, що знаходиться на вулиці Городоцькій (у сквері біля цирку) було покладено квіти. Варто нагадати, що це місце є невипадковим, оскільки він знаходиться навпроти будинку за адресою вулиця Городоцька 50. Тут у квартирі рідного брата його матері Олександра Волошиновича Богдан-Ігор Антонич проживав у період з 1928 по 1937 роки. Про цей факт сьогодні нагадує меморіальна таблиця, яку встановили на фасаді будинку ще у 1989 році.

Читати повністю

5 жовтня покладання квітів до пам’ятника і могили Богдана-Ігора Антонича у Львові

У вівторок, 5 жовтня 2021 року у Львові відбудуться заходи з нагоди 122 років від дня народження Богдана-Ігора Антонича (1909-1937).

Могила Богдана-Ігора Антонича на Янівському цвинтарі

13:00 відбудеться покладання квітів до пам’ятника-композиції, який присвячений творчості Богдана-Ігора Антонича “Привітання життя”. Він знаходиться на вулиці Городоцькій (сквер біля цирку), що неподалік місця, де мешкав Поет останні 9 років свого життя.

Далі учасники заходу також покладуть квіти і помоляться на могилі Поета, яка знаходиться на Янівському цвинтарі на полі №4.

Читати повністю

З 1 по 6 жовтня у Бортятині відбуватимуться заходи з нагоди 122 років від народження Б.-І. Антонича

Музей-садиба родини Антоничів (філія Львівського музею історії релігії) у Бортятині, що у Яворівському районі запрошує “На гостини до Антоничів”. Урочистості присвячені 112-й річниці від дня народження видатного українського поета, перекладача, літературознавця, громадського діяча Богдана-Ігоря Антонича.

У п’ятницю, 1 жовтня, на майстер-класі “Осінь переїхала по полі возом золотим” виготовлятимуть квіткову композицію присвячену Богдану-Ігорю Антоничу.

Читати повністю

Вийшла книга “Українські жертви Холмщини та південного Підляшшя у 1939–1944 рр”

Під час Львівського форуму видавців 17 вересня було перезнтовано книгу “Українські жертви Холмщини та південного Підляшшя у 1939–1944 рр. Люблинський дистрикт Генеральної Губернії” (2021, в-тво УКУ, 720 сторінок), упорядниками якої є проф. Ігор Галагіда і Мирослав Іваник. Це перший том із чотирьохтомної серії запланованих видань “Жертви польсько-українського протистояння у 1939-1947 роках”, які мають на меті зібрати списки українських військових та цивільних жертв у протистояння з поляками у роки Другої світової війни.

У виданні подано списки українських жертв серед населення Люблинського дистрикту Генеральної Губернії, територія якого в 1939–1944 рр. у загальних обрисах охоплювала землі історичної Холмщини та південного Підляшшя. На основі вивчення великого документального матеріалу в архівах Канади, Польщі й України, а також аналізу основного корпусу наукової літератури, споминів і свідчень, автори встановили максимально повний, який можливий, з огляду на нинішній стан вивчення теми, іменний перелік жертв.

Читати повністю

Презентація путівника “Стежками предків: Сяніцький повіт” у Львові

У п’ятницю, 24 вересня 2021 року у Львові у Центрі Шептицького Українського католицького університету (адреса вул. Стрийська, 29А) відбудеться презентація туристичного путівника “Стежками предків: Сяніцький повіт”. Початок о 18:30

Презентуватимуть путівник команда проєкту і учасники експедиції:

  • Роман Стрехалюк – керівник проєкту “Стежками предків”
  • Оля Свідзинська – авторка текстів 
  • Тарас Радь – науковий редактор путівника, автор текстів
  • Христина Дубницька – голова МГО “Вирій”
  • Ігор Губіліт – директор туроператора “Відвідай”

Презентації планують провести також у Києві, Перемишлі і Сяноці (Польща).

Читати повністю

Звернення лемків з ґміни Команча до вищого керівництва Польської Народної Республіки з проханням звільнити їх від депортації до УРСР 1945 року

Публікуємо звернення мешканців та керівництва ґміни Команча до вищого політичного керівництва Польської Народної Республіки у Варшаві та Ряшеві з проханням звільнити їх від депортації до УРСР, намагаючись переконати його у своїй лояльності до держави та її громадян. Його підготували солтиси і парафіяльне управління Команчі, Радошиць, Явірника, Ославиці та Прелук, яких підтримала Ґмінна Рада Народова (депутати місцевої ради) і війт ґміни Команча. Звернення готували з 15 по 17 вересня 1945 року і було отримано Ряшівським воєводським управлінням 18 вересня. Ми знаємо його зміст завдяки оригіналу в рукописному вигляді, яке збереглося в архіві: Aрхів MBCiA РП, фонд MAP 304, арк. 92-93

***

Рукописний оригінал звернення мешканців гміни Команча, який зберігася в архіві

Читати повністю

Деукраїнізація Сяніцького повіту. Друга частина

9 вересня минає 77 років від часу підписання договору між урядом УРСР і маріонетковим Польським комітетом національного визволення про обмін населенням. В результаті близько пів мільйона українців Закерзоння були змушені назавжди покинути рідні домівки. Сяніцький повіт був одним з тих, звідки у 1944—1946 роках до радянської України було депортовано 70% усього українського населення. Друга частина дослідження про історію деукраїнізації Сяніччини. (Першу частину статті читати тут)

Протидія депортації

Тим часом згідно з розпорядженням провідника Закерзонського Краю Ярослава Старуха від 9 вересня 1945 року під назвою «Наказ усім командирам відділів УПА, боївок та інших збройних частин на терені ВО-6» підпіллю було дано інструкції і завдання усіма силами перешкодити виселенню українського населення до УРСР. Керівники підрозділів мали провести розвідку для з’ясування актуальної ситуації з депортацією. Дозволялося вступати у відкриті сутички з представниками переселенчих комісій і усіма, хто заохочує до виселення, спалювати залишені господарства українців, щоб у них не могли оселитися поляки.

