Останні коментарі

українці

Українсько-польське пограниччя: Закерзоння та Східні Креси. Частина 2

Продовження (друга частина) статті “Українсько-польське пограниччя: Закерзоння та Східні Креси”, у якій розкривається історія земель по західну сторону від лінії Керзона, так званого Закерзоння, яке було тереном поселення переважно українського населення. Етнічні українські землі Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя, які були спустошенні після депортацій 1944-46 років та “остаточного вирішення українського питання” у Польщі у 1947 році. Сьогодні територія Закерзоння є частиною східного прикордоння Республіки Польща.

Закерзоння та Східні Креси

«Професор Ромер, великий географ, казав, що етнічна межа між поляками та русинами (українцями – Авт.) в Галичині, у Східній Малопольщі пролягає через ліжка.» [1, с.208] Ці слова Яцека Куроня, які він сказав під час свого виступу 1 листопада 2002 року у Львові надзвичайно влучно передають обставини сусідства українців та поляків. Вони конфліктні і складні з історичної точки зору. Читати повністю

Історія лемків. Частина 3

Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Частина 1 і частина 2.

Теорію польських дослідників про румунське походження волоських пастухів, які могли бути предками лемків, варто розглянути з позиції звичайного «здорового глузду». Насамперед, треба поставити питання про причини, які могли би спонукати балканський румунський народ піти в далеку міґрацію в північно-західному напрямку. Чи це був сприятливий клімат? Важко погодитися з такою оцінкою. На думку багатьох істориків, у XIV ст. в Європі надійшло велике охолодження клімату. Чи румунів тягнули в Бескиди вигідні пасовища для випасу овець? На Лемківщині таких немає. У цьому реґіоні нема полонин. У середньовіччі пагорби були в основному покриті лісом. Залишалася можливість випасати в лісах, незручних для пастухів, оскільки вівці могли легко стати жертвою хижаків (передусім ведмедів).

Читати повністю

Бойки, лемки, українці… Перепис через інтернет

Продовжуємо слідкувати за підсумками перепису населення у Польщі у 2011 році. Попередні публікації на цю тему на нашому сайті “Підсумки перепису населення у Польщі: (не)корисна методологія”, “Заокруглені” результати перепису населення у Польщі”, “Ми теж населення держави” та “Скільки статистичних українців на Підляшші?”.

* * *

У ході самоперепису через Інтернет 15 139 людей у Польщі зазначили свою українську національність. Використання веб-мережі було одним з методів проведення Національного перепису населення (НПН) 2011 р. До кінця цього року має з’явитися публікація, повністю присвячена нацменшинам у НПН.

Читати повністю

Скільки статистичних українців на Підляшші?

Продовжуємо слідкувати за дискусією довкола підсумків перепису населення у Польщі. Читати раніше опубліковані на сайті статті “Підсумки перепису населення у Польщі: (не)корисна методологія”, “Заокруглені” результати перепису населення у Польщі” та “Ми теж населення держави”.

Статистичне управління в Білостоці оприлюднило для Підляського воєвідства результати проведеного 2011 р. Національного перепису населення. Перепис виявив, що кількість українців у реґіоні, порівнюючи з переписом 2002 р., збільшилася з 1441 до 2200 осіб.

Читати повністю

Ми теж населення держави

Демографічна політика держави та можливість залучення до цього питання проблематики меншин – це теми засідання спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, яка в середині березня проходила у Варшаві. Вони важливі для нас тому, що мають відношення до питання перепису населення, освіти та загалом нашого майбутнього функціонування як меншини.

Читати повністю

«Заокруглені» результати перепису населення у Польщі

 Публікація про результати нещодавно проведеного перепису населення у Польщі. Вона частково розкриває питання, які були підняті у раніше надрукованій на нашому сайті статті “Підсумки перепису населення у Польщі: (не)корисна методологія”.

Метою останнього Національного перепису населення (НПН), проведеного 2011 р., було отримати точну інформацію про кількість населення польської держави, його територіальне розміщення, про соціально-демографічну структуру населення, суспільно-економічну характеристику сімей та житлових умов з поділом на воєвідства, повіти, ґміни і ще багато іншого. Представників меншин найбільше цікавила тема національної структури країни та вживання рідної мови вдома.

