Закарпаття

Відбулася VII Лемківська Ватра на Закарпатті і засідання Колегії ВУТЛ у Перечині

16 липня 2017 р. у с. Ворочево у Перечинському районі Закарпатської області відбувся VII Закарпатський обласний фестиваль «Лемківська Ватра». При цій нагоді також було проведено чергове засідання колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина».

Сьомий раз поспіль на Закарпатті відбувся обласний фестиваль лемківської культури, який розпочав естафету Лемківських Ватр 2017 року в Україні. Цього року він вперше відбувався у селі Верочево, який доти локалізувався у Кострина (2011-2015) та Перечині (2016). Організатором фестивалю виступили Всеукраїнське товариство «Лемківщина» разом із Закарпатською обласною державною адміністрацією, Закарпатською обласною радою, Перечинською РДА, Перечинською районною радою і Перечинською об’єднаною територіальною громадою.

IMG_20170717_0001

Читати повністю

Лемки в діаспорі. Ч.5. Еміграція лемків до США (початок)

Від 70-х років XIX століття розпочалася масова еміграція русинів-лемків до Сполучених Штатів Америки. Еміграція русинів-лемків Галичини, Пряшівщини та Закарпатської України в США є найбільшою з українських земель. Правда, її чисельність важко встановити, тому що переважна більшість русинів-лемків емігрувала сюди нелегально, без згоди державних органів своїх країн, а на першому етапі (1877-1898) ні пароплавні компанії, ні державні органи США не цікавилися національністю емігрантів. Пізніше лемків зараховували до угорців, поляків, словаків або росіян. Тут вони працювали переважно в шахтах Пенсільванії та на металургійних заводах Пітсбурга; менша кількість – на фермах. Переважна більшість лемків, заробивши певну суму грошей, поверталися до рідного краю. Значна частина їздила в Америку і назад багато разів. На думку кращого знавця цієї проблематики Володимира Кубійовича, після Другої світової війни в Північній Америці (США та Канаді) жило 100-150 тисяч лемків, тобто від чверті до однієї третини всіх лемків у світі.

Читати повністю

Лемки в діаспорі. Ч.2. Іміграція лемків до Сербії і Хорватії

У середині XVIII століття значна група русинів (руснаків) греко-католицького віросповідання з території нинішньої Словаччини (Земплинської жупи) (див. Три хвилі міграції лемків в Сербію та Хорватію) колонізувала майже пусті землі (пустари) нинішньої Воєводини в Сербії, відвойовані Австрією від османських турків і приєднані до Угорського королівства Їх центрами стали села Великий Керестур (згодом перейменоване на Руський Керестур) та Коцур. Із цих двох сіл русини розселялися в інші населені пункти Сербії (Вербас, Кула, Дюрдєво, Беркасова, Бачинці) та Хорватії (Петровці,  Міклушевці, Вуковар). Їх об’єднала і зараз об’єднує греко-католицька релігія (руська віра). Уже в 1751 р. в Руському Керестурі була заснована перша греко-католицька парафія з церквою, а через два роки (1753) і руська школа. Народнорозмовна мова воєводських русинів є сильно пословаченою лемківською говіркою, яку дехто із західнослов’янських лінгвістів вважає говіркою словацької мови. Цій говірці руснаки Воєводини (Бачки) у 1923 році заслугою уродженця Руського Керестура Гавриїла Котельника (1886-1948) дали статус літературної мови (бачвано-руська бешеда). Вона нині є однією з п’ятьох офіційних мов Воєводини. Нею видано понад 800 книг. Друкуються газети, журнали, ведуться щоденні радіо та телепередачі тощо.

Читати повністю

Збройні протистояння на Лемківщині у XV – XVII століттях

Терени Лемківщини часто були місцем збройних сутичок, перш за все між польськими та угорськими військами. Про одну з таких сутичок, що відбулась на Лемківщині – в районі Старого Санчу, Мушини і Бардієва 1410 року згадує польський хроніст Длугош. Прикордонні збройні конфлікти тривали протягом усього XV століття. Загрозливою стала ситуація в часі конфлікту Польщі з угорським королем М.Корвіном 1474 року. Угорські війська захопили тоді райони Жмигорода, Дуклі і Мушини.

