“Маслосоюз” – флагман українського кооперативного руху в Галичині
«Північна Італія, село з населенням 200 чоловік угорах неподалік Верони. Для цих 200 чоловік працює 3 банки, уявіть так на хвилинку! Кожен щось робить: у одного – виноградник, у другого – винзаводик, куди перший свій виноград здає, третій має ресторанчик, куди перші два кожного вечора ходять (італійці не вечеряють вдома) і п’ють тільки своє місцеве вино з винограду першого і заводу другого. Хочу підкреслити, саме вино свого реґіону, інші не визнають. От так кожен своєю працею дає працю іншому, кожен заробляє достатньо і майже всі свої заробітки витрачає у своєму ж селі» – це уривок з публікації у «Faсebook» під назвою «Українці не готові до Європи».
Автор публікації – молодий чоловік (а саме так випливає з цього тексту) рік пожив за кордоном і захоплено розповідає про те, що там бачив: у Європі шанують людину праці, кожна професія тут потрібна, розвивається культура, всі шанують прийняті порядки. Він робить висновок, що нам, українцям, ще до цього далеко. Із того всього я зрозуміла, що цей молодий чоловік походить не з Галичини і не знає нашого минулого. Мені хочеться опонувати авторові цієї статті й ще раз нагадати про галицьку довоєнну кооперацію, досвід якої може бути особливо корисний українцям, які проживають у тій хваленій Європі, особливо у Польщі, де українці опиняються в ситуації, коли треба пригадати лозунг наших дідів-прадідів: «Свій до свого по своє», кооперуватися і допомагати один одному в тих складних політичних обставинах, які тепер складаються. Як це зробити?
Відбулася VII Лемківська Ватра на Закарпатті і засідання Колегії ВУТЛ у Перечині
16 липня 2017 р. у с. Ворочево у Перечинському районі Закарпатської області відбувся VII Закарпатський обласний фестиваль «Лемківська Ватра». При цій нагоді також було проведено чергове засідання колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина».
Сьомий раз поспіль на Закарпатті відбувся обласний фестиваль лемківської культури, який розпочав естафету Лемківських Ватр 2017 року в Україні. Цього року він вперше відбувався у селі Верочево, який доти локалізувався у Кострина (2011-2015) та Перечині (2016). Організатором фестивалю виступили Всеукраїнське товариство «Лемківщина» разом із Закарпатською обласною державною адміністрацією, Закарпатською обласною радою, Перечинською РДА, Перечинською районною радою і Перечинською об’єднаною територіальною громадою.
Інтерв’ю з Катериною Петрушко (Шпак) з села Стежниця
Катерина Антонівна Петрушко, з родини Шпак, народилась 18 лютого 1932 року у с. Стежниця біля Балигрода на Лемківщині в заможній селянській родині. За люб’язної згоди пані Катерини мені вдалося записати з нею інтерв’ю в рамках збору спогадів лемків-старожилів.
Розкажіть про своє дитинство, свою родину і життя у селі перед Другою світовою війною
У нас було 60 моргів поля, 2 га лісу, 2 га сінокосів. Була дуже велике господарство: молотарка, млинок, січкарня, кират (кінний привід – Ред.), багато возів – для копання картоплі, для збирання зерна, сани, повна кошара овець, пара коней для виїзду.
Мій дідо Іван чотири рази був в Америці. Він міг вранці разом з пастухом вигнати худобу на пасовисько, а ввечері вже не повернутися додому. Якщо в коморі не було капелюха з п’юрком, гуньки, шкіряної торби і широкого пояса значить дідо поїхав на заробітки. У цей час в Америці жив його рідний найстарший брат, який був фабрикантом і мав різні інструменти. Через це дідо, коли повертався додому, то привозив з собою рашпілі, пилки, геблики, копита (до взуття), молотки, обценьки та різні ніші інструменти. На зароблені гроші він купував землю, а тому у нас було багато поля і лісу.
Програма VI Конгресу СФУЛО 24-26 серпня 2017 р. у Львові
24-26 березня IX Всеукраїнський конкурс-фестиваль “Лемківська писанка”
24-26 березня у Львові відбувся вже традиційний Всеукраїнський фестиваль-конкурс “Лемківська писанка”. Одинадцятий за ліком фестиваль тривав три дні і об’єднав Український Католицький Університет, Дитячу школу народних мистецтв та Музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького.
Організаторами цьогорічної “Лемківської писанки” виступили Львівська обласна організація ВУТ “Лемківщина”, Фундація дослідження Лемківщини, Дитяча школа народних мистецтв, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради і Український Католицький Університет. Читати повністю
Переобрано Голову та обрано новий склад Правління ЛОО ВУТ “Лемківщина”
18 березня 2017 р. у залі Львівського етнографічного музею у Львові відбулася Звітно-виборна конференція Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства “Лемківщина”. Участь у конференції взяло 59 делегатів з усіх осередків у Львівській області.
