депортація

У Тернополі встановили пам’ятник депортованим українцям

AiHbpBZMfVoПам’ятник жертвам депортації встановили у сквері на вул. Січових Стрільців. Відкриття відбулось у п’ятницю, 22 серпня.

Пам’ятник встановили у рамках вшанування 70-ї річниці насильницької депортації українців Закерзоння та приурочино до Дня Незалежності. Проект пам’ятника був створений ще десять років тому, коли його планували встановити до 60-ї річниці.

Читати повністю

70-та річниця від часу депортації кримських татар

Трагічну долю українців Закерзоння у 1944 році розділили наші співвітчизники – кримські татари. 18 травня виповнюється 70 років від часу примусового виселення кримськотатарського населення Кримської АРСР.

Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної Армії і навіть брали участь у партизанському русі, підставою для депортації стало звинувачення в співпраці з Третім Рейхом. У Постанові Державного комітету оборони СРСР № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р. про виселення кримських татар було зазначено, що депортацію проводять тому, що: Читати повністю

«Бандерівці, націоналісти і фашисти» ? 67 років життя з клеймом

28 квітня 1947 року ? це чорна сторінка в післявоєнній історії української меншини в Польщі. Цього дня збройні сили Польської Народної Республіки, як сказано в одному з тогочасних документів, взялися до «остаточного вирішення українського питання» в Польщі. Приблизно 20 тисяч солдатів, офіцерів і міліціонерів Управління безпеки почали Акцію «Вісла», метою якої було не тільки ліквідувати українське підпілля, застосовуючи колективну відповідальність, а й, перш за все, виселити все українське населення і польсько-українські сім’ї, незалежно від їхнього ставлення до нової польської держави.

Читати повністю

Село Мшана на Лемківщині

Село Мшана (Мшанна) колишнього Короснянського повіту (тепер Підкарпатське воєводство) Польщі розташоване у Низькому Бекиді поблизу містечка Дуклі на висоті 455 м. над рівнем моря. Східною межею села є гора Мшанка (671 м.), схили якої на сході спадають у долину річки Яселки. На північ від від Мшанки височіє дісистий верх, що називається “Городок” (601 м.), з північного сходу на лісовій галявині знаходиться костьол св.Яна з Дуклі, який належить уже до Терстяни. На півдні Мшана межує зі Смеречним, на сході – з Тилявою, а на півночі – з Гировою. Мшана – це ще одне з багатьох лемківських сіл, яке піся воєнних лихоліть зникло з політичної карти.

Читати повністю

«Доочищення» лемківського села Вільки 1945 року. Перша частина

Вілька – це, хтозна, чи не найменше українське село на Лемківщині, у західній Сяніччині. Володимир Кубійович у праці «Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939» подав кількість мешканців: 250 чоловік, усі українці. Вілька була настільки мала, що не завжди називали її навіть ретельні шематизми греко-католицької Перемиської єпархії. Видання 1879 р. називає її, але не вказує кількості віруючих. Шематизм 1928 р. подає 176 чоловік. До війни там мало стояти 36 хат.

Читати повністю

Ославиця – село, якого не існує

Ославиця – село Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства (сьогодні Республіка Польща), що у Східній Лемківщині, яке знаходиться неподалік Команчі на польсько-словацькому пограниччі. На північ від Ославиці знаходяться Радошиці, Довжиця, Команча, Репедь, Миків, Душатин, Прелуки, Балигород, а на підвень – Смільник, Лупків, Манів, Воля Мигова, Бальниця Зубряче. Сьогодні це село, якого не існує.

Через село Ославиця текло три потічки – Ославичок, Бистрий і Деркач. За селом, в урочищі Долішняни, вони обєднуються в одну річку з однойменною назвою Ославиця, яка в селі Репедь впадає в Ославу.

Читати повністю

З минулого села Полонна. Частина третя

Продовження спогадів Степана Ананевича про село Полонна у Східній Лемківщині. Остання третя частина.

