еміграція

Лемки в діаспорі. Ч.2. Іміграція лемків до Сербії і Хорватії

У середині XVIII століття значна група русинів (руснаків) греко-католицького віросповідання з території нинішньої Словаччини (Земплинської жупи) (див. Три хвилі міграції лемків в Сербію та Хорватію) колонізувала майже пусті землі (пустари) нинішньої Воєводини в Сербії, відвойовані Австрією від османських турків і приєднані до Угорського королівства Їх центрами стали села Великий Керестур (згодом перейменоване на Руський Керестур) та Коцур. Із цих двох сіл русини розселялися в інші населені пункти Сербії (Вербас, Кула, Дюрдєво, Беркасова, Бачинці) та Хорватії (Петровці,  Міклушевці, Вуковар). Їх об’єднала і зараз об’єднує греко-католицька релігія (руська віра). Уже в 1751 р. в Руському Керестурі була заснована перша греко-католицька парафія з церквою, а через два роки (1753) і руська школа. Народнорозмовна мова воєводських русинів є сильно пословаченою лемківською говіркою, яку дехто із західнослов’янських лінгвістів вважає говіркою словацької мови. Цій говірці руснаки Воєводини (Бачки) у 1923 році заслугою уродженця Руського Керестура Гавриїла Котельника (1886-1948) дали статус літературної мови (бачвано-руська бешеда). Вона нині є однією з п’ятьох офіційних мов Воєводини. Нею видано понад 800 книг. Друкуються газети, журнали, ведуться щоденні радіо та телепередачі тощо.

Читати повністю

Лемки в діаспорі. Ч.1. Три хвилі іміграції лемків до Сербії та Хорватії

До лемків треба також зарахувати вихідців з регіону Низького Бескиду (Північно-Східна Словаччина та Південна Польща), котрі, починаючи з XVIII ст., почали селитися в Бачці, що в нинішній Сербії та в Сриму – в Хорватії. Після вигнання турків (1718 р.) з південних рубежів Автро-Угорщини, віденський двір вирішив заселити ці покинуті регіони, щоб зміцнити їх не лише економічно, а й політично.

ruski_keresturПереселення русинів (українців) на південь розпочалося вже у 30-ті роки XVIII ст. вздовж ріки Тиса. Так у місті Мако русини заснували церковне товариство вже 1728 року. В хроніках записано, що руські люди переселилися сюди з Гайдудорозького, Саболчського та Земплинського комітатів. З часом, однак, ці переселенці, розпорошені в багатьох селах серед мадярів, доволі швидко асимілювалися. Основний поштовх для колонізації покинутих земель на півдні Австро-Угорщини дала цісарева Марія Терезія. В середині 18 ст., відповідно до програми, розробленої віденським двором, певній кількості сімей вільних (тобто – не кріпаків), русинів греко-католицького віросповідання надано можливість заселити спорожнілі села Великий Керестур та Коцур у Бачці (Войводині). Переселенці були із Закарпатської області (нинішньої України), з Південної Лемківщини та зі села Мучонь, що неподалік Мішколця у Північно-Східній Угорщині.

Читати повністю

Лемківська Ватра як культурний феномен

У період 29-30 серпня 2015 року на території стадіону с.Зимна Вода, що неподалі Львова, відбудеться Львівський обласний фестиваль «Гомін Лемківщини». Відповідне Розпорядження ЛОДА 7 липня 2015 року підписав губернатор Олег Синютка. Згідно нього було створено організаційний комітет, до складу якого увійшло керівництво Львівської обласної організації «Лемківщина» на чолі з головою Степаном Майковичем, представники обласної, районної та місцевої влади, а його співголовою – голова ЛОДА Олег Синютка.

У рамках фестивалю запланована концертно-художня програма за участі фольклорних та естрадних солістів, музичних гуртів і танцювальних колективів. Основна ставка фестивалю робиться на звучанні лемківської пісні та представленні лемківських танців. Відвідувачі зможуть познайомитись з особливістю лемківської культури, традицій та історії.

