УГКЦ

Інтерв’ю з Катериною Петрушко (Шпак) з села Стежниця

Катерина Антонівна Петрушко, з родини Шпак, народилась 18 лютого 1932 року у с. Стежниця біля Балигрода на Лемківщині в заможній селянській родині. За люб’язної згоди пані Катерини мені вдалося записати з нею інтерв’ю в рамках збору спогадів лемків-старожилів.

Розкажіть про своє дитинство, свою родину і життя у селі перед Другою світовою війною

У нас було 60 моргів поля, 2 га лісу, 2 га сінокосів. Була дуже велике господарство: молотарка, млинок, січкарня, кират (кінний привід – Ред.), багато возів – для копання картоплі, для збирання зерна, сани, повна кошара овець, пара коней для виїзду.

Мій дідо Іван чотири рази був в Америці. Він міг вранці разом з пастухом вигнати худобу на пасовисько, а ввечері вже не повернутися додому. Якщо в коморі не було капелюха з п’юрком, гуньки, шкіряної торби і широкого пояса значить дідо поїхав на заробітки. У цей час в Америці жив його рідний найстарший брат, який був фабрикантом і мав різні інструменти. Через це дідо, коли повертався додому, то привозив з собою рашпілі, пилки, геблики, копита (до взуття), молотки, обценьки та різні ніші інструменти. На зароблені гроші він купував землю, а тому у нас було багато поля і лісу.

Читати повністю

Між святим і сатаною? Націоналізм Дмитра Донцова на тлі модерної думки Романа Дмовського

Розмова з істориком Романом ВИСОЦЬКИМ, автором книжки «У колі інтегрального націоналізму. Чинний націоналізм Дмитра Донцова на тлі модерної думки Романа Дмовського»

Богдан ГУК: Герої Твоєї книжки за життя – ідейні вороги, а по їхній смерті Ти як історик зробив з ними те, чого вони – Дмитро Донцов і Роман Дмовський – не побачили б у найгірших снах.

Роман ВИСОЦЬКИЙ: Зіставлення представників будь-якої політичної думки, на перший погляд, не мусить бути логічне. А коли це дві подібні особи з ідентичної течії, то практично нічого не досягаєш. Часто порівнюють Сталіна і Гітлера, але це не є повністю паралельні біографії, як і у випадку Донцова та Дмовського, у яких – різниця років народження і смерті. Цікаве тільки те, що Сталін з Гітлером жили паралельно стільки ж, скільки герої моєї книжки, тобто 56 років.

Читати повністю

Українська спільнота вшанувала память українських воїнів на військовому цвинтарі у Пикуличах

Воєнний цвинтар (13)26 червня 2016 року делегація Львівського обласного товариства “Лемківщина” разом з іншими суспільно-культурними товариствами з Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей взяла участь у заходах вшанування памяті українських військових різних формацій (УСС, УГУ, УПА), які поховані на військовому цвинтарі у Пикуличах, неподалік Перемишля.

Традиційно в Неділю Всіх святих, щороку українська громада Перемишля спільно з духовенством місцевої єпархії організовує заходи вшанування. Як звично  заходи розпочалися з ранкового урочистого Богослужіння у кафедральному соборі УГКЦ Святого Івана Хреститиля, яке очолив архиєпископ Євген Попович. Після цього сформована колона у кількості близько 600 осіб пройшла церковною ходою через місто до військового цвинтаря у Пикуличах.

Читати повністю

Відкрите звернення до проводу Польської держави про День пам’яті за жертвами

Відкрите звернення

до проводу Польської держави,

духовних і культурних діячів та всього польського суспільства

вензель

Дорогі побратими,

Наближаються дні пам’яті за загиблими синами і доньками наших народів.

​В історії взаємостосунків українців і поляків є багато братніх сторінок і водночас кривавих потрясінь. Серед них особливим болем і для України, і для Польщі залишається трагедія Волині і польсько-українського конфлікту в роки Другої Світової війни, в проваллі якого було знищено тисячі невинних братів і сестер.

​Убивство невинних людей не має виправдання.

​Просимо прощення за вчинені злочини і кривди – це наш головний мотив.

Читати повністю

Обєднаня лемків Польщі однашло наши сліди в Хоцянові

В 1947 році розшмарено нас по західних землях так, што люде, штоб віднайти сусідів з села з Лемківщини чи дальшу родину, мусіли часто днями, тижнями, а навіт місяцями довго сяглядати. А колі ся нашлі, то пішки, ровером, кіньми (фірманком) чи потягом себе одвіджалі, штоб хоц кус почути ся як в горах. Але, на жаль, деякі ся не однашлі і пропалі. Іх лемківство чи ширше українство лішилося в горах. і внеска, лем колі переглядаме різни списи мешканців Долишньой Сілезії, однаходиме наши, але юж не наши тоти призвища, за котрима є різні родинні історії по Акції «Вісла». Медже тима історіями є доля грето-католицкого священика Кароля Короля – пароха Снітниці.

