23-25 березня у Львові відбудеться X фестиваль “Лемківська писанка”
23 березня у приміщенні Філософсько-Богословського факультету Українського Католицького Університету (вул. Хуторівка, 35а) розпочинається програма святкувань X фестивалю “Лемківська писанка”. Наступні два дні він продовжиться у приміщенні Дитячої школи народних мистецтв (вул. Б. Антоненка-Давидовича, 6).
Вхід вільний!
Останнє інтервю з відомим лемківьским різьбярем Степаном Кищаком (1928-2017)
За Божею волею так трапилось, що це інтерв’ю було записане в останній день життя Степана Івановича Кищака (1928-2017) – майстра кругової різьби по дереву, представника лемківської школи різьбярства, популяризатора лемківської різьби та культури у Львові та Україні, засновника Музею лемківської різьби і писанки у Львові та автора численних публікацій про лемківську культуру.
Разом з працівниками львівського музею “Територія Терору” ми фактично записали останні слова Великого Лемка, які ви маєте змогу прочитати у запропонованому інтерв’ю. Степан Кищак надзвичайно любив розповідати про лемківську різьбу по дереву, історію та культуру Лемківщини, а також ділитися спогадами про життя там, на рідній Лемківщині, до переселення і тут, в Україні, де пройшла основна частина його земного життя.
Запропонований тут матеріал є дослівною розшифровкою інтерв’ю із Степаном Івановичем. Ми намагалися зберегти усе так, як було сказано ним, незважаючи на можливу наявність певних неточностей чи різного роду помилок. Разом з тим, хочемо висловити співчуття родині Кищаків та Русиників у зв’язку з утратою близької людини! Боже Вам заплат, Степане Івановичу!
* * *
Звати мене Степан Іванович Кищак. Я народився 12 січня 1928 р. в селі Балутянка ґміна Риманів у Сяніцькому повіті, що на Східній Лемківщині.
У нашому селі Балутянка, яке мало 54 хати, в кожній хаті різьбили. У сусідньому селі Вілька було 34 хати і в ньому також усі різьбили. Це було два основні лемківські різьбярські села. Причиною цього було те, що Лемківщина прекрасна своєю природою, виховуючи любов до краси. Лемки різьбили усе, що їм потрапляло до рук.
Інтерв’ю з Терезою Кищак з села Ростайне
Кищак-Русиник Тереза, народилась 12.01.1935 року в с. Ростайне, повіт Ясло.
У віці 10 років, влітку 1944 року була разом зі сім’єю переселена на Україну. Родина складалась з батька, матері, і трьох братів (Василь, Михайло, Іван), окрім п. Терези.
Історія переселення
Батько п. Терези був сільським війтом, жили не бідно, мало своє господарство, яке складалось з коня, корів, овець, з 18 га. землі та 7 га. лісу.
Навесні 1945 року в селі з’явились перші представники «переселенського комітету», які почали агітувати мешканців села для переїзду на українські землі. Батько п. Терезії їхати не хотів і більшість односельчан також, тоді його на кілька днів посадили до пивниці (він був війтом, в селі його поважали і прислухались до його думки). У той час як батько був у пивниці, частина односельчан, які хотіли їхати і були підбурені агітаторами, зайшла до їхньої хати і поламала печі, частково меблі та й налякали цілу родину. На наступний день батька випустили і він сказав “….їдемо все лишаємо….нічого не будемо….руки, ноги маємо ще заробимо….а тут я не залишусь….”.
Презентація абетки-енциклопедії “Антонич від А до Я”
24 січня 2018 року о 18:30 у Книгарні “Є” (проспект Свободи, 7) відбудеться презентацію абетки-енциклопедії “Антонич від А до Я” (“Видавництвом Старого Лева”) за участю автора Данила Ільницького та ілюстраторів книжки Людмили та Володимира Стецьковичів. Модераторка Катерина Міхаліцина.
Гасла, підібрані Данилом Ільницьким на кожну літеру алфавіту, розповідають про те, кого любив та які львівські театри й кав’ярні відвідував Богдан-Ігор Антонич, про вірші як “формули екстази”, про талант до скрипки та пензля, про поліглотство та книгоманство поета. А неймовірні ілюстрації творчого дуету Стецьковичів, що містять уривки листів, фрагменти фотографій Богдана-Ігоря, творять барвисту мапу життя “сонцепоклонника”. До слова, саму карту Львова з усіма знаковими для поета локаціями читач також знайде у енциклопедії.
13 січня відбудеться Лемківська Велия у Львові
Христос Рождається!
13 січня 2018 о 15:00 у відбудеться святкування Лемківського Свят-вечора – Велиї. Це традиційна зустріч лемківської громади Львова та області, щоб усім разом провести Різдвяні Свята.
