Останні коментарі

УПА

Операція “Вісла” в польській історіографії

Незважаючи на те, що минуло 60 років акції «Вісла» продовжує породжувати чималі суперечки і контра версії в польській історіографії. Десятки публікацій присвячені цій темі формує розмаїтий матеріал для роздумів. Автор цих рядків не є першим, хто піддав аналізу цієї великої спадщини, хоча б тому, що таких дослідників як: Влодзімєж Бонусяк, Ігор Цепенда, Гжегож Мотика, Рафаль Внук, Анджей Л. Сова, чи зрештою Кшиштоф Бортник.

Наукові дослідження присвяченні акції «Вісла» появляються лише після жовтневого перелому 1956 р. Доти панувало уявлення сформоване пропагандою тогочасної влади. До 1989 р. однак цю тему піднімали рідко, найчастіше в рамках дослідження боротьби українського підпілля у період перших повоєнних років (зокрема в публікаціях Ігнація Блюма, Яна Герхарда, Анджея Б. Щешняка і Вєслава З. Шоти та інших). Узагальнюючи, у них прослідковувалося позитивне трактування акції «Вісла» як заходи, які могли завдати людям, які пережили переселення (депортацію?) певні кривди, але були необхідними для ліквідації українських «фашистських банд» під назвою ОУН-УПА. Такий підхід співпадав з офіційним пропагандивним чорно-білим баченням, згідно фальшивої схеми кривавого українського підпілля з однієї сторони, і геройським та морально бездоганних міліціонерів й військових, які з ними боролись з іншої (як це неодноразово наголошує книга Яна Герхарда «Місяць в Бескидах»). Формував він протягом багатьох років світогляд пересічних поляків, який залишає сильний вплив у суспільній свідомості до сьогоднішнього дня. У період Польської Народної Республіки також вийшло кілька вартих уваги праць, в основному соціологічного характеру, таких як: Геновефі Лукасевіча, Анджея Квілеського, Казімєжа Пудли і Мєчислава Вінніцькєго, що описують життя переселенців в місцях нового поселення.

Читати повністю

Вісла-47! Простити можемо, але не забудемо!

До 70-х роковин акції “Вісла“.

Польський уряд, а вірніше ЦК ПОРП (Центральний комітет Польської об’єднаної робітничої партії), вирішив 28 квітня 1947 р. розпочати депортацію українців під криптонімом Акція “Вісла” з території усього Закерзоння.

До фінального проведення акції призначено 15 полків війська, що становить близько 20 тис. вояків, додатково полк саперів, полк панцерних автомашин та одну летунську ескадру, крім того, весь апарат міліції, УБ і державну адміністрацію з того терену. Акцією керував ген. Стефан Моссор, який отримав широкі уповноваження щодо методів терору і застосування карних репресій супроти українців. Ця брутальна депортація при допомозі армії охопила біля 150 тис. українців Закерзоння, які жили в повітах: Лісько, Сянік, Горлиці, Ясло, Кросно, Новий Санч, Новий Торг, Березів, Перемишль, Ярослав, Любачів, Томашів-Люблинський, Грубешів, Біла Підляська, Володава та інших.

Читати повністю

Українські жертви Волині 1938-1944 роки або Волинь-43 – рубікон польської історіографії

Розмова з Надією Халак, істориком, працівником Інституту української археографії і джерелознавства НАН України у Львові

Rozmowa-z-N.-Chalak-1_768x1024Богдан ГУК: Як виникла ідея почати рахунок українських жертв на Волині?

Надія Халак: Ми з друзями задумали це 2013 р. Тоді емоції досягли в Польщі та Україні критичного рівня: Сенат і Сейм Польщі визнав дії ОУН та УПА на Волині “етнічною чисткою з ознаками геноциду”. Такі дії заважали вести науковий діалог, а ми не погоджувалися на однобічну картину минулого. Звернули увагу на те, що в українських архівах у доробку історіографії та у виданнях усної історії міститься інформація про втрати українців на Волині, які загинули від польських формувань або поляків у іноземних формуваннях. Ці напрацювання потрібно було зібрати разом, щоб побачити статистику загиблих українців у кожному населеному пункті. Польські історики заявляли про 2–3 тисячі українців, які загинули у відплатних акціях польських відділів. Стало ясно, що не буде конкретизації, якщо не переглянути якнайбільше можливу кількість історичних джерел.

