Вісник СФУЛО №10 (22). Жовтень. Читати
Виходить у світ черговий номер Вісника Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань. У жовтневому номері Ви прочитаєте інтерв’ю Ярослава Присташа з істориком Богданом Гальчаком про стан лемкознавства, подивитися на так зване політичне русинство як результат кризи в Україні, познайомитеся з новим керівним складом Об’єднання Українців у Польщі, дізнаєтеся на прикладі Об’єднання лемків Польщі, як можна ділитися знаннями, побачите, як відзначали на Тернопільщині 70-річчя початку депортацій, прогуляєтеся стежиною Антонича у Львові та с.Бортятин та у рубриці “Ми пам’ятаємо” довідаєтесь про уродженців жовтня.
Історія лемків. Частина 13
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6, частина 7, частина 8, частина 9, частина 10 і частина 11.
Православні місіонери в Америці вдало використовували суперечки у греко-католицькому середовищі. Пропаґандою вони переконували вірян греко-католицького обряду, що проукраїнські священики насправді є поляками, які мають на меті повністю латинізувати церкву й полонізувати її прихожан. Ця арґументація чітко влучала в ціль, переконуючи неосвічених людей, загублених у чужому середовищі. На зламі XIX i XX ст. перехід греко-католиків у православ’я навіть набрав масового характеру в деяких реґіонах США. Греко-католицьку віру не полишали передусім ці віряни, які підтримували українську національну ідею. Прийняття москвофілами православ’я зміцнило українські позиції Греко-католицької церкви в Америці.
Історія лемків. Частина 10
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6, частина 7, частина 8 і частина 9.
Надзвичайно важливу роль у лемківських селах відігравало греко-католицьке духовенство, яке загалом мало високий авторитет. Священики були провідниками не тільки в духовних питаннях, а й у світських. Основою для їх утримання були оплати парафіян за релігійні обряди, але мали також власні господарства. Між грекокатолицьким духовенством і прихожанами не існувало явище відділення від мешканців села, як це часто бувало у випадку римо-католицьких, оскільки священики східного обряду переважно мали сім’ї. Дружина пароха вважалася найважливішою жінкою в селі. Проте діти священика не відрізнялися від своїх однолітків. Сім’я була сполучною ланкою між священнослужителем та його парафіянами. З іншого боку, витрати на сім’ю оплачувалися за рахунок парафії. Вони були усе вищими, оскільки священики намагалися дати освіту своїм синам, а дочок вдало видати заміж, що було пов’язано з необхідністю забезпечити їх приданим.
Історія лемків. Частина 9
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6, частина 7 і частина 8.
Коли лемки-селяни були звільнені з кріпосної залежності, то швидко довідалися про нормальні проблеми вільних людей. Насамперед, що вони повинні платити податки, які не були низькими. Раніше за вреґулювання селянських повинностей щодо держави відповідав шляхтич. Звичайно, лемківські господарі намагалися отримати якнайменший розмір податку. Як виникає зі звітів австрійських чиновників, часто застосовувалися такі хитрощі: у той час, коли збирачі податків проводили інспекцію, селяни переводили частину корів на «угорський» бік кордону. Худоба перебувала по другій стороні кордону під опікою друзів і членів родини. Коли податкові інспектори відходили, то худобу повертали додому. Звичайно, лемки з другої сторони кордону робили так само.
Історія лемків. Частина 8
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6 і частина 7.
У результаті втрати Угорщиною незалежності та розділів Польщі вся Лемківщина опинилася в межах імперії Габсбурґів. Державний кордон, який раніше ділив її територію, перетворився тепер у внутрішню адміністративну межу провінції. Усі терени, загарбані в результаті поділів Речі Посполитої, увійшли до складу провінції з назвою Галичина і Лодомерія, столицею якої став Львів.
Історія лемків. Частина 5
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1, частина 2, частина 3 і частина 4.
Угорська шляхта оселяла в Карпатах предків лемківського населення на основі «волоського права». Положення цього права були неточними, що давало можливість для зловживань з боку поселенців. Вони отримували на довший час «вольницю» від оплат власникові землі, а також у державну скарбницю. Звичайно, це було дуже корисно. Однак навіть найдовша «вольниця» мусила колись закінчитися. Проте достатньо було втекти з обробленої землі і «найнятися» в іншого землевласника, щоб знову отримати чергову «вольницю». Можна вважати, що така поведінка була широко розповсюджена, а сприяло цьому прикордонне положення реґіону. Утікати було тим простіше, оскільки й польська шляхта почала застосовувати «волоське право», щоб привабити поселенців.
Історія лемків. Частина 4
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1, частина 2 і частина 3.
Які чинники спонукали українське населення до колонізації Карпат у західному напрямку? Основним фактором був, звичайно, високий зріст кількості населення, тому необхідно було шукати нові терени для господарювання. Тим часом, можливості розширення території на південь поступово зменшувалися. У XIV ст. прийшов занепад Галицької Русі, а її територія була розділена між Польщею, Литвою та Угорщиною. Настала польська й угорська колонізація Русі, яка охопила передусім найкращі землі.
Історія лемків. Частина 3
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Частина 1 і частина 2.
Теорію польських дослідників про румунське походження волоських пастухів, які могли бути предками лемків, варто розглянути з позиції звичайного «здорового глузду». Насамперед, треба поставити питання про причини, які могли би спонукати балканський румунський народ піти в далеку міґрацію в північно-західному напрямку. Чи це був сприятливий клімат? Важко погодитися з такою оцінкою. На думку багатьох істориків, у XIV ст. в Європі надійшло велике охолодження клімату. Чи румунів тягнули в Бескиди вигідні пасовища для випасу овець? На Лемківщині таких немає. У цьому реґіоні нема полонин. У середньовіччі пагорби були в основному покриті лісом. Залишалася можливість випасати в лісах, незручних для пастухів, оскільки вівці могли легко стати жертвою хижаків (передусім ведмедів).
Останні коментарі