Історія заселення українців (русинів) у Воєводині, Сербія
История преселєня Русинох на простор терашнєй Войводини , а за час Австро-Угорскей Дольного краю (Delvidek – по мадярски) повязана з подїями у стредней Европи у 16. , 17. и 18. вику . У 16. вику угорска войска прецерпела чежке пораженє на битки при Мохачу од Отоманскей империї ,та Турки пребераю под свою власц вельку часц Панонскей ровнїни. Тоти краї оставаю под їх власцу до потписованя Карловачкого миру (1699. рок) и Пожаревацкого миру (1718. рок).
После поцагованя Туркох ,територия Войводини була слабо населєна , та ше рахує же ту жило коло 10.000 жительох.Прето Австро-Угорски власци организую насельованє того краю, та ше ту населюю Серби, Горвати ,Нємци , Мадяре ,Словаци итд.Перши Русини зазначене же були у месту Кула 1746. року , цо ше рахує як початок пресельованя.
Перша организована ґрупа приходзи до Руского Керестур 1751. року на основу Контракта потписаного з администратором коморских маєткох у Хабзбуршкей монархиї, Франц Йозеф де Редлом. Тота ґрупа приходзи з Мукачевскей епархиї , нєшка Закарпатска обласц України. З присельованом до Руского Керестура ту почина и церковни живот, та греко-католицка церква почина робиц 1751. року. Источашне ше организує и образованє дзецох, та школа почина робиц 1753. року.Перши свяшченїки и учителє приведзени з старого краю.
Вісник СФУЛО №10(34). Жовтень 2015. Читати
Лемки в діаспорі. Ч.2. Іміграція лемків до Сербії і Хорватії
У середині XVIII століття значна група русинів (руснаків) греко-католицького віросповідання з території нинішньої Словаччини (Земплинської жупи) (див. Три хвилі міграції лемків в Сербію та Хорватію) колонізувала майже пусті землі (пустари) нинішньої Воєводини в Сербії, відвойовані Австрією від османських турків і приєднані до Угорського королівства Їх центрами стали села Великий Керестур (згодом перейменоване на Руський Керестур) та Коцур. Із цих двох сіл русини розселялися в інші населені пункти Сербії (Вербас, Кула, Дюрдєво, Беркасова, Бачинці) та Хорватії (Петровці, Міклушевці, Вуковар). Їх об’єднала і зараз об’єднує греко-католицька релігія (руська віра). Уже в 1751 р. в Руському Керестурі була заснована перша греко-католицька парафія з церквою, а через два роки (1753) і руська школа. Народнорозмовна мова воєводських русинів є сильно пословаченою лемківською говіркою, яку дехто із західнослов’янських лінгвістів вважає говіркою словацької мови. Цій говірці руснаки Воєводини (Бачки) у 1923 році заслугою уродженця Руського Керестура Гавриїла Котельника (1886-1948) дали статус літературної мови (бачвано-руська бешеда). Вона нині є однією з п’ятьох офіційних мов Воєводини. Нею видано понад 800 книг. Друкуються газети, журнали, ведуться щоденні радіо та телепередачі тощо.
Лемки в діаспорі. Ч.1. Три хвилі іміграції лемків до Сербії та Хорватії
До лемків треба також зарахувати вихідців з регіону Низького Бескиду (Північно-Східна Словаччина та Південна Польща), котрі, починаючи з XVIII ст., почали селитися в Бачці, що в нинішній Сербії та в Сриму – в Хорватії. Після вигнання турків (1718 р.) з південних рубежів Автро-Угорщини, віденський двір вирішив заселити ці покинуті регіони, щоб зміцнити їх не лише економічно, а й політично.
Переселення русинів (українців) на південь розпочалося вже у 30-ті роки XVIII ст. вздовж ріки Тиса. Так у місті Мако русини заснували церковне товариство вже 1728 року. В хроніках записано, що руські люди переселилися сюди з Гайдудорозького, Саболчського та Земплинського комітатів. З часом, однак, ці переселенці, розпорошені в багатьох селах серед мадярів, доволі швидко асимілювалися. Основний поштовх для колонізації покинутих земель на півдні Австро-Угорщини дала цісарева Марія Терезія. В середині 18 ст., відповідно до програми, розробленої віденським двором, певній кількості сімей вільних (тобто – не кріпаків), русинів греко-католицького віросповідання надано можливість заселити спорожнілі села Великий Керестур та Коцур у Бачці (Войводині). Переселенці були із Закарпатської області (нинішньої України), з Південної Лемківщини та зі села Мучонь, що неподалік Мішколця у Північно-Східній Угорщині.
Останні коментарі