Останні коментарі

ДСВ

Історія села Жерниця

cerkiew_w_zernicy_wyznej_4Жерниця (pol. Żernica) – лемківське село у Ліському повіті, що знаходилось 12 км. на південь від Ліська. Поділялось на дві частини – Жерниця-Вижня (pol. Żernica Wyżna) і Жерниця-Нижня (pol. Żernica Niżna).

Перша згадка про Жерницю-Нижню відноситься до 1480 року, а Жерниця-Вижня – 1485. Село було засноване на волоському праві і належало роду Балів (перший власник галицький шляхтич Матіас Баль). Читати повністю

1943 рік у пам’яті поляків і українців

IsaievychПередруковуємо статтю історика, академіка НАН України Ярослава Ісаєвича (1936-2010) про складний українсько-польський діалог й шлях примирення у науковому середовищі та суспільній свідомості, що вийшла друком у 2003 у газеті “День”.

Почну з поляків. Адже саме настрої значної, якщо не переважної, частини польського суспільства спонукали урядові кола сусідньої держави поставити перед українцями питання про необхідність вшанування пам’яті польських – і тільки польських! – жертв міжнаціонального конфлікту 1943–1944 рр.

Читати повністю

Історія села Стежниця

Чергова публікація  з серії “Історія сіл Лемківщини”, про історію сіл, побут, духовне життя, депортацію, а також спогади лемків. Сьогодні ми публікуємо історію села Стежниця.

* * *

Стежниця (пол. Stężnica) - лемківське село у Ліському повіті Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Входить до складу гміни Балигород.

Село знаходиться на південному-сході від Балигорода. У радіусі 2 км. від від Стежниці знаходяться сусідні села: на півдні – Лубне і Яблиньки, на південному-заході – Бистре, на півночі – Жерниця Верхня, на північному-сході – Бережниця, на сході – Горянка і Воля Горянська, на південному-сході – Радева. Через село тече однойменна річка Стежниця.

Читати повністю

Лист-звернення УПА «До українців Лемківщини, Посяння і Холмщини»

Публікуємо лист-звернення «До українців Лемківщини, Посяння і Холмщини», з яким у березні 1945 року звернулися українські повстанці до місцевого населення із закликом протистояти виселенню у Радянську Україну. Передруковано згідно з оригіналом, що міститься в Електронному архіві Українського визвольного руху.

За Українську Самостійну                                                                                                                                                                Боротьба за державу

Соборну Державу!                                                                                                                                                                              - це боротьба за життя!

ДО УКРАЇНЦІВ!

Лемківщини, Посяння і Холмщини!

Українці! Московсько-більшовицькі імперіалісти, доконавши другого наїзду на українські землі, приступили з властивою собі жорстокістю до нищення Українського Народу, щоби таким чином безкарно заволодіти нашими багатствами, а нас самих, загнавши колгоспне ярмо, перетворити в рабів невільних. Читати повністю

70-та річниця від часу депортації кримських татар

Трагічну долю українців Закерзоння у 1944 році розділили наші співвітчизники – кримські татари. 18 травня виповнюється 70 років від часу примусового виселення кримськотатарського населення Кримської АРСР.

Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної Армії і навіть брали участь у партизанському русі, підставою для депортації стало звинувачення в співпраці з Третім Рейхом. У Постанові Державного комітету оборони СРСР № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р. про виселення кримських татар було зазначено, що депортацію проводять тому, що: Читати повністю

Українсько-польське пограниччя: Закерзоння та Східні Креси. Частина 1

У статті розглядається питання прикордоння та сусідства українців та поляків. Перша її частина присвячена короткому історичному екскурсу формування українсько-польського кордону. У другій розглянуто факт втрачених українських та польських земель по західну та східну сторону від спільного кордону, так званого Закерзоння та Східний Кресів.

