спогади

Лемки та український визвольний рух

В електронному архіві Українського визвольного руху в збірці документів Миколи Лебедя розміщено цікавий документ http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/10840/, авторство якого, на жаль невідоме. Спогади присвячені лемкині Тетяні, що брала участь у визвольній боротьбі ОУН-УПА на теренах Лемківщини. Спогади написані в художньому стилі, очевидно що автору не байдужою була як сама Тетяна, так і його рідна лемківська земля. Роки створення машинописного тексту невідомі, але найпізнішою можливою датою слід вважати липень 1948 року. Заохочуючи всіх до прочитання оригіналу документа, який розміщено у відкритому доступі наведемо кілька, на нашу думку, знакових цитат з нього.

Читати повністю

Село Вілька – колиска деревяної різьби на Лемківщині

Продовжуємо публікувати матеріали із серії “Історія сіл Лемківщини”. Цього разу це стаття про село Вілька, яка складатиметься з трьох частин. Раніше на сайті були опубліковані статті про історію сіл Репедь, Щавне, Полонна, Ославиця та Дошно.

Вілька (початкова назва Воля Климівська) – село Сяноцького повіту (тепер- Республіка Польща) у північних межах Лемківщини, яке знаходиться поміж містечками Дукля та Риманів.

Село простягалося від південної частини гори Примірка, заввишки 600 м., вздовж потоку – до польського села Климківка. Два села розділяв ліс з нафтовими вишками. На схід від Вільки було село Дошно, а з півдня, за горою Приміркою – село Балутянка. За лісом ліворуч, на віддалі 2 км., був розташований багатий на лікувальні води курорт Івонич, а за 3 км., через Суху гору, – курорт Риманів Здрій, власність графів Потоцьких, теж відомий своїми лікувальними водами.

Один з двох осередків, разом із Балутянкою, осередок лемківської різьби по дереву. Сьогодні це одне з багатьох сіл Лемківщини, яке після воєнних лихоліть, припинило своє існування і перетворилось на пустир.

Читати повністю

Амброз Ковач у спогадах Теофіля Курилла

Ким був Амброз Ковач? Був славним мандрівником, жебраком, але не тільки… Його всі на Лемківщині колись знали, залишився він і в пам’яті теперішніх лемків.

Пише про нього у своїх спогадах Теофіль Курилло, автор 14-сторінкового унікального машинопису з 20-х літ ХХ ст., написаних ориґінальною тодішньою лемківською говіркою, під заголовком «Амброз Ковач», який залишився у доньки автора Лідії Курилло.

Читати повністю

Село Дошно. Перша частина

Продовжуємо публікувати матеріали із серії “Історія сіл Лемківщини”. Цього разу це стаття про село Дошно, яка складатиметься з двох частин. Раніше на сайті були опубліковані статті про історію сіл Репедь, Щавне, Полонна і Ославиця.

* * *

Дошно (пол. Deszno – 1389 та 1575, Desno або Deschno – 1470) – село Сяніцького повіту (сьогодні – Республіка Польща) на північних межах Лемківщини. Село розкинулось на двох берегах річки Табор неподалік Риманова та Дуклі.

За легендою першими поселенцями села у 1096 році були Мельник, Коваль, Храпцьо, Бебло, Крамар і Тесля. Вони привезли з осередку будови фортеці на Сяні не лише пили для тартака, ковальське й теслярське знаряддя, але й зерно для посівів. Так виникло в Карпатах давнє руське поселення, яке отримало назву “Дошно”, тобто місце, де ріжуть дошки для великих будов. Поселенці обрали поміж себе найстаршого дідуся Беблу старійшиною – війтом. Згодом Дошно поповнилось родинами Кота, Волоха. Тим часом фортеця на Сяні росла, набираючи форм міста, яке відоме сьогодні під назвою Сянік (Сянок).

Читати повністю

Ославиця – село, якого не існує

Ославиця – село Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства (сьогодні Республіка Польща), що у Східній Лемківщині, яке знаходиться неподалік Команчі на польсько-словацькому пограниччі. На північ від Ославиці знаходяться Радошиці, Довжиця, Команча, Репедь, Миків, Душатин, Прелуки, Балигород, а на підвень – Смільник, Лупків, Манів, Воля Мигова, Бальниця Зубряче. Сьогодні це село, якого не існує.

