Лемківщина (як Північна, так і Південна) на ранній стадії свого існування була частиною Галицько-Волинського князівства, однак після остаточного її загарбання Польщею та Угорщиною пройшла дуже тернистий шлях довгої боротьби. Завойовники ставили собі за мету впровадити свій суспільно-правовий порядок та внести відповідні зміни в характер суспільного життя1. Одним з основних завдань, які стояли перед ними, було змінити правові відносини населення захоплених територій. Оскільки Київська Русь мала чітке законодавство — “Правду Руську”, то їм нічого не зоставалось, як організовувати інші — німецьке і так зване волоське права, і на ці права переводити захоплені села.

Це все співпало з більш інтенсивним заселенням Карпат внаслідок втечі селян від постійних татарських нападів та збільшення феодально-панщизняних відробітків у низинних регіонах. Заселенню Карпат також сприяли ті обставини, що нових поселенців звільняли на 12-24 роки від феодальних повинностей, отже, тут вони мали кращі умови для самозбереження.
Читати повністю →