Лемківський варіант розв’язання українського питання в Другій Речі Посполитій
Реценція на книгу Ярослава Мокляка (Jarosław Moklak) “Łemkowszczyzna w Drugiej Rzeczypospolitej” (Kraków, 1997)
На проблемах українсько-польських взаємин міжвоєнного періоду останнім часом сконцетрована увага як українських, так і польських істориків. Це й зрозуміло з огляду на стрімкий рух до зближення між Україною та Польщею і на ключове положення обох країн у Центрально-Східній Європі. Українська проблема була для міжвоєнної Польщі однією з найскладніших, бо від способів її розв’язання залежала доля самої держави та збереження її територіальної інтегральності. Відомо, що поміж українцями, котрі проживали в різних регіонах Другої Речі Посполитої, існували суттєві відмінності не лише в рівні національної свідомості, а й у політичній і культурній активності. Так, у Східній Галичині – території колишньої Австро-Угорщини – український рух носив незалежницьке спрямування і мав чітко виражений антипольський характер. Натомість розвій національної свідомості українців Волині, Підляшшя, Холмщини і Лемківщини був слабким, незважаючи на те, що на деяких з цих теренів (наприклад, у Волинському воєводстві) українське населення складало переважну більшість.
Лемківщина у роки Першої світової війни
Передруковуємо статтю о.Зиновія Флюнта (з містечка Граб) під назвою “Визвольний відгомін на Лемківщині”, яка вийшла друком у журналі “Літопис Червоної Калини” (1930, Ч.VII-VIII) у Львові. Стиль збережено згідно з оригіналом.
Лемківщина, цей гарний куток української землі, була перед війною так затуманена москофільством, що здавалося, що вона зовсім пропала для української ідеї. Виховувана від довгих літ ріжними агітаторами в москофільському дусі, усі надії своєї незавидної долі покладала на могучу Росію. Українці були на Лемківщині дуже слабо зорганізовані, тому й мали малий вплив на людей. Як де й вони старалися поширити свої часописи та книжки, противники усе знайшли спосіб спараліжувати їх вплив. Притім не перебирали протвники в середниках і впоювали в несвідомий народ таку шалену ненависть не лише до української ідеї, але й до самої назви «Україна», що народ по нинішній день не може отрястися від цього дурману!
95 років від часу возз’єднання Лемківщини з Україною
4 листопада ми відзначили 95-річчя з часу проголошення Команчанської або Східно-Лемківської Республіки – перша в українській історії декларація возз’єднання Лемківщини з Україною. Це акт історичної справедливості, який тривав не повних три місяці.
Поразка Австро-Угорської імперії в Першій світовій війні сприяла посиленню настроїв за національне самовизначення українців та створення самостійної української держави. Проголошення 1 листопада 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) мало великий вплив на посилення національно-визвольної боротьби на Лемківщині. Українська Національна Рада виступила з програмою, в якій проголошувалось: «Вся українська область в Австро-Угорщині, зокрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну і влученім Лемківщини, Північно-Західної Буковини з містами Чернівці, Сторожинець, Серет і українське пасмо Північно-Східної Угорщини становлять єдине українське територіальне ціле».
Анонс. 7 грудня – науковий семінар “Лемківські Республіки в контексті українського визвольного руху …”
Львівська обласна організація “Лемківщина” спільно з Інститутом українознавства ім. І.Крипякевича та Інститутом народознавства НАН України проводять науково-практичний семінар “Лемківські Республіки в контексті українського визвольного руху першої третини XX століття” (до 95-річчя Команчанської Республіки). Семінар відбудеться 7 грудня 2013 року у приміщені львівського Музею етнографії та народного промислу.
Контрольні терміни подачі заяв до 30 листопада 2013 року на e-mail: lemky.lviv@gmail.com
Команецька та Флоринська республіки 1918–1920 років на Лемківщині
Перша світова війна 1914-1918 років принесла велике горе на Лемківщину, де майже все доросле населення було мобілізоване до австрійського війська і направлене на фронт. Однак найбільше потерпіла північна Лемківщина від бойових дій, які відбувалися на її території. Коли австрійська армія зазнала поразки під Львовом і почала відступати за Карпати, наступаюча російська армія зайняла північну Лемківщину і розпочала жорстоку боротьбу за перевали, яка не принесла бажаного результату московському царизму. Але найбільш жорстокі бої розпочались в травні 1915 р. За Горлицю, які поширились майже на всю територію північної Лемківщини. Внаслідок цих боїв найбільше потерпіло місцеве населення. Російська армія зазнала поразки й почала відступати.
Цілком закономірно, що, готуючись до війни з Австрією, російський царизм розраховував на допомогу москофілів, тому що він був їх іденим організатором і постійно надавав їм матеріальну допомогу.
Останні коментарі