лемки

Ми памятаємо. Олександр Барвінський (1847-1926)

6 червня 1847 року в селі Шляхтинці на Тернопільщині в сім’ї священика народився Олександр БАРВІНСЬКИЙ – український історик, педагог, громадсько-політичний діяч.

Навчався у Тернопільській гімназії (1857-1865). У 1865 році вступив до Львівського університету на філософський факультет, вивчав історію і українську мову та літературу. Добре знав німецьку та декілька слов’янських мов.

З 1868 року Барвінський займався педагогічною діяльністю, викладав у гімназіях Бережан, Тернополя, з 1888 року - професор державної учительської семінарії у Львові. В 1889-1918 роках - член Крайової шкільної ради, в 1891-1896 роках голова Українського Педагогічного Товариства, заступник голови товариства «Просвіта» (1889-1895). Був одним з ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, а в 1892-1897 роках - очолював товариство. Створив у Львівському університеті кафедру української історії (1894), куди запросив викладачем Михайла Грушевського.

Читати повністю

Ми пам’ятаємо. Лев Гец (1896-1971)

13 квітня 1896 року у Львові у багатодітній сім’ї друкаря народився Лев Ґец – український художник, педагог та громадський діяч.

Початкову освіту здобув у загальній школі ім. Маркіяна Шашкевича, потім вчився в українській гімназії, з якої батьки перевели його до Відділової школи св. Мартина. Тут, завдяки вчителеві малювання, Лев розвинув талант художника, спеціалізуючись у рисунку олівцем та акварелі. Далі він поступив на будівельний відділ Промислової школиу у Львові (1912). В цей час він починає працювати під керівництвом професора Івана Левицького та знайомиться з Олексою Новаківським.

Читати повністю

Акція «Вісла» – остаточне вирішення української проблеми в Польщі

Операція “Вісла” стала реалізацією бажань як польських комуністів, так і радянської влади. Виселяючи 150 тисяч українців, комуністи хотіли збутися іміджу “ставлеників Москви”. Москва ж таким чином позбавлялася бази УПА.

28 березня 1947 року у засідці українських повстанців із сотень “Хріна” та “Стаха” загинув заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Свєрчевський.

Смерть однієї з ключових осіб польського комуністичного пантеону (учасника Жовтневої революції, громадянських воєн в Росії та Іспанії, одного з творців польської армії на теренах СРСР під час Другої світової) була використана як привід для початку масової депортації українців із східних теренів відновленої після війни держави.

Хоча акція під кодовою назвою “Вісла”, що почалася 28 квітня, рівно через місяць після смерті генерала, готувалася задовго до повстанської засідки.

В листівці, поширюваній польськими вояками серед українського населення після початку операції, зазначалося:

Читати повністю

Відкриття музею Богдана Горбаля (09.09.2012)

Додатковий протокол до Угоди про обмін населенням між УРСР та ПКНВ

Уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки, з одного боку, і Тимчасовий Уряд Національної Єдності Поль­ської Республіки, – з другого, погодились про таке:

Угода про обмін населенням між УРСР та ПКНВ

 Угода 
 між Урядом Української Радянської 
 Соціалістичної Республіки і Польським 
 Комітетом Національного визволення про 
 евакуацію українського населення з території 
 Польщі і польських громадян з території УРСР Дата підписання: 09.09.1944 Дата набуття чинності: 09.09.1944 ВІДДІЛ I 
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
                             Стаття 1 
     Обидві Договірні  Сторони  зобов'язуються  по підписанні цієї 
угоди  приступити  до   евакуації   всіх   громадян   української, 
білоруської,   російської   і   русинської   національностей,   що 
проживають   в    Хелмському,    Грубешувському,    Томашувському, 
Любачувському,   Ярославському,   Перемишльському,  Ліськовському, 
Замостінському,  Красноставському,  Білгорайському,   Влодавському 
повітах  і  в інших районах Польщі,  де можуть виявитися громадяни 
української,  білоруської, російської і русинської національності, 
які  побажають  переселитися  з  території  Польщі на Україну,  та 
приступити до евакуації всіх поляків і  євреїв,  що  перебували  в 
польському громадянстві до 17 вересня 1939 року,  які проживають в 
західних областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі. 
     Евакуації підлягають лише ті з перелічених в абзаці  1  осіб, 
які  виявили  своє  бажання  евакуюватися  і щодо прийняття яких є 
згода Уряду Української РСР і  Польського  Комітету  Національного 
Визволення. 

