Команецька Республіка

Лемківщнна теж не залишиться позаду

холмськ Передрук статті “У свідомості спільних завдань. Лемківщнна теж не залишиться позаду” на передовиці газети “Холмська земля” №23 від 6 червня 1943 року.

Ледве пройшов один місяць від пам’ятного дня проголошення СС Стрілецької Дивізії Галичина, а вже в стрілецькі ряди вписалося стільки добровольців, що можна говорити про бличий успіх розпочатої акції. Число зголошених росте з дня на день. Коли на терені Галицької Землі вербункова акція по деяких округах добігає уже до кінця, то на західних українських землях, що входять у склад Краківської области, вона щойно недавно почалася. Маємо досвід, що села з мішаним національним складом живіше відгукнулися на вербункові акції – їх мешканці зголосилися нерідко майже поголовно в стрілецькі ряди. В чужому довкіл відокремлені від своїх — вони краще зрозуміли вагу зброї, вагу збройної сили. Це дає нам запоруку вірити, що й західноукраїнські землі, зокрема Лемківщина, з радістю вхопить за зброю. Дух боротьби українським лемкам не новий. Цілі сторіччя стояли вони на сторожі українських земель. Не без причини прозвано їх твердим українським племенем. Не закинули вони прадідівських звичаїв, не затратили своєї мови, не згубили своєї прекрасної пісні, залишилися вірні своїй землі і крові. Кожне лемківське село стало непрохідною твердинею, що до неї, не міг прокрастися чужий елемент. Цей чужий елемент сховзувався по лемкінських селах, коли і просувався дещо на схід, то хіба поміж них, а не через них. Не в одному випадку їх зовсім оточили чужі їм національно села, а вони все таки не здалися, видер жали та зберегли й досі своє українське національне обличчя. Читати повністю

Виїзне засідання Правління ЛОО ВУТ “Лемківщина” у Команчі та молитва на горі Хрещата

4-5 листопада 2017 року відбулася мандрівка членів Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства “Лемківщина” місцевостями Східної Лемківщини, що тепер знаходяться у Підкарпатському воєводстві Республіка Польща. У час поїздки львівська делегація віддала шану полеглим повстанцям на горі Хрещата, а також провела виїзне засідання Правління ЛОО ВУТ «Лемківщина» у селі Команча.

Мандрівка розпочалася у відселеному у 1951 р. бойківському селі Смільниця, де сьогодні знаходиться однойменний пункт пропуску на українсько-польському державному кордоні. Звідси автобус трасою вздовж річки Стрвяж (або Стривігор) продовжив свою подорож теренами Низьких Бескидів. Минаючи Устрики Долішні, Лісько, Загір’я та наближаючись до Сяніка він покидав Західну Бойківщину і в’їжджав на Східну Лемківщину. Звідси походять предки більшості пасажирів та частина членів Правління організації.

Першою зупинкою на Лемківщині стало велике село Команча – один з осередків Команецької республіки, яка 4 листопада 1918 р. проголосила входження до складу Західно-Української Народної Республіки і воз’єднання з Лемківщини з Україною. Крім цього місцевість залишається діючим осередком українського культурного та релігійного життя на Лемківщині.

Читати повністю

Одна картина. З історії сіл Височани та Кожушне

Друкуємо уривок із праці Франца Коковського «Визвольні рухи на Лемківщині», який був опублікований у журналі “Літопис Червоної Калини” (1935, Ч.5) в оригінальній версії.

I.

Височани враз із присілком Кожушне – це невелике село сяніцького повіту. Числять вони разом понад 600 душ, а належать до парохії в Полонній. Ці села лежать майже при самому залізничному шляху Загір’я – Лупків, до залізничної станції Щавне – Куляшне з Височан усього 4 км., а до станції Мокре 3 км.

Тепер село враз із присілком занедбане та опущене, нема там людини, що вміла би селян освідомити та повести.

Читати повністю

Туринське відзначає 500 років. Історія села

Сьогодні минає 500 років від часу першої згадки про село. У звязку з цим публікуємо історію села Туринське з серії “Історія сіл Лемківщини”, про історію сіл, побут, духовне життя, депортацію, а також спогади лемків.

* * *

Туринське (пол. Turzańsk) або Тур’янське — лемківське село в Сяноцькому повіті Підкарпатському воєводстві Республіки Польща. Належить до гміни Команча. До складу села також належали присілки Вільки Колодяжні, Пасіки і Турно.

