Літопис Червоної Калини

Організація та історія Угнівської кавалерії в м. Угнові. Листопад 1918 року

Передруковуємо статтю “Перші листопадові дні 1918 і організація Угнівської кавалерії в м. Угнові” з журналу “Літопис Червоної Калини” (число 1, січень 1939 р., с.15-16) про історію формування в м. Угнів української кінної сотні Української Галицької Армії, яка брала участь у боях проти поляків під час Першої польсько-української війни, а після – у боротьбі з російськими царськими та денікінськими військами. Її автором є учасник цих подій та один з командирів кавалерії Михайло Дорош. Публікуємо статтю в оригіналі із збереженням граматики і стилістики.

По розпаді Австрії в перших днях листопада 1918 р. зорганізовано з бувших австрійських вояків, які вже були в той час в дома, як також з підібраних, дуже молодих віком студентів одну чету стрільців під командою поручника Семка Трусевича і старшого десятника Михайла Дороша, так що вже 1. листопада 1918 р. розброєно станицю австрійської жандармерії в місті Угнові, склад знаряддя для копання шанців на цілий російський фронт і табор повротців в селі Бикові під Терношином. В перших дня перебрано військове майно в більшій скількости, а це вибуховий матеріял,  динаміт, екразит, кілька рефлєкторів, кріси, крісові набої як також харчевий відділ, який складався з кількадесяти штук худоби, багато муки, соли і всяких інших харчевих припасів, що на початках нашого існування це все було для українського війська в м. Угнові дуже великою помічю.

Читати повністю

Напередодні Битви за Перемишль. Жовтень 1918 року.

Peremyshl

Чому не відбувся переворот українських військових частин у Журавиці та встановлення української влади у Перемишлі.

Передруковуємо статтю Журавиця й Перемишль. Пропамятний спомин з жовтня 1918 року з журналу Літопис Червоної Калини (число 1, січень 1939 року, с.9-10) в оригінальному викладі. Стаття присвячена подіям, що передували приготуванням до Першої польсько-української війни, зокрема, встановлення контролю над містом Перемишль. Автор спогадів, чотар Української Галицької Армії, який брав безпосередню участь у цих подіях описує ситуацію з приготуваннями українських частин у с. Журавиця (на відстані 6 км. на північ від Перемишля) із захопленням влади у Перемишлі. У зв’язку із зволіканням та відсутності політичного рішення українського керівництва було втрачено вдалий момент, а ініціативу перехопи значно слабше польське військове та політичне керівництво.

Читати повністю

Із записника лемка. Лемківщина у роки Першої світової війни

Друкуємо статтю Франца Коковського “Із записника лемка” про визвольну боротьбу на Лемківщині у роки Першої світової війни, яку він написав на основі  спогадів стільця УГА Онуфрія Чури. Вийшла друком у журналі “Літопис Червоної Калини” (1934, Ч.7-8) у Львові.

I.

Про те, що також і Лемківщина брала участь у нашій визвольній боротьбі в 19181 і 1919 роках, знає мало хто. В ці горячі часи ціла наша увага була спрямована на Львів та на територію на схід  Сяну, а тим, що діялось за Сяном, мало хто цікавився. Наші верхи махнули відразу рукою на територію поза Сяном, а був час, що делегатам зі Сяніччини, що приїхали до Стрия прохати підмоги та інструкцій, відповів тодішній комендант стрийської округи, от.Гр. Коссак, щоби Сяніччина та Лемківщина, боронилися до часу, поки там не прийдуть… чехи, а як підмогу казав їм видати… два кріси. Свідки цеї «історичної» розмови живуть до нині.

Читати повністю

Одна картина. З історії сіл Височани та Кожушне

Друкуємо уривок із праці Франца Коковського «Визвольні рухи на Лемківщині», який був опублікований у журналі “Літопис Червоної Калини” (1935, Ч.5) в оригінальній версії.

I.

Височани враз із присілком Кожушне – це невелике село сяніцького повіту. Числять вони разом понад 600 душ, а належать до парохії в Полонній. Ці села лежать майже при самому залізничному шляху Загір’я – Лупків, до залізничної станції Щавне – Куляшне з Височан усього 4 км., а до станції Мокре 3 км.

Тепер село враз із присілком занедбане та опущене, нема там людини, що вміла би селян освідомити та повести.

Читати повністю

Лемківщина у роки Першої світової війни

Передруковуємо статтю о.Зиновія Флюнта (з містечка Граб) під назвою “Визвольний відгомін на Лемківщині”, яка вийшла друком у журналі “Літопис Червоної Калини” (1930, Ч.VII-VIII)  у Львові. Стиль збережено згідно з оригіналом.

Лемківщина, цей гарний куток української землі, була перед війною так затуманена москофільством, що здавалося, що вона зовсім пропала для української ідеї. Виховувана від довгих літ ріжними агітаторами в москофільському дусі, усі надії своєї незавидної долі покладала на могучу Росію. Українці були на Лемківщині дуже слабо зорганізовані, тому й мали малий вплив на людей. Як де й вони старалися поширити свої часописи та книжки, противники усе знайшли спосіб спараліжувати їх вплив. Притім не перебирали протвники в середниках і впоювали в несвідомий народ таку шалену ненависть не лише до української ідеї, але й до самої назви «Україна», що народ по нинішній день не може отрястися від цього дурману!

Читати повністю

Категорії

Нове відео