Вілька

Село Балутянка – центр деревяної різьби на Лемківщині

Балутянка – українське село Сяноцького повіту (тепер – Республіка Польща) у північних межах Лемківщини, яке знаходиться поміж містечками Риманів і Дукля. Разом з селом Вілька один з двох осередків лемківської різьби по дереву.

Вперше назва села згадується ще у 1470 році як село Балутова, а вдруге – вже як Балутянка – у 1589 році. Мабуть, його назва пішла від слова «болото», бо досі верх гори називається «Чорне болото». Засновником села був Андрій Сінєнські. Пізніше воно перейшло у власність його сину Вікторину Сінєнському (1463–1530), придворному короля (1494), та успадковувалось наступними нащадками. Власником Балутянки в XIX ст. був Станіслав Антоній Потоцький і його дружина Анна Потоцька.

Читати повністю

Відомий майстер-різьбяр: до 85-річчя Степана Кищака

Руками народного майстра, закоханого понад усе в мистецтво Лемківщини, творяться у Львові на вул. Ранковій, 16 – в будинку, схованому влітку в зелені – чудові зразки орнаментальної та фіґурної лемківської різьби. Тут діє Музей лемківської різьби і писанок ім. Богдана-Ігоря Антонича. Створено його завдяки старанням Степана Кищака, який цього року відзначає свій ювілей – 85-річчя від дня народження. Читати повністю

«Доочищення» лемківського села Вільки 1945 року. Частина друга

Продовження статті “Доочищення” лемківського села Вільки 1945 року. Перша частина”. Розмова-спогад з Андрієм Сухорським, нар. 1929 р. у селі Вільці Сяніцького повіту.

Яким селом була Вілька?
Малим, усього 33 хижі. Належало до греко-католицької парафії в Дошні.

З якої родини Ви походите?
Мій няньо й мати були ґаздове. Мали вісем морґів ґрунту.

У якій частині села стояла Ваша хижа?
Посередині Вільки.

Читати повністю

«Доочищення» лемківського села Вільки 1945 року. Перша частина

Вілька – це, хтозна, чи не найменше українське село на Лемківщині, у західній Сяніччині. Володимир Кубійович у праці «Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939» подав кількість мешканців: 250 чоловік, усі українці. Вілька була настільки мала, що не завжди називали її навіть ретельні шематизми греко-католицької Перемиської єпархії. Видання 1879 р. називає її, але не вказує кількості віруючих. Шематизм 1928 р. подає 176 чоловік. До війни там мало стояти 36 хат.

Читати повністю

Село Вілька – колиска деревяної різьби на Лемківщині

Продовжуємо публікувати матеріали із серії “Історія сіл Лемківщини”. Цього разу це стаття про село Вілька, яка складатиметься з трьох частин. Раніше на сайті були опубліковані статті про історію сіл Репедь, Щавне, Полонна, Ославиця та Дошно.

Вілька (початкова назва Воля Климівська) – село Сяноцького повіту (тепер- Республіка Польща) у північних межах Лемківщини, яке знаходиться поміж містечками Дукля та Риманів.

Село простягалося від південної частини гори Примірка, заввишки 600 м., вздовж потоку – до польського села Климківка. Два села розділяв ліс з нафтовими вишками. На схід від Вільки було село Дошно, а з півдня, за горою Приміркою – село Балутянка. За лісом ліворуч, на віддалі 2 км., був розташований багатий на лікувальні води курорт Івонич, а за 3 км., через Суху гору, – курорт Риманів Здрій, власність графів Потоцьких, теж відомий своїми лікувальними водами.

Один з двох осередків, разом із Балутянкою, осередок лемківської різьби по дереву. Сьогодні це одне з багатьох сіл Лемківщини, яке після воєнних лихоліть, припинило своє існування і перетворилось на пустир.

Читати повністю

Категорії

Нове відео

  • Фільм "Евакуйовані назавжди" / Deported Forever (2017). Трейлер
    Перша частина документального фільму про депортацію українців Закерзоння 1944 1946 рр. із Польщі до УРСР. Побудований на основі свідчень переселенців, а також присвячений пам яті українців Закерзоння. Фільм знятий Місією "Апостол" (Івано Франківськ). Друга частина фільму розповідатиме про долю греко католицького духовенства у період депортації, а також початок катакомбного періоду у житті УГКЦ. The trailer of the first part of the documentary is Deported Forever (2017). The film tells about the deportation of the Ukrainian population from Poland to the USSR in 1944 1946. Based on testimonies by Ukrainians Zakerzonia.
  • Пикуличі 2017. Ч.2. Церковна хода вулицями Перемишля
    Фрагмент із щорічної церковної ходи української громади Польщі від української катедри св. Івана Хрестителя у Перемишлі до Українського військового цвинтаря у Пикуличах, що на окраїнах міста. Це традиційна хода, яка бере свій початок у 1920 х роках і була відновлена на початку 1990 х років. У 2017 р. хода відбувалася 11 червня. У зв язку з нападами у 2016 р. польських націоналістів на колону та спроб зірвати захід цьогорічну ходу охороняло 600 правоохоронців. Захід відбувся, хоч під сурповід вигуків антиукраїнських гасел та обструкції його учасників.