Читати повністю

Автономія Закарпаття: народний самовияв чи номенклатурний путч?

Питання автономії Закарпаття у 90-х роках невідривно пов’язане з питанням політичного русинства. Це не тільки два чоботи – пара, але і творіння рук одного й того ж, як тепер кажуть, політтехнолога. Політичне русинство у цій зв’язці виступало як засіб досягнення мети та мотивація на неї, а автономія як мета і, можливо, плацдарм для розгортання наступної цілі. Цієї осені минає десять років з часу бурхливого протистояння на ґрунті автономії. Чим не привід з десятилітньої відстані спокійно подивитися на ті події?

Уперше проблема політичного русинства (себто відмежування від українства з намаганням творити окремий етнос) порушуються в 1989 році угорською пресою. Невипадково цій країні випала честь витягнути на Боже світло давно забуте гасло, адже саме в кабінетах угорських чиновників ще сотню років тому зароджувалась ідея окремішности угрорусинів, чи то пак “мадярів греко-католицького віросповідування”, як їх уже тоді називали.

Читати повністю

Політичне русинство на Закарпатті

7572f7259053136c81742358851cce041c370642Більшість закарпатських українців називали себе русинами, так само як і українське населення Карпат, Галичини, Буковини та інших західноукраїнських земель до ХХ ст.

«Русинами на Закарпатті заведено називати корінних мешканців, слов’янські предки яких мешкали на території сучасного Закарпаття до 1945 року, себто, до моменту офіційного приєднання його до Української РСР. Русинами свого часу називалися всі предки українців, не тільки на Закарпатті. Територія Закарпатської області ніколи не мала якоїсь самоврядності, якоїсь окремішності у складі Угорського королівства. Тому в історію увесь оцей автономістський рух не тягнеться коренями кудись далеко», – каже доктор історичних наук, дослідник історії Закарпаття, професор Сергій Федька.

Читати повністю

Політичне русинство в Україні

Друкуємо грунтовне дослідження професора, завідувача відділу національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України України Мая Панчука про природу політичного русинства в Україні.

Регіональні особливості та етнокультурна спільність

Втрата державності або ж, в силу різних обставин, включення частини території одного етносу до державного утворення іншого та відповідна політика зневажливого ставлення до історії, культури, мови, мистецтва, етнічних особливостей, традиційного способу життя інкорпорованої нації призводить до її деформації або й глибинних змін її національної самосвідомості. У цьому разі відновлення історичної пам’яті етносу чи відірваної від нього гілки настає як наслідок зміни політичної ситуації (державна незалежність, правовий статус тощо), так і під впливом ініційованого інтелектуальними елітами етнічних спільнот відродження національних цінностей через трансформацію вікової спадщини в реальні економічну і політичну сили. Цей процес проходить по-різному, нерідко набуваючи характеру гострої внутрішньої конфронтації. Згадаймо хоча б безконечні розколи у національних рухах за часів Першої світової війни, тобто в період масової появи на політичній мапі світу великої кількості незалежних держав. Явище це загалом закономірне, адже йдеться про активний пошук шляхів майбутнього для конкретного етнічного утворення. Проте непоодинокими є випадки, коли все це робиться не в інтересах тієї чи тієї національної спільноти, а з суто амбіціозних політичних міркувань. Читати повністю

Політичне русинство на Закарпатті – це вже ми проходили…

F4FECBBA-2AC9-40B1-8E6B-255D9D8B341F_w640_r1_sСмішний, якщо не сказати гірше, демарш проросійського «Сойму Підкарпатських русинів» минулої суботи в Мукачеві – це не перший прояв радикального політичного русинства в українському Закарпатті. І може не варто й було б робити реклами цій невеличкій «купці» радикалів і їхнім «ультиматумам» до української влади, якби до цього не були причетні «сильні світу цього» і не лише в Україні.