Читати повністю

Ми пам’ятаємо. Енді (Андрій) Воргол (Вархола)

worhol6 серпня 1928 року у Піттсбургу, штат Пенсільванія (США), у сім’ї українських емігрантів народився всесвітньо відомий американський художник лемківського походження Енді ВОРГОЛ (1928-1987), культову постать в історії поп-арту і сучасного мистецтва в цілому.

Перед Першою світовою війною (1913 року), рятуючись від призову до австро-угорської армії, емігрує до Америки його батько Андрій Вархола, і лише через 8 років до нього приєднується дружина Юлія (Юстина) Вархола (дівоче Завадська), з якою вони осіли в Піттсбурзі в одному з брудних робітничих кварталів.

Коли Енді було 14 років, помер його батько і мати стає для хлопця найближчим другом і помічником. Вона допомогає сину виконувати перші роботи – писанки, українські вишивки, малюнки за лемківськими мотивами та на релігійні теми. У ранніх творах хлопця відчувалися натиск, енергія, жага до життя. Енді вирішив неодмінно стати багатим і знаменитим.

Читати повністю

Ми памятаємо. Михайло Дудра (1912-1982)

16 листопада 1912 року у м.Джерсі Сіті (США) народився Михайло ДУДРА (1912-1982) – українсько-американський учений, суспільний діяч, дійсний член НТШ, член-кореспондент Українського католицького університету в Римі. Автор і редактор численних наукових праць з питань політичної економії.

Малим хлопцем повернувся з родиною до Лемківщини. Після народної школи закінчив у 1932 р. Українську гімназію в Перемишлі і вступив до Львівського університету. Ще під час студій працював у Лемківській секції при «Просвіті». У 1934 р. вигнаний з Польщі.

Читати повністю

Історія лемків. Частина 13

Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати  частина 1частина 2частина 3частина 4частина 5частина 6частина 7частина 8,  частина 9,  частина 10 і частина 11.

Православні місіонери в Америці вдало використовували суперечки у греко-католицькому середовищі. Пропаґандою вони переконували вірян греко-католицького обряду, що проукраїнські священики насправді є поляками, які мають на меті повністю латинізувати церкву й полонізувати її прихожан. Ця арґументація чітко влучала в ціль, переконуючи неосвічених людей, загублених у чужому середовищі. На зламі XIX i XX ст. перехід греко-католиків у православ’я навіть набрав масового характеру в деяких реґіонах США. Греко-католицьку віру не полишали передусім ці віряни, які підтримували українську національну ідею. Прийняття москвофілами православ’я зміцнило українські позиції Греко-католицької церкви в Америці.

Читати повністю

Історія лемків. Частина 11

Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати  частина 1частина 2частина 3частина 4частина 5частина 6частина 7частина 8,  частина 9 і  частина 10.

Перша хвиля еміґрації з Лемківщини відпливла ще у XVIII ст. Вона була пов’язана з повстанням Ференца II Ракоці. Австрійська влада переселила з північно-східної Словаччини і Закарпаття частину населення на Балкани, на територію Воєводини. Сьогодні цей реґіон є автономним краєм на півночі Сербії. Переселяли туди і лемків, і словаків. Це вчинено, з одного боку, щоб утихомирити реґіон, в якому Ференц Ракоці був популярним, а з іншого – заселити здобуті Австрією у війні з турками території.

Читати повністю

Організація Оборони Лемківщини: Історія

Організація Оборони Лемківщини – суспільна організація, заснована 1936 року у Філадельфії на з’їзді представників Комітетів Допомоги Лемківщини, які діяли у США в 1933 р., з метою організувати лемків у США і в Канаді, вести культурно-освітню діяльність й допомагати лемкам на рідних землях.

Засновниками ООЛ були М.Дудра та В.Карбовник, першим головою – В.Левчик. Офіційним друкованим органом Організації був місячник «Лемківський Дзвін», який видавався у Нью-Йорку. У 1937-1939 роках ООЛ нараховувала 53 відділи.

Читати повністю

Енциклопедія українознавства

«Енциклопедія українознавства» – фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр - Сарсель на передмісті Парижа, Франція).

Складається з трьох томів загальної частини (1949-1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства - I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955-1989 роки) - ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, близько 1600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 1980-1990-х років, а також два перевидання, зроблені у 1993 році в Україні.

Читати повністю

Категорії

Нове відео