Читати повністю

XXX Лемківська Ватра у Ждині

Два схили, заставлені наметами, сотні машин, туристичні автобуси з номерами різних країн… Уже багато років Ждиня є місцем, куди щороку з’їжджаються лемки та русини з України, Польщі, Словаччини, Сербії, Хорватії, США, Канади, – аби побачити рідні Бескиди та запалити символічну лемківську ватру. Хоча сам фестиваль “Лемківська ватра” тривав з 20 по 22 липня, але перші намети поставили майже за тиждень до початку. Багато людей перед фестивалем намагаються поїхати у ті місця, де колись жили їхні діди-прадіди.

У горах коло Ждині, за кілька кілометрів від словацького кордону, розростається ціле лемківське містечко: є амфітеатр з постійною сценою, адміністративний будиночок, в окремому наметі відбуваються панельні дискусії та демонструють фільми. На вуличці з вказівником “Лемко стріт” можна перекусити, купити сувеніри… Свого часу цю землю (кілька гектарів) викупив лемко зі США Степан Хованський, бо вона колись належала його діду. Тож тепер лемки мають де збиратись, не питаючи на те дозволу. «Ватра» відбувається не у самій Ждині, а коло неї — бо концерти та танці тривають цілу ніч. Та й горланити можна пісні о будь-якій порі доби. Мабуть, саме через це на фестиваль з’їжджається багато молоді (людей, які ще пам’ятають рідні села, не так вже багато лишилось). Ловлю себе на тому, що навіть я не знаю стільки українських пісень, як співають підлітки за сусіднім столом. Хоча між собою спілкуються польською.

“Коли жила бабця, ми говорили по-українськи. А тепер я все розумію, але говорити важко, – каже Ельжбєта з Зеленої Гури. – В нашому місті багато лемків, сюди нас приїхало п’ятеро. Батьки зупинились у родичів, а ми з друзями живемо в наметі. Так веселіше. Вчора взагалі спати не лягали”.

Та якщо для молоді “Лемківська ватра” – привід розважитись, то старші люди навіть веселі пісні слухають зі сльозами на очах. “Я з сорок другого року, то сам смутно пам’ятаю своє село. Знаю, жилис-мо коло церкви. Хижу пам’ятаю. Неньо згинув ще на войні. То мама їхала сама з шістьма дітьми. По дорозі все розікрали, а нас забрали в Явожно (концтабір коло Кракова). Як ми всі їсти хтіли! І вже потім в Ольштині бідували, поки повиростали. В школі коло мене сиділа дівчина. Їй давали з дому пряники, білі булки. І так то пахло, так хтів попробувати, яке воно на смак, але стидавси попросити. Думав, як виросту, зароблю грошей і буду щодня білі булки їсти”, – згадує вусатий дідусь з ціпком. Каже, кілька років тому був на Донеччині, бо там живе його двоюрідна сестра. “Був заскочений, що в Донецьку всі говорять по-російску. Мені болит, що мої внуки говорят між собов по-польску. Але вони жиют у Польщі. А Донецьк — то Україна. Тепер ще й той закон прийняли. І чим то си вшитко скінчит?..”- переживає він.

Попри дощову погоду, ХХX «Лемківська ватра» у Ждині зібрала майже десять тисяч лемків з усього світу. “Це менше, ніж ми очікували. На ХV ватру приїхало майже 25 тисяч людей, – каже голова Світової федерації українських лемківських об’єднань Софія Федина. – Приїхало менше українців, бо важко і дорого отримати візу. Наше завдання на наступний рік – добитись максимального спрощення перетину кордону для лемків, які їдуть на «ватру» чи хочуть відвідати рідні місця. Зрештою, усі, хто не зміг з якихось причин поїхати на «ватру» до Польщі, можуть приїхати 4 серпня до Монастириськ на Тернопільщині. У 40-х лемків переселяли на схід України, але вони прагнули повернутись додому. Коли їх не пустили через кордон, намагались осісти у місцях, які нагадували їх рідні краї. Тому в Монастириськах багато лемків і там організовують другу за величиною «Ватру». В Україні лемківські ватри проводять навіть на Луганщині (там є два села лемків) та на Полтавщині (там 30 сіл). “Лемківська ватра” – це приклад для усіх українців, як треба згуртовуватись. Бо лише з такого об’єднання, може, почнеться відродження України”.

На фото: З лівої сторони фотографії члени правління Львівського товариства “Лемківщина” Андрій Тавпаш та Іван Радь

 

Джерело: газета “Високий Замок”

Фото автора Зіновії Воронович

Категорії

Нове відео