Перший, по-справжньому реальний акт політичного русинства в Закарпатській області стався ще у серпні – на початку осені 1991 року, коли компартійна більшість облради в Ужгороді, користуючись розгубленістю і політичним хаосом – ГКЧП, проголошенням незалежності України, промосковським сепаратизмом у Криму, захотіла проголосити автономний статус Закарпатської області. Вже був проект документа облради щодо автономії, який підготували в обкомі компартії за командою ЦК КПРС із Москви і за формальною згодою керівництва Компартії у Києві. Але масові протести кількох десятків тисяч людей, організованих місцевим РУХом і греко-католицькою громадою Ужгорода, блокували тоді облраду і добряче налякали «комуністичних автономістів». Тоді громадяни області ці плани просто зірвали своєю активністю. Читати повністю

Відкритий лист СФУЛО із засудження сепаратизму так званих русинів Закарпаття

SFULOСвітова Федерація Українських Лемківських Об’єднань  висловлює глибоку занепокоєність у зв’язку із заявами т.зв. русинів Закарпаття, які голосять про геноцид русинського народу на Закарпатті та закликають В.В. Путіна ввести миротворчі війська для захисту останнього оплоту «Русского мира на западе». Див. Открытое обращение к Президенту Российской Федерации Владимиру Владимировичу Путину. Доступ до документа: [http://ruskline.ru/opp/2014/3/17/zakarpatskie_rusiny_obratilis_k_putinu/] Такі заяви і відкриті листи з’являлися досить регулярно, передусім на російських ресурсах, і не мали широкого резонансу, але у світлі останніх подій в Україні, вони становлять загрозу територіальній цілісності, суверенітету України, а головне – життю громадян України.

Т.зв. підкарпатські русини продовжують інформаційну політику Російської Федерації, яка традиційно привласнює історію та матеріальну спадщину України, зокрема спекулює на історичній самоназві всіх українців – «русини», використовуючи це слово для позначення апологетів концепції «Русского міра» та підриву стабільності у Центрально-Східній Європі. Монополізуючи історичну самоназву українців «русини», підкарпатські русини підставляють усі інші історико-етнографічні групи українців, зокрема лемків, які також послуговуються словом «русин» для окреслення своєї ідентичності, проте не мають нічого спільного із ніким невизнаною групою сепаратистів.

Вважаємо за необхідне наголосити, що діяльність т.зв. підкарпатських русинів, або як їх іще окреслюють – представників політичного русинства, ставить під загрозу територіальну цілісність та суверенітет ще кількох країн, окрім України, землі яких вони розглядають як основу для своєї ефемерної державності, це зокрема Угорщини, Словаччини, Румунії, Молдови.

Тому Світова Федерація Українських Лемківських Об’єднань звертається до В.о. Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова О.В., Секретаря Ради національної безпеки та оборони  України Парубія А.В., Голови Служби безпеки України Наливайченка В.О. з проханням негайно відреагувати на заяви та заклики «сетевого русинского движения» та фактично неіснуючої «Республики Подкарпаская Русь», коріння діяльності якої можна віднайти на теренах РФ, зокрема у горезвісному Ростові-на-Дону, та вжити заходів для нейтралізації  загрози, оскільки заклики чи дії, спрямовані на порушення цілісності держави згідно із Конституцією України – це злочин. Русинський рух на Закарпатті цілеспрямовано підтримується працівниками спецслужб Російської Федерації для створення вогнища нестабільності на західному кордоні України, яке в певний час можуть використати як привід для анексії українських земель, оправдовуючись захистом прав «русских граждан».

Читати повністю

Ми пам’ятаємо. Августин Волошин

Волошин Августин

Сьогодні відзначаємо 140 років від народження Августина Волошина (1874-1945) - український політичний, культурний, релігійний діяч, греко-католицький священик, прем’єр-міністр та президент автономного уряду Карпатської України, Герой України (посмертно). Попри те, що о.Августин не мали лемківського коріння, проте як український духівник, політичний та громадський діяч зробив великий внесок для спільної справи.

Читати повністю

Категорії

Нове відео