Читати повністю

Рух за (російське) православ’я на Лемківщині

На початку XX століття у деяких селах Лемківщини, так само як в Східній Галичині та Буковині, звилися молоді русофіли, родом з цього регіону, висвячені у сан священика в Російській імперії, які спонукали до зміни конфесії. Центром руху зі зміни конфесії були Граб, Вишовадка, Озенна в Ясельському повіті,  а також ща західніші місцевості в Горлицькому повіті Сорне, Довге і Ждиня – все це гірські села, розташовані на крайньому півдні своїх адміністративних повітів безпосередньо на угорському кордоні. Вже у травні 1911 року вихованця Житомирської семінарії уродженця Ждині Максима Сандовича австрійська влада «затримала, підозрюючи русофільську пропаганду», обшукали та відпустили. У згаданих селах русофіли мали більшість: парохом в Ждині був Теодор Дуркот, русофільський діяч, відомий далеко за межами своєї громади; русофільський парох Михайло Юрчакевич був також  у Чорному. Відомим в околицях був молодий громадський активіст Василь Ковдра із Довгого, який займався мандрівною пропагандою русофільства і пропонував курси письменності для селян. У  Грабі та сусідніх з ним селах Вишовадці й Озенній були навіть тертя: русофільсько налаштовані селяни  вже кілька років просили про переведення свого пароха Філемона Кісилевського, прихильника української національної партії.

Читати повністю

Апостольська Адміністрація Лемківщини

Сьогодні виповнюється 82 роки від часу виходу Декрету Конгрегації Східних Церков від 10 лютого 1934 року про створення Апостольської Адміністрації Лемківщини, яким частину деканатів Перемиської єпархії було виведено з під юрисдикції УГКЦ та перепідпорядковано на пряму Ватикану.

Передумови

Українському впливові на Лемківщині протистояла польська влада. Діючи методами державно-національної і культурної полонізації, вона розпочала масштабну акцію асиміляції лемків, їх відірваності від свого національного коріння. Насамперед, було скасовано українську мову у місцевому судочинстві, 1934 р. частину лемківських повітів приєднано до Краківської судової апеляції.

Читати повністю

Спогади Курта Левіна про перебування у Криниця і Флоринці

knyhaФрагмент з книги «Мандрівка крізь ілюзії» (Львів, 2007) Курта Левіна (1925-2014), сина львівського рабина, якого врятував Митрополит Андрей Шептицький, про своє перебування у Криниці та Флоринці. Протягом 1942-1944 років він під безпосередньою опікою ігумена Климентія (Шептицького), брата митрополита, переховувався під виглядом монаха Романа Митки у студитських монастирях Львова та Лужках (Осмолода). За цей час він проникся обрядом греко-католицької церкви й вивчив українську мову та протягом усього життя залишався вдячним Митрополиту Андрею і монахам-студитам за порятунок його з братом під час німецької окупації. Після приходу радянських військ він відправився до Любліна, де працював у Польському комітеті національного визволення (ПКНВ) і вступив до лав Польської армії як молодший лейтенант Роман Матковський, з якої демобілізувався у 1945 року. Під час своєї служби отримав путівку до санаторію у Криниці під час якої відвідав студитський монастир у Флоринці та його настоятеля о.Марка Стека. Попри те, що не усе прочитане у цій книзі може сподобатись українському читачеві, проте рекомендуємо її для прочитання усім, кому небайдуже особисті переживання людини у час військових лихоліть у Львові та Галичині.

Читати повністю

Спільний Комунікат за результатами зустрічі представників РКЦ і УГКЦ

Цього року виповнюється десята річниця історичного моменту, коли у Варшаві та Львові – 19 і 25 червня 2005 р. – із нагоди Року Євхаристії єпископи Української Греко-Католицької Церкви та Римо-Католицької Церкви Польщі оприлюднили спільне Пастирське послання з нагоди акту взаємного прощення і примирення.

У посланні єпископи закликали піднятися вище політичних поглядів та історичних подій, вище релігійних обрядів та національностей – української й польської, аби на весь голос промовити слова: «Ми прощаємо і просимо прощення».

Читати повністю

Тилявська схизма або Як на Лемківщині на православ’я переходили

16 листопада 1926 року прихожани греко-католицької парафії у Тиляві разом з філією у Терстянові вирішили масово перейти до православної церкви. Причиною був конфлікт нововведеня до літургії місцевим священником слова “правовірний” замість “православний”. Нова православна громада збудувала собі провізорну тимчасову святиню наперекір тому, що в греко-католицькій громаді залишилось тільки небагато вірян, яка залишилась власником храму.

Паралельно з цим ще один прояв схизми відбувся у селі Королик Руський. Про це пише Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини: “Відтепер взялися до погубноі роботи ріжні агітатори і спроваджені батюшку, що наче цигани іздили по селах на фірах, відправляли богослуженя під голим небом та виголошували агітаційні промови, щоби зловити декого »на прадідну віру«. Сей рух не пощадив навіть таких сіл., де були парохами священники русских переконань, мовляв: для ідеі нехай пропадають одиниці”. Читати повністю

Категорії

Нове відео