Читати повністю

Пам’ять про українські жертви у Павлокомі

Цьогорічне відзначення пам’яті жертв у селі Павлокомі, організоване Перемиським відділом ОУП, почалося 3 березня в Явірнику-Руському. Саме туди прибули учасники відзначення з Перемишля та зі Львова.

Читати повністю

Друга світова війна на Лемківщині. УПА. Депортація лемків

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу, в свою чергу, 17 вересня радянська армія, згідно з таємною угодою з Німеччиною, зайняла Західну Україну. 28 вересня був довершений поділ окупованої території. Новий кордон було встановлено по ріках Сян, Соколія та Буг. Так Лемківщина опинилась у сфері впливу Німеччини. Ця територія увійшла до складу Генеральної Губернії, яку утворено 12 жовтня 1939 року з центром у Кракові. Уряди СРСР та Німеччини підписали 16 листопада 1939 року договір про обмін населенням. З Радянскього Союзу дозвіл на виїзд до Німеччини чи німецької окупаційної зони одержали особи німецької національності, а з території, окупованої німцями, таке право на виїзд в СРСР отримали українці та білоруси. Для здійснення цієї акції організовано репатріаційні комісії у містах Сянок і Новий Санс. Під кінець зими 1940 року згоди на виїзд до СРСР висловило приблизно 25 тис. лемків. До цього спричинилась як москофільська агітація, так і ставлення польських властей до корінного населення. Переважно це були лемки з Дуклянщини, Короснянщини і Змигородщини. Фактично із 25 тис. зголошених тільки 5 тис. лемків виїхало до СРСР. Це було наслідком розяснювальної роботи серед лемків, яку проводило національно свідоме населення.

  Читати повністю

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося вбивствами. Виселених скеровували на захід і північ, прагнучи розірвати сусідські та, навіть, родинні зв’язки.

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…

Метою акції було передовсім виселення українського населення, а лише пізніше – знищення українського партизанського руху. Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося численними вбивствами. Виселених скеровували на західні та північні землі, прагнучи (без сумніву, свідомо) до розірвання парафіяльних та сусідських, ба, навіть родинних зв’язків.

Принагідно були ліквідовані всі форми українського національного життя, які ще існували. Важко заперечувати висновок, що прихованою метою цього розселення була ліквідація української громади в Польщі засобами вимушеної полонізації modo sovietico”.

Ці слова, почерпнуті із статті польського історика Тадеуша Анджея Ольшанського, автора м.ін. виданої у 1990-тих “Історії України ХХ ст.”, дуже влучно характеризують військову операцію, яку під криптонімом “Акція “Вісла” здійснено у квітні-липні 1947 року.

Була це водночас остання великомасштабна подія у історії кількасотрічного українсько-польського “недобросусідства”, яке почалося у половині XIV ст., коли відбувся розвал Галицько-Волинської держави.

Читати повністю

Акція «Вісла» – остаточне вирішення української проблеми в Польщі

Операція “Вісла” стала реалізацією бажань як польських комуністів, так і радянської влади. Виселяючи 150 тисяч українців, комуністи хотіли збутися іміджу “ставлеників Москви”. Москва ж таким чином позбавлялася бази УПА.

28 березня 1947 року у засідці українських повстанців із сотень “Хріна” та “Стаха” загинув заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Свєрчевський.

Смерть однієї з ключових осіб польського комуністичного пантеону (учасника Жовтневої революції, громадянських воєн в Росії та Іспанії, одного з творців польської армії на теренах СРСР під час Другої світової) була використана як привід для початку масової депортації українців із східних теренів відновленої після війни держави.

Хоча акція під кодовою назвою “Вісла”, що почалася 28 квітня, рівно через місяць після смерті генерала, готувалася задовго до повстанської засідки.

В листівці, поширюваній польськими вояками серед українського населення після початку операції, зазначалося:

Читати повністю

Категорії

Нове відео