Читати повністю

Анонс. 7 грудня – науковий семінар “Лемківські Республіки в контексті українського визвольного руху …”

Львівська обласна організація “Лемківщина” спільно з Інститутом українознавства ім. І.Крипякевича та Інститутом народознавства НАН України проводять науково-практичний семінар “Лемківські Республіки в контексті українського визвольного руху першої третини XX століття” (до 95-річчя Команчанської Республіки). Семінар відбудеться 7 грудня 2013 року у приміщені львівського Музею етнографії та народного промислу.

Контрольні терміни подачі заяв до 30 листопада 2013 року на e-mail: lemky.lviv@gmail.com

Дивитись Анкету

Ославиця – село, якого не існує

Ославиця – село Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства (сьогодні Республіка Польща), що у Східній Лемківщині, яке знаходиться неподалік Команчі на польсько-словацькому пограниччі. На північ від Ославиці знаходяться Радошиці, Довжиця, Команча, Репедь, Миків, Душатин, Прелуки, Балигород, а на підвень – Смільник, Лупків, Манів, Воля Мигова, Бальниця Зубряче. Сьогодні це село, якого не існує.

Через село Ославиця текло три потічки – Ославичок, Бистрий і Деркач. За селом, в урочищі Долішняни, вони обєднуються в одну річку з однойменною назвою Ославиця, яка в селі Репедь впадає в Ославу.

Читати повністю

Село Щавне

Щавне (пол. Szczawne, англ. Shchavne) – село у Східній Лемківщині, що сьогодні знаходиться у складі гміни Команча Підкарпатського воєводства на південному-сході Польщі. Село розташоване неподалік сучасного польсько-словацького кордону, на відстані 8 км. від Команчі, 18 км. від м.Сянок та 71 км. від адміністративного центру Ряшева.

Щавне було одним із перших сіл краю заснованих на початку XV ст. згідно волоського права. Його назва походить від мінеральних джерел, так званих szczaw – що у перекладі з польської мови означає вуглекисла вода.

Читати повністю

Команецька та Флоринська республіки 1918–1920 років на Лемківщині

Перша світова війна 1914-1918 років принесла велике горе на Лемківщину, де майже все доросле населення було мобілізоване до австрійського війська і направлене на фронт. Однак найбільше потерпіла північна Лемківщина від бойових дій, які відбувалися на її території. Коли австрійська армія зазнала поразки під Львовом і почала відступати за Карпати, наступаюча російська армія зайняла північну Лемківщину і розпочала жорстоку боротьбу за перевали, яка не принесла бажаного результату московському царизму. Але найбільш жорстокі бої розпочались в травні 1915 р. За Горлицю, які поширились майже на всю територію північної Лемківщини. Внаслідок цих боїв найбільше потерпіло місцеве населення. Російська армія зазнала поразки й почала відступати.

Цілком закономірно, що, готуючись до війни з Австрією, російський царизм розраховував на допомогу москофілів, тому що він був їх іденим організатором і постійно надавав їм матеріальну допомогу.

Читати повністю

Проголошення Лемківської (Команецької) Республіки

Церква св.ОнуфріяЦього дня, а саме 4 листопада 1918 року, у приміщенні школи села Нижній Вислік оголосили збори, в яких взяли участь представники з зз навколишніх сіл: Балигород, Бальниця, Вислік Великий, Височани, Воля Мигова, Дарів, Довжиця, Душатин, Кальниця, Карликів, Команча, Куляшне, Лупків, Манів, Миків, Мокре, Морохів, Мощанець, Ославиця, Полонна, Прелуки, Прибишів, Пулави, Радошиці, Репедь, Смільник, Сукувате, Суровиця, Тісна, Туринське, Чистогорб, Щавне, Явірник. Було ухвалено організувати Повітову Українську Національну Раду для Сяноцького повіту, а головою ради вибрано отця Пантелеймона Шпильку. Так проголошено створення Лемківської Республіки, яку часто називають Команецькою Республікою.

Читати повністю

Село Репедь. Друга частина

Продовження статті “Село Репедь. Перша частина”.

Культурне життя та побут

Школа в Репеді виховала велику армію освітчених та національно свідомих селян. У 1930-х роках молоді господарі збудували у селі народний дім, у якому розміщено читальню новоствореної “Просвіти” та кооперативу. У просторій театральній залі школярі і дорослі давали концерти і сценічні виступи під керівництвом учителів і директорів школи Юрги, а згодом Міхенка з їх дружинами. Тут відбувалися аматорські театральні вистави і танцювальні забави молоді. Пізніше ще у присілку Зайнички збудовано дім кооперативної “філії” з приміщенням для крамаря.

Читати повністю

Категорії

Нове відео