Історія лемків. Частина 10
Продовження публікацій із серії “Історія лемків”. Читати частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6, частина 7, частина 8 і частина 9.
Надзвичайно важливу роль у лемківських селах відігравало греко-католицьке духовенство, яке загалом мало високий авторитет. Священики були провідниками не тільки в духовних питаннях, а й у світських. Основою для їх утримання були оплати парафіян за релігійні обряди, але мали також власні господарства. Між грекокатолицьким духовенством і прихожанами не існувало явище відділення від мешканців села, як це часто бувало у випадку римо-католицьких, оскільки священики східного обряду переважно мали сім’ї. Дружина пароха вважалася найважливішою жінкою в селі. Проте діти священика не відрізнялися від своїх однолітків. Сім’я була сполучною ланкою між священнослужителем та його парафіянами. З іншого боку, витрати на сім’ю оплачувалися за рахунок парафії. Вони були усе вищими, оскільки священики намагалися дати освіту своїм синам, а дочок вдало видати заміж, що було пов’язано з необхідністю забезпечити їх приданим.
Довгоочікувана поїздка у Красну та Ванівку
20-21 вересня лемківська громада Львова та Борислава побувала у лемківських селах Ванівка та Красна, що у Польщі.
Обидва села, так само як і ще близько 20 довколишніх сіл, до депортацій формували лемківську оазу неподалік повітового міста Кросно. Вона знаходилась дещо північніше межі заселення лемків і відділялась пасмом польських поселень.
У перший день мандрівки делегація з Борислава відвідала село Ванівка (нині – Weglowka). Середучасників було багато тих, які народилися тут або мають коріння у селі. Першочергово бориславці відвідали місцевий український цвинтар, на якому кожен з трепетом розшукував поховання своєї рідні. До гостей з України приєднались теперішні українські мешканці Ванівки та сусідніх Чорноріків.
Останні коментарі