ОУП

Війна і мир у Перемишлі. III частина

Нерада рада
Ми не повинні стати жертвами погляду, що основна лінія напруги існує між молодими перемиськими радикалами та ОУП. Основним більш-менш явним гравцем є міська управа. Вона має всі важелі влади і впливу, які виникають з закону про місцеве самоврядування: від голосів виборців до поліції. Так чи інакше, але конфлікт між фашистами та антифашистами не може обминути міську владу хоча б тому, що він існує в підпорядкованому їй публічному просторі.

Символічним ключем до цього простору є історична графіка у вестибюлі будинку мерії, де історичний напис з початку XVII ст. «Premislia celebris Russiae civitas»/«Перемишль знамените місто Русі» у 90-ті рр. ХХ ст. радники замінили на «Libera Regia Civitas»/«Вільне королівське місто» і, заразом, на антиісторичну національну ксенофобію. А історія вчить: від королівства часто далеко до знаменитості. Фальшування історії міста шляхом перенесення його з Русі в Польщу – тут чим міській владі гордитися?

Читати повністю

Війна і мир у Перемишлі. II частина

Мірослав Майковський, тобто стовп

Був собі хлопчина… в міру спокійний, ходив до школи і костела, підростав. Десь 10 років тому став головою Перемиського товариства історичної реконструкції. Це дало йому вміння мобілізувати людей. Цим він і привернув до себе увагу інших. Cьогодні він є «першим солдатом» фашистських угруповань Перемишля і Підкарпаття. Такі існують. Вони поки що нечисленні, але без них не було б «великих» справ і крайнє аґресивних емоцій щодо українців під час нападу на пикулицький похід та оклику «Смерть українцям!». Нема в мене підстав не назвати фашистськими дій, до яких він причетний, спрямованих проти здоров’я або життя людей, класифікованих як ворожих – українців. Нинішні фашисти в Перемишлі – спадкоємці комуністів найжорстокішого часу: 1944–1947 рр. Спорідненість як у меті, так і в засобах – очевидна: вони прагнуть жити в національно «чистому» місті й користуються насильством.

Читати повністю

Війна і мир у Перемишлі. I частина

Невигідна спадщина
У 1944–1947 рр. польські комуністи і їх непартійні співпрацівники не змогли очистити Перемишля від українців. Політичні двері для цього були відкриті навстіж і вони старалися. Влада, далеко не завжди укомплектована самими комуністами, під час жахливої депортації до Української РСР та акції «Вісла» виловила майже всіх українців, цікавилася родоводом мешканців кількох поколінь, намагалася визначити тип і рівень змішаності українсько-польських сімей, можливість реальної, а не прихованої полонізації.

Комуністичний «ідеологічно-технічний недогляд» у сфері «нормування» відносин шляхом сепарації представників однієї нації від другої остаточно закінчився після 1956 р.: владі довелося дозволити хоч і на контрольоване, то все ж на повертання українців до свого міста. Отак вони до 1989 р. змогли відновитися у двох ключових сферах: Церква та Народний дім. У мінімальній щодо передвоєнної шкалі, але такій, що дозволила їхній історії покотитися далі.

Читати повністю

Стартував проект боротьби з нападками на українське у Польщі

Григорій Сподарик: За яких обставин можна говорити про т.зв. мову ненависті?

Петро Тима: Це аґресивна словесна зневага людини з огляду на її національність, віровизнання, стать чи колір шкіри. Вона несе за собою сильну емоційну складову та узагальнення. Людину називають неґативного характеру словами, які не віддають того, ким вона є насправді, чим займається і яких цінностей дотримується. Мета цих слів – принизити гідність людини.

Публічний запис в Інтернеті або на стіні, де при слові українець стоїть якесь лайливе звернення, – це мова ненависті?
Це не математика, тому нема однозначної відповіді. Завжди є т.зв. інтерпретаційне поле. Та коли говорять, що українці не народ, називають українців «бидлом» і зневажають нашу мову, – це можна кваліфікувати як мову ненависті. В інших випадках це може бути колір шкіри або віровизнання. Важлива тут публічність, тому має значення, що вислів появляється в Інтернеті, друкованому виданні або десь на стіні. Тепер найбільше говориться про мову ненависті в Інтернеті. Частина людей переконана щодо анонімності в мережі, дає собі право на аґресивні, вульґарні і зневажливі висловлювання супроти інших. Читати повністю

Зупиніть ненависть і нищення українських могил у Польщі!

Польські інтелектуалісти закликають боротися з хвилею нищення українських поховань у Польщі. Своє звернення вони зачитали 16 жовтня на цвинтарі у Верхраті (Підкарпатське воєвідство). Саме тут кілька днів раніше знищено черговий український пам’ятник.

Ініціатори заклику звертають увагу на безкарність злочинців. Відеокадри з актів вандалізму, позначені знаком націоналістичного «Табору великої Польщі», публікуються на каналі YouTube. Їх оприлюднює поляк Давід Гудзєц, член цієї організації, який зараз воює на боці проросійських сепаратистів на Донбасі. Тому у зверненні є заклик до державної влади про особливу увагу до знищень, ретельні розслідування та запобігання таким злочинам у майбутньому.

Читати повністю

15-16 листопада у Львові відбудеться міжнародна конференція реставраторів каменю

15-16 листопада цього року у Львові у Палаці Сапєг (вул. Коперника, 40а) відбудеться Міжнародна наукова конференція “Проблеми дослідження та збереження історичних сакрально-меморіальних комплексів в Україні та Польщі”.

Наукова конференція Вирію

Читати повністю

Реставрація цвинтаря у Полянах Суровичних

«Цвинтарі – повні людей, без яких світ не міг би існувати», – ці слова, записані в 1950-ті роки німецьким письменником, лауреатом Нобелівської премії Гайріхом-Теодором Беллем під час його подорожі Ірландією, стали девізом товариства «Маґурич». Займається воно передусім рятуванням, інвентаризацією і документацією сепулькрального мистецтва (мистецтво влаштування місць поховання та кладовищ – ред.), хрестів, придорожніх капличок та різноманітних об’єктів церковного мистецтва, залишених без опіки насамперед на теренах, звідки виселено українців. Крім того, проводить ремонтні роботи на єврейських, німецьких і польських цвинтарях у південно-східній Польщі та в західній Україні. Протягом 26 років відремонтовано 120 цвинтарів, зокрема 100 українських, та врятовано майже 2000 кам’яних об’єктів, здебільшого надгробків.

Читати повністю

Підсумки перепису населення у Польщі: (не)корисна методологія

Згідно з Національним переписом населення 2011 року у Польщі, за кількістю членів українська меншина стала четвертою у країні, одразу після шльонзаків (817 тис.), кашубів (229 тис.) та німців (126 тис.). Теж знаємо, що з-посеред 51 тис. осіб, які вписали себе українцями, біля 11,5 тис. не були громадянами Польщі. Проте даних про точну кількість представників української нацменшини на рівні гмін – радше важко сподіватися. Чи зуміє Україна уникнути польських помилок та попередити власні під час Другого Всеукраїнського перепису населення?

Читати повністю

Категорії

Нове відео