політичне русинство

Автономія Закарпаття: народний самовияв чи номенклатурний путч?

Питання автономії Закарпаття у 90-х роках невідривно пов’язане з питанням політичного русинства. Це не тільки два чоботи – пара, але і творіння рук одного й того ж, як тепер кажуть, політтехнолога. Політичне русинство у цій зв’язці виступало як засіб досягнення мети та мотивація на неї, а автономія як мета і, можливо, плацдарм для розгортання наступної цілі. Цієї осені минає десять років з часу бурхливого протистояння на ґрунті автономії. Чим не привід з десятилітньої відстані спокійно подивитися на ті події?

Уперше проблема політичного русинства (себто відмежування від українства з намаганням творити окремий етнос) порушуються в 1989 році угорською пресою. Невипадково цій країні випала честь витягнути на Боже світло давно забуте гасло, адже саме в кабінетах угорських чиновників ще сотню років тому зароджувалась ідея окремішности угрорусинів, чи то пак “мадярів греко-католицького віросповідування”, як їх уже тоді називали.

Читати повністю

Політичне русинство на Закарпатті

7572f7259053136c81742358851cce041c370642Більшість закарпатських українців називали себе русинами, так само як і українське населення Карпат, Галичини, Буковини та інших західноукраїнських земель до ХХ ст.

«Русинами на Закарпатті заведено називати корінних мешканців, слов’янські предки яких мешкали на території сучасного Закарпаття до 1945 року, себто, до моменту офіційного приєднання його до Української РСР. Русинами свого часу називалися всі предки українців, не тільки на Закарпатті. Територія Закарпатської області ніколи не мала якоїсь самоврядності, якоїсь окремішності у складі Угорського королівства. Тому в історію увесь оцей автономістський рух не тягнеться коренями кудись далеко», – каже доктор історичних наук, дослідник історії Закарпаття, професор Сергій Федька.

Читати повністю

Політичне русинство в Україні

Друкуємо грунтовне дослідження професора, завідувача відділу національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України України Мая Панчука про природу політичного русинства в Україні.

Регіональні особливості та етнокультурна спільність

Втрата державності або ж, в силу різних обставин, включення частини території одного етносу до державного утворення іншого та відповідна політика зневажливого ставлення до історії, культури, мови, мистецтва, етнічних особливостей, традиційного способу життя інкорпорованої нації призводить до її деформації або й глибинних змін її національної самосвідомості. У цьому разі відновлення історичної пам’яті етносу чи відірваної від нього гілки настає як наслідок зміни політичної ситуації (державна незалежність, правовий статус тощо), так і під впливом ініційованого інтелектуальними елітами етнічних спільнот відродження національних цінностей через трансформацію вікової спадщини в реальні економічну і політичну сили. Цей процес проходить по-різному, нерідко набуваючи характеру гострої внутрішньої конфронтації. Згадаймо хоча б безконечні розколи у національних рухах за часів Першої світової війни, тобто в період масової появи на політичній мапі світу великої кількості незалежних держав. Явище це загалом закономірне, адже йдеться про активний пошук шляхів майбутнього для конкретного етнічного утворення. Проте непоодинокими є випадки, коли все це робиться не в інтересах тієї чи тієї національної спільноти, а з суто амбіціозних політичних міркувань. Читати повністю

Політичне русинство на Закарпатті – це вже ми проходили…

F4FECBBA-2AC9-40B1-8E6B-255D9D8B341F_w640_r1_sСмішний, якщо не сказати гірше, демарш проросійського «Сойму Підкарпатських русинів» минулої суботи в Мукачеві – це не перший прояв радикального політичного русинства в українському Закарпатті. І може не варто й було б робити реклами цій невеличкій «купці» радикалів і їхнім «ультиматумам» до української влади, якби до цього не були причетні «сильні світу цього» і не лише в Україні.

Перший, по-справжньому реальний акт політичного русинства в Закарпатській області стався ще у серпні – на початку осені 1991 року, коли компартійна більшість облради в Ужгороді, користуючись розгубленістю і політичним хаосом – ГКЧП, проголошенням незалежності України, промосковським сепаратизмом у Криму, захотіла проголосити автономний статус Закарпатської області. Вже був проект документа облради щодо автономії, який підготували в обкомі компартії за командою ЦК КПРС із Москви і за формальною згодою керівництва Компартії у Києві. Але масові протести кількох десятків тисяч людей, організованих місцевим РУХом і греко-католицькою громадою Ужгорода, блокували тоді облраду і добряче налякали «комуністичних автономістів». Тоді громадяни області ці плани просто зірвали своєю активністю. Читати повністю

Вісник СФУЛО №3 (15). Березень. Читати

Вийшов у світ березневий номер Вісника Світової Федерації Українських Лемківських Об”єднань.

У черговому номері відкритий лист СФУЛО із засудженням сепаратистських закликів так званого політичного русинства на Закарпатті, декларація Світової Ради русинів, руснаків та лемків щодо підтримки українського народу, офіційні листи нової української влади до української спільноти в діаспорі, статті про деревяну архітектуру на Лемківщині, історію Закерзоння та Східних Кресів, спогади про життя священника УГКЦ Івана Попеля,  інтервю з вокалістом музичної формації Піккардійська терція Ярославом Нудиком та священником Михайлом Фенканіним, новини про відзначення 200-ліття Тараса Шевченка та Свята писанки у Свиднику (Словаччина), 20-ліття осередку “Лемківщина” у с.Копиченці та виставку картин Олекси Новаківського у Самборі, а також некролог засновнику Обєднання лемків Канади Івану Оленичу та словацькому виконавцю народних пісень Рудо Смотеру та рубрика Ми памятаємо про історію життя відомих лемків.