Фронт пересувався на захід і таким чином наприкінці 1944 р. Закерзонський край був звільнений від німецької окупації, але унаслідок Ялтинських домовленостей його відлучили від решти українських земель і приєднали до польської держави. Водночас в силу польсько-радянського договору вирішили переселити закерзонських українців на територію Радянської України. На користь такого переселення почалася тепер широкомасштабна пропаґанда; проте вона не мала великого успіху, бо лише невелика кількість закерзонців піддалася намові добровільного виїзду зі своїх рідних земель. Так було і в Полонній, де аґітатори умовили сім’ї Анастасії Ананевич, Івана Ананевича, Івана Хиря, Дмитра Вархоляка, Івана Осіва, Дмитра Крика та цигана Максима Льоля. Вони разом виїхали на Миколаївщину в грудні 1944 р. (цигани якимось чином досить швидко повернулися).

Читати повністю

Друга світова війна на Лемківщині. УПА. Депортація лемків

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу, в свою чергу, 17 вересня радянська армія, згідно з таємною угодою з Німеччиною, зайняла Західну Україну. 28 вересня був довершений поділ окупованої території. Новий кордон було встановлено по ріках Сян, Соколія та Буг. Так Лемківщина опинилась у сфері впливу Німеччини. Ця територія увійшла до складу Генеральної Губернії, яку утворено 12 жовтня 1939 року з центром у Кракові. Уряди СРСР та Німеччини підписали 16 листопада 1939 року договір про обмін населенням. З Радянскього Союзу дозвіл на виїзд до Німеччини чи німецької окупаційної зони одержали особи німецької національності, а з території, окупованої німцями, таке право на виїзд в СРСР отримали українці та білоруси. Для здійснення цієї акції організовано репатріаційні комісії у містах Сянок і Новий Санс. Під кінець зими 1940 року згоди на виїзд до СРСР висловило приблизно 25 тис. лемків. До цього спричинилась як москофільська агітація, так і ставлення польських властей до корінного населення. Переважно це були лемки з Дуклянщини, Короснянщини і Змигородщини. Фактично із 25 тис. зголошених тільки 5 тис. лемків виїхало до СРСР. Це було наслідком розяснювальної роботи серед лемків, яку проводило національно свідоме населення.

  Читати повністю

Акція “Вісла” – останній акт українсько-польської трагедії

Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося вбивствами. Виселених скеровували на захід і північ, прагнучи розірвати сусідські та, навіть, родинні зв’язки.

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…

Метою акції було передовсім виселення українського населення, а лише пізніше – знищення українського партизанського руху. Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося численними вбивствами. Виселених скеровували на західні та північні землі, прагнучи (без сумніву, свідомо) до розірвання парафіяльних та сусідських, ба, навіть родинних зв’язків.

Принагідно були ліквідовані всі форми українського національного життя, які ще існували. Важко заперечувати висновок, що прихованою метою цього розселення була ліквідація української громади в Польщі засобами вимушеної полонізації modo sovietico”.

Ці слова, почерпнуті із статті польського історика Тадеуша Анджея Ольшанського, автора м.ін. виданої у 1990-тих “Історії України ХХ ст.”, дуже влучно характеризують військову операцію, яку під криптонімом “Акція “Вісла” здійснено у квітні-липні 1947 року.

Була це водночас остання великомасштабна подія у історії кількасотрічного українсько-польського “недобросусідства”, яке почалося у половині XIV ст., коли відбувся розвал Галицько-Волинської держави.

Читати повністю

Акція «Вісла» – остаточне вирішення української проблеми в Польщі

Операція “Вісла” стала реалізацією бажань як польських комуністів, так і радянської влади. Виселяючи 150 тисяч українців, комуністи хотіли збутися іміджу “ставлеників Москви”. Москва ж таким чином позбавлялася бази УПА.

28 березня 1947 року у засідці українських повстанців із сотень “Хріна” та “Стаха” загинув заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Свєрчевський.

Смерть однієї з ключових осіб польського комуністичного пантеону (учасника Жовтневої революції, громадянських воєн в Росії та Іспанії, одного з творців польської армії на теренах СРСР під час Другої світової) була використана як привід для початку масової депортації українців із східних теренів відновленої після війни держави.

Хоча акція під кодовою назвою “Вісла”, що почалася 28 квітня, рівно через місяць після смерті генерала, готувалася задовго до повстанської засідки.

В листівці, поширюваній польськими вояками серед українського населення після початку операції, зазначалося:

Читати повністю

Категорії

Нове відео