русини

Інтерв’ю з головою Союзу русинів-українців Сербії Богданом Віславським

Ми продовжуємо серію наших інтерв’ю з головами організацій, які входять до складу Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань. Нагадуємо, що перший з ким ми поспілкувалися був голова Організації Оборони Лемківщини (OOL) у США Марком Гованським.

У Сербії мешкає найстарша лемківська діаспора. За 250 років своєї історії вона стала частиною складної балканської багатокультурної мозаїки, зберігаючи при цьому свою самобутність. Ми поспілкувалися з головою Союзу русинів-українців Сербії Богданом Віславським і розпитали його про життя нашої громади.

Ми свідомо практично не змінювали мову тексту інтерв’ю, щоб передати те, як говорять русини-українці у Сербії сьогодні.

Пане Богдане, Ви давно є членом Президії СФУЛО. Поділіться з нами своїми враженнями: Що зроблено? Чого не вдалося зробити? Читати повністю

Співіснування польської та української культури у Другій Речі Посполитій

Приклад польської ліберальної думки на сусідство польської та української культури на першій шпальті “Газети Львівської” у 1932 році

gazeta lwowskaПублікуємо переклад з польської мови статті “Współżycie dwòch kultur” (Співіснування двох культур), яка вийшла передовицею у № 144 Gazeta Lwowska за 26 червня 1932 року. Невідомий автор роздумує над тим як забезпечити мирне сусідство польської та української (руської) культури у межах тогочасної Другої Речі Посполитої.

Дану статтю, з багатьма тезами якої ми не погоджуємося, публікується для того, щоб продемонструвати читачам настрої тогочасної панівної польської частини суспільства. Це приклад  ліберального погляду на відносини між поляками та українцями з польської точки зору. Його можна приймати хіба частково як спробу пошуку порозуміння на контрасті з крайньо правим, націоналістичним баченням ендеків, які навіть не допускають такої можливості.

Зі сторони автора спроба віднайти порозуміння обох народів  та обстоювання  ягеллонської формули Держави трьох народів (українців, поляків, литовців) видається романтичною та дещо наївною. Поряд з вболіванням за партнерство культур він залишається невільним заручником своє польськості, патріотом польської культури, який прагне мирного співіснування з українською. Проте це союз не рівних партнерів, а старшого і молодшого, тоді як єдиною перешкодою – підступні наміри російської та німецької влади. Читати повністю

Збірник галицких пісень і мельо­дій народних

Письмо о. Порф. Бажаньского.

Важне і дуже для нас цїнне дїло, збір галицких мельодій народних, поступи­ло вже до того, що доси окрім варіянтів списано вже 1350 народних мельодій з дов­шим або коротшим текстом, а вписуються такожь і варіянти, бо і ті мають свою окре­му вартість. Наші мельодіи народні походять з Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини, Покутя, Поділя, галицкого Волиня, Надднї­стрянщини, осередка Галичини, Надсянщини і др. Нема закутка в Галичинї, з котрого би бодай по кілька як не більше мельодій народних не знаходилося в нашім Збірни­ку. Рівно і число збирачїв народних ме­льодій, як мужчин так і женщин, сегодня вже поважне, і им ми в своїм часї і на своїм місци сердечну зложимо подяку.

Читати повністю

Політичне русинство на Закарпатті

7572f7259053136c81742358851cce041c370642Більшість закарпатських українців називали себе русинами, так само як і українське населення Карпат, Галичини, Буковини та інших західноукраїнських земель до ХХ ст.

«Русинами на Закарпатті заведено називати корінних мешканців, слов’янські предки яких мешкали на території сучасного Закарпаття до 1945 року, себто, до моменту офіційного приєднання його до Української РСР. Русинами свого часу називалися всі предки українців, не тільки на Закарпатті. Територія Закарпатської області ніколи не мала якоїсь самоврядності, якоїсь окремішності у складі Угорського королівства. Тому в історію увесь оцей автономістський рух не тягнеться коренями кудись далеко», – каже доктор історичних наук, дослідник історії Закарпаття, професор Сергій Федька.

Читати повністю

Політичне русинство в Україні

Друкуємо грунтовне дослідження професора, завідувача відділу національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України України Мая Панчука про природу політичного русинства в Україні.