Читати повністю

Деукраїнізація Сяніцького повіту. Перша частина

9 вересня минає 77 років від часу підписання договору між урядом УРСР і маріонетковим Польським комітетом національного визволення про обмін населенням. В результаті близько пів мільйона українців Закерзоння були змушені назавжди покинути рідні домівки. Сяніцький повіт був одним з тих, звідки у 1944—1946 роках до радянської України було депортовано 70% усього українського населення.

Пропонована історична розвідка є спробою стисло описати процес депортації українського населення із Сяніцького повіту до УРСР, слідуючи хронології та логіці її виконавців. У зв’язку з тим, що декларований задум добровільного виселення принципово розходився із практикою примусової депортації, її перебіг супроводжувався неодноразовими переглядами графіків, розрахунків і методів, що було причиною пануючого хаосу, а також суттєво ускладнювався активними та пасивним спротивом українського населення.

ПЕРША ЧАСТИНА

Сяніцький повіт є одним із сімнадцяти повітів так званого Закерзоння і сьогодні входить до складу Підкарпатського воєводства Республіки Польща. У теперішньому вигляді він був утворений у 1999 році і має 95 тис. мешканців, з виразним домінуванням польського населення. Проте перед Другою світовою війною Сяніччина мала не лише відмінний адміністративно-територіальний поділ, а й кардинально інший національний, етнічний та конфесійний склад. Українці становили виразну більшість усього населення повіту, поки їх не депортували у 1944—1947 роках. Таким чином в результаті деукраїнізації повіт втратив свій традиційний руський та східнохристиянський характер, який формувався тут від часів високого середньовіччя. Український всесвіт Сяніччини спіткала така ж сама доля, як і Любачівщину (про це див. “Деукраїнізація Любачівщини” та “Деукраїнізація Любачівщини: акція «Вісла»“). Сьогодні про нього нагадує значний культурний спадок, переважно сакральної архітектури, а також невеликі громади автохтонного українського населення, які залишились у Сяніцькому повіті.

Читати повністю

4-5 вересня біля Львова відбудеться 6-й фестиваль “Гомін Лемківщини”

4 – 5 вересня 2021 року у селі Зимна Вода біля Львова відбудеться  VI Всеукраїнський фестиваль “Гомін Лемківщини”.

У фестивалі братимуть участь художні колективи та виконавці з Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Луганської областей та Києва. Також відбудуться презентації, мистецькі та спортивні заходи.

Починаючи з 2015 року фестиваль відбувається щорічно і традиційно на стадіоні “Арена-Хіни”. Винятком був минулий рік, коли через карантинні обмеження було вирішено відмовитись від його проведення.

гомін лемківщини 2021

Джерело: сторінка фестивалю у Facebook

Команецька республіка. Державний вибір Лемківщини в 1918 році

Україна готується до відзначення 30-ліття своєї незалежності. В минулому у нас було багато спроб побудови державності, деякі з них досі залишаються малознаними. Пропонуємо читачам поглянути на один епізод державотворення українців відразу по завершенні Першої світової війни. Він стосувався невеликої української території — східної Лемківщини, що сьогодні становить Сяніцький повіт Республіки Польща

19 жовтня 1918 року Українська Народна Рада, визначаючи право націй на самовизначення, проголосила: “Вся українська етнічна область в Австро-Угорщині, а саме: Східна Галичина з прикордонною лінією по ріці Сян, включно з Лемківщиною, північно-західною Буковиною з містами Чернівці, Сторожинець та Серет, і українське пасмо північно-східної Угорщини становлять єдине українське територіальне ціле”. У зв’язку з тим, що в Сяноці було розташоване польське військо, було вирішено про створення повітової УНРади Сяніцького повіту у Великому Вислоці, який став центром національно-визвольної боротьби на Лемківщині.

4 листопада 1918 року у приміщенні школи села Вислік Долішній оголосили збори, в яких взяло участь 70 делегатів з 33 навколишніх сіл. Було ухвалено організувати Повітову Українську Національну Раду для Сяніцького повіту. Головою Ради збори обрали о. Пантелеймона Шпильку. Керівником Українського повітового комітету був призначений Гриць Судомир. На керівника комісаріату був покладений обов’язок створення по селах громадських рад, які присягали на вірність Українській Державі. Повітові ради займалися організацією українських шкіл. Суддя Іван Куціла полагоджував усі судові справи від імені ЗУНР.

Ввечері 23 січня 1919 року польська армія захопили Великий Вислік, а вранці 24 січня 1919 — Команчу, що стало останнім днем самостійного існування Висліцько-Команецької Республіки. Виникнувши самостійно 4 листопада 1918 року, але не маючи безпосереднього зв’язку та підтримки з Центральним Урядом ЗУНР і українською армією, вона проіснувала неповних три місяці. Читати повністю

Категорії

Нове відео


Warning: file_get_contents(http://gdata.youtube.com/feeds/api/users/Beznazvy/uploads?v=2&alt=jsonc): failed to open stream: HTTP request failed! HTTP/1.0 404 Not Found in /home/lemky/public_html/wp-content/plugins/dzs-videogallery/videogallery.php on line 192

Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/lemky/public_html/wp-content/plugins/dzs-videogallery/videogallery.php on line 200