У порядку денному конференції були наступні питання:
1. Звіт Голови і Правління ЛОО ВУТ “Лемківщина”
2. Звіт Контрольно-ревізійної комісії ЛОО ВУТ “Лемківщина”
3. Обрання нового Голови та нового складу Правління ЛОО ВУТ “Лемківщина”
4. Обрання делегатів від ЛОО ВУТ “Лемківщина” на VI Конгрес СФУЛО
5. Різне.
У Львові відбулася Лемківська Свята Вечеря
14 січня цього року у Львові у приміщенні професійного училища №20 відбулася Лемківська Свята Вечеря (Велия). Це традиційна зустріч лемківської громади Львова та області, щоб усім разом провести Різдвяні Свята.
Участь у львівській Велиї взяло більше 300 лемків, кожен з яких традиційно приходив з власною мариндею. Серед них були члени Львівського обласного товариства, районних осередків, а також “Молодої Лемківщини”. Читати повністю
14 січня відбудеться Лемківський Святвечір у Львові
14 січня 2017 року Львівське обласне товариство “Лемківщина” вже традиційно в часі Різдвяних свят організовує спільну Святу Вечерю (Велию) для лемків, їхніх родин, друзів та прихильників.
Захід відбудеться у м. Львів за адресою вул. Широка, 83 (професійне училище №20), мікрорайон Левандівка. Початок у 15:00.
Вартість квиток – 50 грн. Придбати квиток можна у товаристві за адресою м.Львів, пл. Ринок, 17, 4-й поверх. Звертатись у понеділок та четвер після 17:00 або за телефоном +38 096 541 39 24
Лемківський Свтявечір – хороша нагода провести свята у колі друзів, разом поколядувати і розділити радість Христового народження. Вже традиційно кожен учасники бере із собою власну мариндю (харчі). Запрошуйте своїх друзів та не зволікайте з купівлею квитків.
Андрій Андрейчин – український літограф з Лемківщини
2 вересня 1865 року у лемківському селі Устя Руське (сьогодні – Устя Горлицьке) народився відомий український друкар-літограф, художник-гравер, видавець та громадсько-культурний діяч Андрій Андрейчин (1865-1914).
Мистець-літограф належав до того самого покоління, що й Іван Франко, Михайло Грушевський та інші діячі на суспільному і культурному полі, які не цуралися також політики та будували в Галичині основи модерного українства. Свій вклад у цю справу мали й вихідці з лемківських Бескидів, як хоч би провідні члени Української національно-демократичної партії та посли до Львівського Крайового сейму і Віденського парламенту, а за фахом юристи – уродженець Нової Весі, піонер фінансових кооперативів Дем’ян Савчак (1847–1912) та Данило Стахура (1860–1938) з Полян (Мисцівських), який в цьому колі показався найбільшим «довгожителем», отже мав можливість взяти участь у визвольних змаганнях (член галицької Української Національної Ради і поселенець Самбора). Читати повністю
Спогади Івана Вархоляка: про Другу світову війну і депортацію. Частина друга
Продовження спогадів (перша частина тут) уродженця Вороблика Королівського Івана Вархоляка (20.03.1926 – 15.03.2008), в якій розповідається про життя під час Другої світової війни (німецько-польська війна, німецько-радянська війна, переміщення фронту, польсько-українська війна) та депортація до УРСР у 1945 році.
У 1939 році восени настала польсько-німецька война. Мені тоді било 13 років. Мобілізація – забрали всіх мужчин в армію. Десь через тиждень фронт прийшов до нас. Одного дня полякі забрали мене копати окопи по горі Філівці. Польска організація „Щельци” хотіла робити заслон німцям. Вони були такі як я, дітваки, і хотіли побороти потужне військо! Я вирив окоп для одного, а він просить, щоб я вирив ще для себе, бо він дуже боїться… Я так і зробив. За якийсь час дивлюся – догори йдуть танкі. Я показав йому і кажу: „Як хцеш – охраняй, а я пшел до дому”. Десь раз вистрілили і та дітвора повтікала. Ми поховалися в склепі (підвалі) і в нас ще був один сусід. Німці прибігли до дверей і кажут виходити. Сусід був в австрійскій армії і знав німецку мову, крикнув: „Цивілі!”. Ми вийшли, а вони кажут, шоб йшли до хати і нікуди не виходили. Тоді вбили двох сусідів. Всіх мужчин зібрали в селі і погнали на «команду» до Романова. Дякуючи директору школи та учителям, бо вони знали німецку мову і все розказали, всіх звідти відпустили. Поки німці пройшли наше село, всі мужчини встигли вернутись домів. До села вернулись всі, крім польського полковника Вєсьо Лєвіцкі.
Останні коментарі