Запрошуємо до читання. Чекаємо на Ваші коментарі, питання, зауваги!

Читати Вісник СФУЛО №3 (15 ) 2014

Попередні випуски №1№2№3№4№5№6, №7№8№9№10№11-12№1 (13) та №2 (14).

Відкритий лист СФУЛО із засудження сепаратизму так званих русинів Закарпаття

SFULOСвітова Федерація Українських Лемківських Об’єднань  висловлює глибоку занепокоєність у зв’язку із заявами т.зв. русинів Закарпаття, які голосять про геноцид русинського народу на Закарпатті та закликають В.В. Путіна ввести миротворчі війська для захисту останнього оплоту «Русского мира на западе». Див. Открытое обращение к Президенту Российской Федерации Владимиру Владимировичу Путину. Доступ до документа: [http://ruskline.ru/opp/2014/3/17/zakarpatskie_rusiny_obratilis_k_putinu/] Такі заяви і відкриті листи з’являлися досить регулярно, передусім на російських ресурсах, і не мали широкого резонансу, але у світлі останніх подій в Україні, вони становлять загрозу територіальній цілісності, суверенітету України, а головне – життю громадян України.

Т.зв. підкарпатські русини продовжують інформаційну політику Російської Федерації, яка традиційно привласнює історію та матеріальну спадщину України, зокрема спекулює на історичній самоназві всіх українців – «русини», використовуючи це слово для позначення апологетів концепції «Русского міра» та підриву стабільності у Центрально-Східній Європі. Монополізуючи історичну самоназву українців «русини», підкарпатські русини підставляють усі інші історико-етнографічні групи українців, зокрема лемків, які також послуговуються словом «русин» для окреслення своєї ідентичності, проте не мають нічого спільного із ніким невизнаною групою сепаратистів.

Вважаємо за необхідне наголосити, що діяльність т.зв. підкарпатських русинів, або як їх іще окреслюють – представників політичного русинства, ставить під загрозу територіальну цілісність та суверенітет ще кількох країн, окрім України, землі яких вони розглядають як основу для своєї ефемерної державності, це зокрема Угорщини, Словаччини, Румунії, Молдови.

Тому Світова Федерація Українських Лемківських Об’єднань звертається до В.о. Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова О.В., Секретаря Ради національної безпеки та оборони  України Парубія А.В., Голови Служби безпеки України Наливайченка В.О. з проханням негайно відреагувати на заяви та заклики «сетевого русинского движения» та фактично неіснуючої «Республики Подкарпаская Русь», коріння діяльності якої можна віднайти на теренах РФ, зокрема у горезвісному Ростові-на-Дону, та вжити заходів для нейтралізації  загрози, оскільки заклики чи дії, спрямовані на порушення цілісності держави згідно із Конституцією України – це злочин. Русинський рух на Закарпатті цілеспрямовано підтримується працівниками спецслужб Російської Федерації для створення вогнища нестабільності на західному кордоні України, яке в певний час можуть використати як привід для анексії українських земель, оправдовуючись захистом прав «русских граждан».

Читати повністю

Вісник СФУЛО №10 (жовтень). Читати

Вийшов у світ свіженький номер Вісника Світової Федерації Українських Лемківських Обєднань з підбіркою новин за жовтень місяць.

У черговий раз він вийшов набільшим з поміж усіх попередніх на даному етапі, завдяки лемківській громаді, яка щораз більше активізується.

У жовтневому номері Вісника багато історичних матеріалів з історії Лемківщини, підсумки відзначення 104-ї річниці Б.-І.Антонича, звіт Фундації дослідження Лемківщини (Україна), новини з життя лемківської громади у світі, інтервю, презентації, конкурси та анонси.

Читати Вісник СФУЛО № 10

Попередні випуски №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 та №9.

 

До питання політичного русинства

Доводиться розпочати цю статтю з нагадування написаного нами ще 1995 року: етнологічна наука, і не тільки в Україні, визнає русинів Закарпаття субетнічною групою українського народу. На Закарпатті етнічне самоусвідомлення корінних жителів краю значно відставало від таких процесів у Наддніпрянській Україні, Галичині та Буковині.

Черговим підтвердженням цієї тези є різнопланові джерела та зроблені на основі їх наукового аналізу висновки авторів кандидатських дисертацій П. Федаки, Н. Греченюк, М. Кішки, захищених лише 2008 року в Ужгородському національному університеті. У згаданих дисертаціях переконливо доведено, що, поряд з іншими причинами внутрішнього й зовнішнього характеру, гальмування процесу етнічного самоусвідомлення русинів/українців краю спричинялося, не в останню чергу, політикою держав, до складу яких у різні часи входило Закарпаття. Правлячі кола цих країн воліли сприймати жителів краю рутенами, руснаками, русинами, але не українцями.

Категорії

Нове відео