Маластів

Німецькі документи про Лемківщину з періоду Другої світової війни

Публікуємо наукову розвідку співробітника Українсько-Канадського дослідницького і документального центру Мирослава Іваника про соціальний склад населення окремих сіл Західної Лемківщини. Матеріал написаний на основі німецьких документів, з якими автор познайомився в архівах Інституту національної памяті у Кракові та Варшаві. Під час ДСВ німці досліджували ці терени у пошуку німецьких елементів. Проте сьогодні ці дані можуть служити для вивчення історії Лемківщини.

horlychynaВ архіві Інституту національної пам’яті у Варшаві зберігається ряд маловідомих німецьких документів, які можуть зацікавити дослідників лемківської історії. Є це статистично-етнографічні описи деяких лемківських сіл з ґміни (волості) Ропа та Санькова у повіті Ясло. Описи сіл провели влітку 1942 року співробітники краківського Інституту німецької праці на Сході (Institut für  Deutsche Ostarbeit) в рамках програми пошуків німецькості  (Deutschtum) на території української Лемківщини, польського Підгалля (Podhale) та частини повітів, які прилягали до цих територій від північного боку. Як показують порядкові номери запитників, знайдені мною описи 17 сіл є малою частиною повного опису території, тому є потреба дальших архівних пошуків.

Читати повністю

Лемки в діаспорі. Ч.1. Три хвилі іміграції лемків до Сербії та Хорватії

До лемків треба також зарахувати вихідців з регіону Низького Бескиду (Північно-Східна Словаччина та Південна Польща), котрі, починаючи з XVIII ст., почали селитися в Бачці, що в нинішній Сербії та в Сриму – в Хорватії. Після вигнання турків (1718 р.) з південних рубежів Автро-Угорщини, віденський двір вирішив заселити ці покинуті регіони, щоб зміцнити їх не лише економічно, а й політично.

ruski_keresturПереселення русинів (українців) на південь розпочалося вже у 30-ті роки XVIII ст. вздовж ріки Тиса. Так у місті Мако русини заснували церковне товариство вже 1728 року. В хроніках записано, що руські люди переселилися сюди з Гайдудорозького, Саболчського та Земплинського комітатів. З часом, однак, ці переселенці, розпорошені в багатьох селах серед мадярів, доволі швидко асимілювалися. Основний поштовх для колонізації покинутих земель на півдні Австро-Угорщини дала цісарева Марія Терезія. В середині 18 ст., відповідно до програми, розробленої віденським двором, певній кількості сімей вільних (тобто – не кріпаків), русинів греко-католицького віросповідання надано можливість заселити спорожнілі села Великий Керестур та Коцур у Бачці (Войводині). Переселенці були із Закарпатської області (нинішньої України), з Південної Лемківщини та зі села Мучонь, що неподалік Мішколця у Північно-Східній Угорщині.

Читати повністю

Категорії

Нове відео