Регіональні особливості та етнокультурна спільність

Втрата державності або ж, в силу різних обставин, включення частини території одного етносу до державного утворення іншого та відповідна політика зневажливого ставлення до історії, культури, мови, мистецтва, етнічних особливостей, традиційного способу життя інкорпорованої нації призводить до її деформації або й глибинних змін її національної самосвідомості. У цьому разі відновлення історичної пам’яті етносу чи відірваної від нього гілки настає як наслідок зміни політичної ситуації (державна незалежність, правовий статус тощо), так і під впливом ініційованого інтелектуальними елітами етнічних спільнот відродження національних цінностей через трансформацію вікової спадщини в реальні економічну і політичну сили. Цей процес проходить по-різному, нерідко набуваючи характеру гострої внутрішньої конфронтації. Згадаймо хоча б безконечні розколи у національних рухах за часів Першої світової війни, тобто в період масової появи на політичній мапі світу великої кількості незалежних держав. Явище це загалом закономірне, адже йдеться про активний пошук шляхів майбутнього для конкретного етнічного утворення. Проте непоодинокими є випадки, коли все це робиться не в інтересах тієї чи тієї національної спільноти, а з суто амбіціозних політичних міркувань. Читати повністю

Історія лемків. Частина 13

Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати  частина 1частина 2частина 3частина 4частина 5частина 6частина 7частина 8,  частина 9,  частина 10 і частина 11.

Православні місіонери в Америці вдало використовували суперечки у греко-католицькому середовищі. Пропаґандою вони переконували вірян греко-католицького обряду, що проукраїнські священики насправді є поляками, які мають на меті повністю латинізувати церкву й полонізувати її прихожан. Ця арґументація чітко влучала в ціль, переконуючи неосвічених людей, загублених у чужому середовищі. На зламі XIX i XX ст. перехід греко-католиків у православ’я навіть набрав масового характеру в деяких реґіонах США. Греко-католицьку віру не полишали передусім ці віряни, які підтримували українську національну ідею. Прийняття москвофілами православ’я зміцнило українські позиції Греко-католицької церкви в Америці.

Читати повністю

До питання політичного русинства

Доводиться розпочати цю статтю з нагадування написаного нами ще 1995 року: етнологічна наука, і не тільки в Україні, визнає русинів Закарпаття субетнічною групою українського народу. На Закарпатті етнічне самоусвідомлення корінних жителів краю значно відставало від таких процесів у Наддніпрянській Україні, Галичині та Буковині.

Черговим підтвердженням цієї тези є різнопланові джерела та зроблені на основі їх наукового аналізу висновки авторів кандидатських дисертацій П. Федаки, Н. Греченюк, М. Кішки, захищених лише 2008 року в Ужгородському національному університеті. У згаданих дисертаціях переконливо доведено, що, поряд з іншими причинами внутрішнього й зовнішнього характеру, гальмування процесу етнічного самоусвідомлення русинів/українців краю спричинялося, не в останню чергу, політикою держав, до складу яких у різні часи входило Закарпаття. Правлячі кола цих країн воліли сприймати жителів краю рутенами, руснаками, русинами, але не українцями.

Русини Закарпаття: хто ми? За матеріалами наукової конференції в Ужгороді, 21 жовтня 2012

“Андрій Ворхола русин чи хохол …

(з вірша П.Мідянки у виконанні Т.Чубая)

Закарпаття, де ще 15 березня 1939 року було проголошено утворення Карпатської України із єдиною державною українською мовою, українським національним гімном “Ще не вмерла Україна” і синьо-жовтим прапором, на сьогоднішній день, наче Буріданів осел, метається між двома копицями сіна, у пошуку свого імені та ідентичності. Як могло статися так, що на зламі 1989-1990 років з однієї копиці наскубали сіна ще й на другу, так звану русинську? Хто зацікавлений у цьому? І чому українці настільки байдуже ставляться до цих політичних процесів? На ці питання намагалися відповісти учасники конференції “Русини Закарпаття: хто ми?”, що відбувалася 21 жовтня цього року в Ужгороді.

Читати повністю

Категорії

Нове відео