Останні коментарі

церква

Завадка Риманівська. Історія села. Ч.2

Продовження статті про історію села Завадка Риманівська. У другій частині описано релігійне та освітнє життя завадчан.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Мешканцям Завадки Риманівської були селяни-русини, які споконвіку населяли ці місцевості, займалися землеробством і тваринництвом, сповідували східний обряд, дотримувалися давніх руських звичаїв.

Оскільки село було власністю перемиської римо-католицької капітули, в 1565 р. мешканці Завадки Риманівської подали скаргу перемишльському римо-католицькому єпископу, вказавши, що в селі немає церкви. Водночас священика, який би виконував би виконував свої функціональні обов’язки, парафіяни через свою убогість і брак грунту не можуть утримувати. Тому їхня релігійна свідомість, обрядовість, яких вони дотримуються за старим руським звичаєм, зазнають велику шкоду. Отож 3 січня 1566 р. перемишльський римо-католицький єпископ Валентин Гербурт видав грамоту, у якій відзначається, що, зваживши на скарги і прохання завадчан, за порадою і згодою свого капітулу він дозволяє священикові Вартоломею Лісковацькому вживати один грунт, закуплений за 150 флоринтів у селянина Івана Русовича. Цей грунт становив парафіяльну дотацію священика В.Лісковацького. Кожний наступний священик міг це поле за ту саму ціну закупити. Згідно з цією грамотою тодішній священик Завадки Риманівської і його наступники звільнялися від усяких податків  і повинностей, відробітків і служби для капітульного маєтку із застереженням, що вони будуть платити по 1 гривні (на рік) для єпископського столу. Піданні, тобто жителі Завадки і належного до неї присілка Абрамова, повинні були за старим звичаєм давати священикам данину збіжжям і «всякими іншими речами». Оскільки земля того грунту, наданого священикові, була неврожайною, то додатково йому надавалися ще поля, що звалися Обшарами, для викорчовування, а також частина єпископського лісу. Ця грамота підтверджена пізніше підписами перемишльських римо-католицьких єпископів і вписана до актів Сяноцької консисторії 9 листопада 1781 р.

Читати повністю

Обєднаня лемків Польщі однашло наши сліди в Хоцянові

В 1947 році розшмарено нас по західних землях так, што люде, штоб віднайти сусідів з села з Лемківщини чи дальшу родину, мусіли часто днями, тижнями, а навіт місяцями довго сяглядати. А колі ся нашлі, то пішки, ровером, кіньми (фірманком) чи потягом себе одвіджалі, штоб хоц кус почути ся як в горах. Але, на жаль, деякі ся не однашлі і пропалі. Іх лемківство чи ширше українство лішилося в горах. і внеска, лем колі переглядаме різни списи мешканців Долишньой Сілезії, однаходиме наши, але юж не наши тоти призвища, за котрима є різні родинні історії по Акції «Вісла». Медже тима історіями є доля грето-католицкого священика Кароля Короля – пароха Снітниці.

Читати повністю

Лемківщина і Об’єднання лемків. Перед IX з’їздом ОЛ у Горлицях 30 січня 2016 р.

Аналізуючи сучасну ситуацію русинства/українства на Лемківщині в контексті діяльності Об’єднання лемків, доводиться констатувати, що нема широких оглядів стану русинських/українських справ у реґіоні в період між загальними зборами організації. В Інтернеті неможливо також знайти звіти діяльності реґіонального лідера русинства/українства, яким є ОЛ, та його опонентів – Товариства лемків (Стоваришіня лемків, далі ТЛ) чи Товариства «Руська бурса» (ТРБ). Тому мій аналіз базується на матеріалі з власного спостереження за вибраними процесами сучасної Лемківщини. Читати повністю

Краса лемківской церкви в Лабовій

На Лемківщині до 1947 р. било 10 сіл, яких наши люде вважали, што то не лем села, але юж праві містечка. Одним з них била Лабова. Тото село на правах ґміни било на кінци Лемківщини, а може на початку, залежит од котрой страни спозераме на лемківски гори. Однак від віків село творило історію лемків на західній Лемківщині, хоц і не лем там. Для вшитких лемків свідоцтвом сили і краси Лабови била мурована греко-католицка церква напроти інших деревяних, котри є в векшости на наших землях.

Читати повністю

Село Репедь. Перша частина

 

Лемківське село Репедь у Сяніцькому повіті (сьогодні Республіка Польща) розташоване неподалік великого села Команча, у мальовничому міжгір’ї між Явірником і Туринським, Щавним і Прибишевом, що на сході Лемківщини. Розташувалося воно у місці зустрічі невеличкої річки Репедки з річкою Ославиця.

Походження назви

Походження назви села остаточно не з’ясовано. Найбільш правдоподібно, що назва ця походить від румунського слова “repede” – швидкий (Z.Stieber. Toponomastyka Lemkowszczyzny…, s.45). Є припущення, що перші поселенці прибули сюди із Закарпаття, де сусідували з румунами і в побуті вживали також румунську мову. Потік, у якому дуже швидко тече вода, назвали “Репедька” (аналогічно назві “Бистриця”). Подібну назву отримало також село, що у ранній русинській (українській) термінології звучало як “Репіт” або “Рипіт”.

Читати повністю

Категорії

Нове відео