Через село Ославиця текло три потічки – Ославичок, Бистрий і Деркач. За селом, в урочищі Долішняни, вони обєднуються в одну річку з однойменною назвою Ославиця, яка в селі Репедь впадає в Ославу.

Читати повністю

Історія сіл Лемківщини

Сайт розпочинає публікацію матеріалів про історію лемківських сіл, які будуть обєднані у рубриці “Історія сіл Лемківщини”. Серія обєднуватиме статті, матеріали про історію сіл, побут, духовне життя, депортацію, а також спогади лемків.

Загалом на території Лемківщини нараховувалось 244 села, за іншими даними – близько 300. Уже зараз на нашому сайті опубліковано матеріали про Репедь, Щавне та Полонне. Найближчим часом появлять публікації про Ославицю, Мшану, Дошно, Вільку, Поляни, Радоцину, Святкову Велику.

Закликаємо до співпраці усіх, хто може допомогти з пошуком матеріалів. Якщо у Вас є публікації, спогади, фотографії тощо про села Лемківщини напишіть нам на нашу скриньку у розділі “Контакти” або у коментарях.

 

З минулого села Полонна. Частина третя

Продовження спогадів Степана Ананевича про село Полонна у Східній Лемківщині. Остання третя частина.

Фронт пересувався на захід і таким чином наприкінці 1944 р. Закерзонський край був звільнений від німецької окупації, але унаслідок Ялтинських домовленостей його відлучили від решти українських земель і приєднали до польської держави. Водночас в силу польсько-радянського договору вирішили переселити закерзонських українців на територію Радянської України. На користь такого переселення почалася тепер широкомасштабна пропаґанда; проте вона не мала великого успіху, бо лише невелика кількість закерзонців піддалася намові добровільного виїзду зі своїх рідних земель. Так було і в Полонній, де аґітатори умовили сім’ї Анастасії Ананевич, Івана Ананевича, Івана Хиря, Дмитра Вархоляка, Івана Осіва, Дмитра Крика та цигана Максима Льоля. Вони разом виїхали на Миколаївщину в грудні 1944 р. (цигани якимось чином досить швидко повернулися).

Читати повністю

З минулого села Полонна. Частина друга

Продовження спогадів Степана Ананевича про село Полонна у Східній Лемківщині. Чатина друга.

Свою роль у розвитку села зіграла й полонська еміґрація, яка своїми фінансовими ресурсами помітно підтримувала місцевих земляків. Частина полонських заробітчан верталася до села з Америки та Франції. У місцевого дідича Константиновича купували землю і закладали нові господарства, як господарство Андрія Прядки, який став зразковим фермером не лише в Полонній.

Читати повністю

З минулого села Полонна. Частина перша

Передруковуємо з “Нашого Слова” спомин Степана Ананевича, уродженця села Полонної на східній Лемківщині. Автор народився в ньому 1 січня 1936 року. Унаслідок акції «Вісла» 1947 р. був депортований на Кошалінщину, у повіт М’ястко, згодом еміґрував до Канади, де у 2009 році  закінчив писати свій нарис історії рідного села.

Читати повністю

65 рокiв тому провели операцію “Вісла”

65 рокiв тому сталася подiя, яка поклала початок однiй з найтрагiчниших сторiнок в iсторiї українцiв. У Польщi було вбито заступника мiнiстра оборони Кароля Сверчевського – нiбито вояками УПА. За мiсяць потому розпочалося насильне вигнання українцiв зi сходу Польщi на захiд та пiвнiч. Ця операцiя пройшла пiд кодовою назвою “Вiсла”.

Сьогоднi – за 65 рокiв – офiцiйного її засудження з боку польської влади досi не прозвучало. У сусiдiв багато хто хоче виправдати дiї тодiшнього уряду, перекласти вiдповiдальнiсть на комунiстичну епоху. Мовляв, команда була не з Варшави, а з Москви. До того ж, багато українцiв начебто пiдтримували УПА. Жертви ж операцiї “Вiсла” вважають, що єдина їх провина у тому, що не були поляками. Всесвiтнiй конгрес українцiв вже звернувся до Ради Європи, ООН та Європейського Союзу із вимогою змусити уряд Польщi вибачитись та виплатити компенсацiї жертвам операцiї “Вісла”.

Читати повністю

Категорії

Нове відео