Останні коментарі

Вілька

Село Балутянка – центр деревяної різьби на Лемківщині

Балутянка – українське село Сяноцького повіту (тепер – Республіка Польща) у північних межах Лемківщини, яке знаходиться поміж містечками Риманів і Дукля. Разом з селом Вілька один з двох осередків лемківської різьби по дереву.

Вперше назва села згадується ще у 1470 році як село Балутова, а вдруге – вже як Балутянка – у 1589 році. Мабуть, його назва пішла від слова «болото», бо досі верх гори називається «Чорне болото». Засновником села був Андрій Сінєнські. Пізніше воно перейшло у власність його сину Вікторину Сінєнському (1463–1530), придворному короля (1494), та успадковувалось наступними нащадками. Власником Балутянки в XIX ст. був Станіслав Антоній Потоцький і його дружина Анна Потоцька.

Читати повністю

Відомий майстер-різьбяр: до 85-річчя Степана Кищака

Руками народного майстра, закоханого понад усе в мистецтво Лемківщини, творяться у Львові на вул. Ранковій, 16 – в будинку, схованому влітку в зелені – чудові зразки орнаментальної та фіґурної лемківської різьби. Тут діє Музей лемківської різьби і писанок ім. Богдана-Ігоря Антонича. Створено його завдяки старанням Степана Кищака, який цього року відзначає свій ювілей – 85-річчя від дня народження. Читати повністю

«Доочищення» лемківського села Вільки 1945 року. Частина друга

Продовження статті “Доочищення” лемківського села Вільки 1945 року. Перша частина”. Розмова-спогад з Андрієм Сухорським, нар. 1929 р. у селі Вільці Сяніцького повіту.

Яким селом була Вілька?
Малим, усього 33 хижі. Належало до греко-католицької парафії в Дошні.

З якої родини Ви походите?
Мій няньо й мати були ґаздове. Мали вісем морґів ґрунту.

У якій частині села стояла Ваша хижа?
Посередині Вільки.

Читати повністю

«Доочищення» лемківського села Вільки 1945 року. Перша частина

Вілька – це, хтозна, чи не найменше українське село на Лемківщині, у західній Сяніччині. Володимир Кубійович у праці «Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939» подав кількість мешканців: 250 чоловік, усі українці. Вілька була настільки мала, що не завжди називали її навіть ретельні шематизми греко-католицької Перемиської єпархії. Видання 1879 р. називає її, але не вказує кількості віруючих. Шематизм 1928 р. подає 176 чоловік. До війни там мало стояти 36 хат.

Читати повністю

Село Вілька – колиска деревяної різьби на Лемківщині

Продовжуємо публікувати матеріали із серії “Історія сіл Лемківщини”. Цього разу це стаття про село Вілька, яка складатиметься з трьох частин. Раніше на сайті були опубліковані статті про історію сіл Репедь, Щавне, Полонна, Ославиця та Дошно.

Вілька (початкова назва Воля Климівська) – село Сяноцького повіту (тепер- Республіка Польща) у північних межах Лемківщини, яке знаходиться поміж містечками Дукля та Риманів.

Село простягалося від південної частини гори Примірка, заввишки 600 м., вздовж потоку – до польського села Климківка. Два села розділяв ліс з нафтовими вишками. На схід від Вільки було село Дошно, а з півдня, за горою Приміркою – село Балутянка. За лісом ліворуч, на віддалі 2 км., був розташований багатий на лікувальні води курорт Івонич, а за 3 км., через Суху гору, – курорт Риманів Здрій, власність графів Потоцьких, теж відомий своїми лікувальними водами.

Один з двох осередків, разом із Балутянкою, осередок лемківської різьби по дереву. Сьогодні це одне з багатьох сіл Лемківщини, яке після воєнних лихоліть, припинило своє існування і перетворилось на пустир.

Читати повністю

Категорії

Нове відео