Українсько-польський кордон: лінія Керзона

Границю між українцями та поляками творили за княжих часів великі праліси над Вислоком, долішнім Сяном і Вепром. У XIII ст. політична та етнографічна межа між Польщею і Галицько-Волинським князівством проходила дещо на захід від лінії Коросно (Кросно) – Ряшів – Крешів – Білгорай – Пугачів – Паргів – Дорогичин. Коли у XII-XV ст. давні ліси повирубували, кордон втратила свій природний характер і населення почало пересуватись то в один, то в інший бік. А проте, така етнографічна межа залишалася без значних змін аж до XIX ст. Перед XIX ст. українці зазнали втрати в частині Галичини, де українські етнографічні межі пересунулись з лінії Вислока на лінію Сяну. Протягом XIX ст. великих втрат зазнали українці також на Холмщині і Підляшші. Місцеві українці були колись греко-католиками. Проте коли царський уряд у 1870-х роках насильно скасував тут унію, холмщаки і підляшуки повернулися на православ’я тільки формально. Багато з них прийняли римо-католицький обряд і полонізувалися. З цієї причини етнографічна межа пересунулась тут до сучасної території України, а весь терен аж до Бугу так сильно попересівали польські острови, що східна Холмщина та Підляшшя на захід від Бугу належать до мішаної, а не суцільної української території. [5, с.8-9] Читати повністю

Сагринь – втілення трагедії українців у Польщі

Про події весни 1944 р., які спричинилися до того, що українці в Польщі не лише втратили місце свого тисячолітнього компактного проживання, але передусім – до загибелі тисяч ні в чому не винних людей, розповідає очевидець тих подій, науковець Юрій Макар.

Сумна доля колись великого, гарного українського села на Холмщині, яке лежить на півдороги між Грубешевом і Тишівцями, справді стала втіленням трагедії українського населення під час Другої світової війни, що проживало на теренах польської держави. Тут 10 березня 1944 р. загинуло, за різними даними, від 700 до понад 1000 мешканців самого Сагриня і навколишніх сіл, які шукали порятунку від неминучої смерті.

Читати повністю

Сагринь чекає

Українці очікують більшої уваги до свого трагічного минулого в Польщі – така думка прозвучала в Сагрині – селі Люблинського воєвідства, де сімдесят років тому від рук польського підпілля загинули сотні місцевих українців. У пам’ять про них 10 березня на сагринському кладовищі відправлялася врочиста панахида, яку очолив православний архиєпископ Люблинський і Холмський Авель.

Читати повністю

Ми пам’ятаємо. Йосафат Коциловський

200px-Йосафат_Коциловський

Сьогодні виповнюється 138 років від народження Великого лемка з плеяди священнослужителів Йосафата Коциловського (1876-1947) - єпископа Української греко-католицької церкви, мученика (2001).

Народився 3 березня 1876 року у селі Пакошівка Сяноцького повіту (сьогодні – Республіка Польща). Здобув теологічну освіту у Львові, Римі (1907) та Відні. Отримав звання доктора теології та філософії. У 1915-1916 роках був директором української духовної семінарії, а згодом призначений віце-ректором і професором богослов’я Духовної семінарії в Станіславові.

Читати повністю

Село Мшана на Лемківщині

Село Мшана (Мшанна) колишнього Короснянського повіту (тепер Підкарпатське воєводство) Польщі розташоване у Низькому Бекиді поблизу містечка Дуклі на висоті 455 м. над рівнем моря. Східною межею села є гора Мшанка (671 м.), схили якої на сході спадають у долину річки Яселки. На північ від від Мшанки височіє дісистий верх, що називається “Городок” (601 м.), з північного сходу на лісовій галявині знаходиться костьол св.Яна з Дуклі, який належить уже до Терстяни. На півдні Мшана межує зі Смеречним, на сході – з Тилявою, а на півночі – з Гировою. Мшана – це ще одне з багатьох лемківських сіл, яке піся воєнних лихоліть зникло з політичної карти.

Читати повністю

Категорії

Нове відео