різьбярство

Останнє інтервю з відомим лемківьским різьбярем Степаном Кищаком (1928-2017)

За Божею волею так трапилось, що це інтерв’ю було записане в останній день життя Степана Івановича Кищака (1928-2017) – майстра кругової різьби по дереву, представника лемківської школи різьбярства, популяризатора лемківської різьби та культури у Львові та Україні, засновника Музею лемківської різьби і писанки у Львові та автора численних публікацій про лемківську культуру.

Разом з працівниками львівського музею “Територія Терору” ми фактично записали останні слова Великого Лемка, які ви маєте змогу прочитати у запропонованому інтерв’ю. Степан Кищак надзвичайно любив розповідати про лемківську різьбу по дереву, історію та культуру Лемківщини, а також ділитися спогадами про життя там, на рідній Лемківщині, до переселення і тут, в Україні, де пройшла основна частина його земного життя.

Запропонований тут матеріал є дослівною розшифровкою інтерв’ю із Степаном Івановичем. Ми намагалися зберегти усе так, як було сказано ним, незважаючи на можливу наявність певних неточностей чи різного роду помилок. Разом з тим, хочемо висловити співчуття родині Кищаків та Русиників у зв’язку з утратою близької людини! Боже Вам заплат, Степане Івановичу!

* * *
Звати мене Степан Іванович Кищак. Я народився 12 січня 1928 р. в селі Балутянка ґміна Риманів у Сяніцькому повіті, що на Східній Лемківщині.

У нашому селі Балутянка, яке мало 54 хати, в кожній хаті різьбили. У сусідньому селі Вілька було 34 хати і в ньому також усі різьбили. Це було два основні лемківські різьбярські села. Причиною цього було те, що Лемківщина прекрасна своєю природою, виховуючи любов до краси. Лемки різьбили усе, що їм потрапляло до рук.

Читати повністю

Село Балутянка – центр деревяної різьби на Лемківщині

Балутянка – українське село Сяноцького повіту (тепер – Республіка Польща) у північних межах Лемківщини, яке знаходиться поміж містечками Риманів і Дукля. Разом з селом Вілька один з двох осередків лемківської різьби по дереву.

Вперше назва села згадується ще у 1470 році як село Балутова, а вдруге – вже як Балутянка – у 1589 році. Мабуть, його назва пішла від слова «болото», бо досі верх гори називається «Чорне болото». Засновником села був Андрій Сінєнські. Пізніше воно перейшло у власність його сину Вікторину Сінєнському (1463–1530), придворному короля (1494), та успадковувалось наступними нащадками. Власником Балутянки в XIX ст. був Станіслав Антоній Потоцький і його дружина Анна Потоцька.

Читати повністю

У Львові та Бортятині відкриють Алею скульптур образів Б.-І.Антонича

Найближчим часом у Львові та Бортятині буде відкрито Алею скульптур образів Б.-І.Антонича, проект над реалізацією якого працювали протягом тривалого часу.

Алею буде відкрито у лемківській секції Народному музею архітектури та побуту “Шевченківський гай” у Львові і на території Музею-садиби родини Антоничів у Бортятині.

Проект являє собою композицію різьблених з дерева скульптур, які втілюють у життя авторське бачення скульптора образів в результаті прочитання поезії Богдана-Ігора Антонича. Скульптури будуть розподілені таким чином, що одна частина з них буде стаціонарно встановлена у Шевченківському гаю, а інша – у селі Бортятин, Мостиського району Львівщини.

Читати повністю

Ми пам’ятаємо. Іван Бердаль

Сьогодні відзначаємо 86 років від народження Івана Бердаля (1928-1986) – різьбяра, одного з кращих представників рельєфної різьби по дереву.

Народився 15 березня 1928 року у селі Вілька (сьогодні Сяноцький повіт Республіки Польща) на Лемківщині.

Читати повністю

Відомий майстер-різьбяр: до 85-річчя Степана Кищака

Руками народного майстра, закоханого понад усе в мистецтво Лемківщини, творяться у Львові на вул. Ранковій, 16 – в будинку, схованому влітку в зелені – чудові зразки орнаментальної та фіґурної лемківської різьби. Тут діє Музей лемківської різьби і писанок ім. Богдана-Ігоря Антонича. Створено його завдяки старанням Степана Кищака, який цього року відзначає свій ювілей – 85-річчя від дня народження. Читати повністю

«Доочищення» лемківського села Вільки 1945 року. Частина друга

Продовження статті “Доочищення” лемківського села Вільки 1945 року. Перша частина”. Розмова-спогад з Андрієм Сухорським, нар. 1929 р. у селі Вільці Сяніцького повіту.

Яким селом була Вілька?
Малим, усього 33 хижі. Належало до греко-католицької парафії в Дошні.

З якої родини Ви походите?
Мій няньо й мати були ґаздове. Мали вісем морґів ґрунту.

У якій частині села стояла Ваша хижа?
Посередині Вільки.

Читати повністю

Категорії

Нове відео