Отож ми, співробітники Львівського відділення Інституту української археографії та колеґи з ТзОВ Інститут геоінформаційних систем, почали працю. Дуже помогла нам дослідниця з Луцька Оксана Каліщук. Ми завданням поставили підготовку таблиць для кожного населеного пункту Володимир-Волинського району з комплексом даних, зокрема, про наявність українських загиблих унаслідок польсько-українського протистояння під час ІІ Світової війни, створення їх поіменних списків. І на цій основі укласти карту, яка б унаочнила зібрані дані. За основу послужили дані усної історії, які Іван Пущук записав та оформив у видання “Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 рр. Володимир-Волинський район” з 2011 р., а Ярослав Царук ще 2003 р. у книгу “Трагедія волинських сіл 1943–1944 рр.”.

Читати повністю

Історія першої трагедії Завадки Морохівської або “Богатежи” Війська польського в Завадці Морохівській

POMNIKI-108_768x1024-248x300На січень 2017 р. припадають 71-ші роковини першого з трьох масових убивств, які 25 січня 1946 р. вчинили збройні сили Республіки Польщі щодо громадян української національності в Завадці-Морохівській на Сяніччині.

Нижче публікую два звіти командування підрозділу Війська польського про злочин у Завадці-Морохівській. Вони містять невідому досі історичну інформацію, яку я доповнюю іншими документами. Отож, у січні 1946 р. в рамках 34 полку 8 дивізії піхоти ВП, який базувався в казармах у Вільхівцях біля Сянока, сформовано дві оперативні групи. Їх метою мала бути боротьба з УПА, але насправді йшлося про депортацію українців до Української РСР. Читати повністю

Брошура “Польське питання”. Погляди ОУН на українсько-польські стосунки

tershakivecПропонуємо вашій увазі працю “Польське питання” (На допомогу інструкторам-пропагандистам) Крайового провідника ОУН на Львівщині (охоплювала територію сучасної Львівської і частин Івано-Франківської й Тернопільської областей) Зиновія Тершаківця (1913-1948, “Федір”, “Чагрів”, “Червень”), яка у 1944 р. була опублікована окремою брошурою.

Авторство у самому виданні не зазначене, але у друкованому органі Проводу ОУН “Ідея і Чин” у переліку підпільних газет і брошур вказано, що “Польське питання” написав “Ф.Чагрів”. Характер брошури повністю відповідав тодішній праці З.Тершаківця, який займався розробкою інструктивних матеріалів для працівників нижчих ланок референтури пропаганди. У брошурі викладено погляди Організації Українських Націоналістів на українсько-польські стосунки під кутом використання його у масовій пропаганді. Читати повністю

Інтерв’ю з командиром ТВ УПА “Данилів” Євгеном Штендерою

Під кінець травня 1946 р. відбувся спільний напад Української повстанської армії та польського формування «Воля і незалежність» («ВіН») на комуністичні об’єкти в місті Грубешеві. Мета – заманіфестувати співпрацю українського і польського підпілля, несподівано атакувати комуністичні сили, зірвати акцію примусового переселення людей тощо. До 70-річчя акції пропонуємо розмову з її учасником Євгеном Штендерою, командиром 28 Тактичного відтинка УПА «Данилів». Читати повністю

Спогади Івана Вархоляка: про Другу світову війну і депортацію. Частина друга

Продовження спогадів (перша частина тут) уродженця Вороблика Королівського Івана Вархоляка (20.03.1926 – 15.03.2008), в якій розповідається про життя під час Другої світової війни (німецько-польська війна, німецько-радянська війна, переміщення фронту, польсько-українська війна) та депортація до УРСР у 1945 році.

