Вроцлав

Петро Трохановський – «Olek», секретний співробітник СБ

Невідомі документи з архіву Інституту національної пам’яті у Ряшеві.

Управління безпеки (Служба безпеки Польської Народної Республіки) – це тривалий слід у житті не однієї людини, яку ми зустрічаємо серед нас. Нині намагаємося пізнати й оцінити вибори тих людей, хто не вистояв перед насильством держави: таємних співпрацівників (польське: tajny współpracownik, TW; радянське: сексот, тобто «секретный сотрудник»). Не завжди можна збагнути причини й розміри втрат як для самої людини, яка відмовилася від власної свободи, так і для її сім’ї, знайомих, громади, інколи нації чи держави. Може, й усе здається просте, та нелегко однозначно збалансувати добро і зло, хоч живемо в культурі, яка від дитинства навчає нас відрізняти добро від зла. Адже зло також уміє представляти себе як жертву й просити в нас милосердя або зрозуміння.

Можливість неупереджено пізнавати людську долю і державу, яка її нищила, дає публікація документів. Услід за ними може йти дискусія. Саме така настанова циклу статей у «НС» про вплив УБ/СБ на українців, що проживають у Польщі (їх відкрила рецензія Григорія Сподарка «Підкарпаття під наглядом спецслужб» на книжку Ярослава Сирника «Nadzór specjalny», див. «НС» 14/2016). Читати повністю

Пригальмувати асиміляцію. Інтервю із заступником голови Об’єднання лемків Адамом Вєвюркою

«Я ввжаю, що лемківство є здорове для всіх нас. Проте не тоді, коли стає антиукраїнським», – говорить Адам Вєвюрка, заступник голови Об’єднання лемків (ОЛ), з яким розмовляємо про саму організацію, її проблеми та нові завдання.

Павло Лоза: На останньому засіданні Головної управи Об’єднання лемків у Горлицях говорилося, що необхідно ще до запланованого на січень з’їзду ОЛ «заохочувати його учасників до активної участі і дискусії». Чому це потрібне?

Adam-Wewiorka3_1280x800-300x214Адам Вєвюрка: Сама організація була утворена, щоб клопотатися про повернення лемкам утраченого майна і гуртувати середовище. Але ця ідея практично пригасла, бо сьогодні маємо закони, за якими приватні особи самі можуть добиватися своїх прав. Нині перед організацією стоять нові завдання, тому ми заохочуємо до дискусії ще перед з’їздом, щоб його учасники інакше подивилися на Об’єднання лемків. Звичайно, ми не повинні забувати й про тих, які пам’ятають виселення, однак зараз нам треба спиратися на молодь, покоління, яке народжується на західних землях і там будує свій лемківський світ. Читати повністю

Ми памятаємо. Спогад про єпископа УГКЦ Теодора Майковича

MaikowyczСвітлий богослов, знавець церковного права, неперевершений проповідник, душею відданий душпастир, невтомний трудівник у Божому винограднику, патріот України та рідної батьківської землі Закерзоння, великий приятель молоді, її улюблений учитель і катихет — це лише деякі характеристики священика Теодора Майковича. Якщо би Господь Бог не покликав свого вірного слугу до себе, 2012-го йому виповнилося би 80 років.

Народився майбутній священнослужитель 6 січня 1932 року в селі Репеді неподалік Сянока на Лемківщині в хліборобській сім’ї Марії з Гаргаїв і Івана Майковича. Навчання розпочав у рідному селі, а згодом — через брак українських шкіл — продовжував учитися в школі римо-католицьких черниць у Команчі біля Сянока. 1947 року сім’я Майковичів розділила долю 150 тис. українців Закерзоння, яких тодішня польська влада горезвісною акцією під назвою «Вісла» у варварський спосіб, позначений тисячами смертей мирного українського населення, тортурами, ув’язненнями, запроторенням у концентраційний табір Явожно, спаленими селами, зруйнованими святинями, позбавленням церковного, суспільного та приватного майна, депортувала на колишні німецькі землі, що після Другої світової війни ввійшли до складу Польщі й до яких уживається термін «зємє одзискане». Читати повністю

Категорії

Нове відео