Зустріч відбудеться за адресою м. Львів, вул. Широка, 83, професійне училище №20
У музеї народної архітектури та побуту у Львові відреставрували лемківську хату
10 грудня ц.р. після Богослужіння у церкві св. Володимира та Ольги, що на території лемківської секції Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, урочисто освятили відреставровану хати із с. Зарічево.
захід відбувся за участю лемківської громади з різних куточків Львівщини та представників Музею, які запрезентували результат реставрації майже столітнього об’єкта. Також на захід завітали Голова Світової федерації Українських лемківських об’єднань п. Ярослава Галик і керівник департаменту розвитку Наталія Бунда.
Відреставровану лемківську хату освятили парох о. Анатолій Дуда і о. д-р Андрій Дикий. Читати повністю
Гармонія і синтетизм Антонича. Реконструкція виступу на відкритті композиції “Привітання життя” у Львові 20 листопада 2016 р.
Цими днями минає рік від часу офіційного відкриття і освячення першого в Україні пам’ятника українському поетові, прозаїку, перекладачеві, літературознавцю та Великому лемку Богдану-Ігорю Антоничу (1909-1937). Мистецька композиції під назвою “Привітання життя” (таку назву мала його перша поетична збірка), що є втіленням авторського бачення творчості поета та його алегоричного образу.
Того холодного осіннього дня, 20 листопада 2016 року з-поміж інших промовців із розповіддю про поета виступив дослідник життя і творчості письменника Данило Ільницький. Пропонуємо вам для знайомства реконструкцію його виступу.
Читати повністю
Екскурсія “Львів, місто Антонича”
Лемки і поціновувачів лемківської культури!
Дослідник творчої спадщини поета Богдана-Ігора Антонича Данило Ільницький запрошує охочих до авторської екскурсії під назвою ”Львів, місто Антонича”.
Запрошуємо на міську прогулянку місцями Антонича у Львові – не лише, щоб побачити ту чи іншу точку, але й щоби пройнятися аурою цього міста, спробувати подивитися на нього антоничівськими очима та пройтися тими шляхами, якими, ймовірно, ходив Антонич.
Час: 12 листопада ц.р. о 14:00.
Місце зустрічі повідомляється після запису.
Деталі за цим посиланням http://vidviday.ua/product.php/product_id/1186
Інтерв’ю з Юрієм Судином з села Люблинець Старий
Юрій Судин народився у 1933 р. у с. Люблинець Старий (1 500 українців) у Любачівському повіті на Любачівщині у селянській сім’ї. У сім’ї було троє дітей – крім Юрія, також старший брат Дмитро (1928) і сестра, також жила із сім’єю баба Марія.
До війни була біда, людини не мали за що жити, землі не було. У нас також було небагато землі – 3 могри (1,5 га). Через це батько комбінував: спершу сіяв жито, а після – також сіяв ріпу, яку до осені встиг зібрати, так що виходив другий врожай.
Початок Другої світової війни
У 1939 р. прийшла війна. Пригадую як приїхали у село німці на великих вантажівках, рукави закочені. Проте вони довго не затримались, а поїхали кудись дальше, десь на Львів. Через два тижні вернулися німці і до нас прийшли росіяни, совєцькі солдати. Але ці солдати у нас в селі також не довго затримались. Через короткий час сюди знову повернулися німці. Тому від 1939 р. ми були під німецькою окупацією. Вони одразу завели свої порядки, встановили контингенти – здачі хліба, зерна, продукти, – а для бідних селян це було важко. Другою болючою проблемою став забір молоді до Німеччини на роботу. При цьому на початку 1940-го року люди ще їхали добровільно, тому що агітація зробила свою справу, але починаючи з 1942 р. почали вивозити примусово.
Вічна пам’ять. На 89-му році життя померла Ганна Щерба
Сьогодні відійшла у вічність старійшина товариства “Лемківщина” і багаторічна учасниця хору “Лемковина” Ганна Омелянівна Щерба (1927-2017), якій у грудні мало виповнитись 90 років.
Парастас відбудеться 8 серпня ц.р. о 12:00 у каплиці у Львові на вул. Пекарській.
Вічна пам’ять!
* * *
Ганна Щерба народилася 18 грудня 1927 року в сім’ї заможного господаря Омеляна Щерби у чарівному селі Свіржова Руська Ясельського повіту на Лемківщині. Вона була третьою дитиною у сім’ї, у якій також були старші брати Василь та Іван. У рідному селі закінчила початкову школу, а згодом вступила в Українську вчительську семінарію у Криниці. Під час навчання брала активну участь у шкільному хорі та літературному гуртку. Встигла закінчити два курси, однак воєнні лихоліття не дозволили завершити навчання.
Останні коментарі