У 1939 році восени настала польсько-німецька война. Мені тоді било 13 років. Мобілізація – забрали всіх мужчин в армію. Десь через тиждень фронт прийшов до нас. Одного дня полякі забрали мене копати окопи по горі Філівці. Польска організація „Щельци” хотіла робити заслон німцям. Вони були такі як я, дітваки, і хотіли побороти потужне військо! Я вирив окоп для одного, а він просить, щоб я вирив ще для себе, бо він дуже боїться… Я так і зробив. За якийсь час дивлюся – догори йдуть танкі. Я показав йому і кажу: „Як хцеш – охраняй, а я пшел до дому”. Десь раз вистрілили і та дітвора повтікала. Ми поховалися в склепі (підвалі) і в нас ще був один сусід. Німці прибігли до дверей і кажут виходити. Сусід був в австрійскій армії і знав німецку мову, крикнув: „Цивілі!”. Ми вийшли, а вони кажут, шоб йшли до хати і нікуди не виходили. Тоді вбили двох сусідів. Всіх мужчин зібрали в селі і погнали на «команду» до Романова. Дякуючи директору школи та учителям, бо вони знали німецку мову і все розказали, всіх звідти відпустили. Поки німці пройшли наше село, всі мужчини встигли вернутись домів. До села вернулись всі, крім польського полковника Вєсьо Лєвіцкі.

Читати повністю

“Лемківщина” взяла участь у відзначені 71-ї річниці створення УГВР

12 липня 2015 року члени Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» на чолі з головою організації Степаном Майковичем взяли участь у заходах в с.Сприня, Самбірського району на Львівщині щодо відзначення 71-ї річниці від дня створення Української Головної Визвольної Ради.

Читати повністю

Лист ОУН братам переселенцям з Холмщини, Грубешівщини, Засяння і Лемківщини

За Українську Самостійну                                                                                                                                           Воля народам, воля людині!

Соборну Україну!

 

БРАТИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

СИНИ ХОЛМЩИНИ, ГРУБЕШІВЩИНИ, ЗАСЯННЯ І ЛЕМКІВЩИНИ!

В жорстокі дні нової сталінської окупації, що її переживає зараз весь український народ, Вам ворог завдав найбільшого удару. Окупанти доконали над Вами нечуваного в історії злочину. Вони насильно безправно викинули Вас із рідних батьківських земель. Тих земель, де Ви родилися і зросли, де могили Ваших дорогих і близьких, де могили прадідів Ваших. Вони спалили Ваші села, зграбували Ваше майно, вимордували тисячі невинних дітей, жінок, стариків. І сьогодні Ви, вигнані з своїх рідних прадідівських гнізд, розкидані на всі сторони, поневіряєтеся, прибиті горем і стражданням. Не один батько споміж Вас, із серцем, закипілим кров’ю, згадує свого замордованого сина, не одній матері ввижається її горюча в огні дитина, не одна дитина зривається зі сну, бо їй приснилася поколена багнетами мати… Сперед наших очей не щезають жахливі картини, що Ви їх недавно пережили, Ваше серце раз-у-раз роздирає невимовний біль, Ваші ще свіжі рани не перестають кривавитися. Ці рани щодня пригадують Вам, хто винен у Вашому горю, вони щодня кличуть до помсти на винних у цьому.

Читати повністю

Історія Української державної гімназії у Ярославі (1940-1944)

Українська державна гімназія в Ярославі або Ярославська гімназія - державний навчальний заклад гуманітарного типу з українською мовою навчання, який функціонував з 1 вересня 1940 по 23 липня 1944 роках у м.Ярослав. У закладі спільно навчалися як хлопці, так і дівчата.

Історія гімназії

Гімназія розпочала свою діяльність 1 вересня 1940 року. Рішення про її заснування було ухвалене німецькою владою у березні в часі окупації Польської Республіки. Йшлося тільки про місцезнаходження цієї школи. Українські громади у Ярославі, Перемишлі та міста на Лемківщині (головно Сянік) намагалися створити гімназію саме у своєму місті. Проте відділ культури та науки (нім. Wissenschaft Erziehung) Генерал-губернаторства вирішив, що гімназія має бути створена у Ярославі. Для її створення доклало багато зусиль українські урядовці відділу культури та науки у Кракові – професори Омелян Бачинський та Євген Форостина.

Читати повністю

Категорії

Нове відео