Орґанізація самопомочі на Лемківщині
Передруковуємо статтю Володимира Ганьківського у газеті “Краківські вісті” від 28 жовтня 1940 року, у якій автор роздумує над шляхами вирішення проблеми зубожіння населення на Лемківщині.
Переломові часи, які переживаємо на забутій досі Лемківщині поставити перед нами багато нових проблєм, що ждуть розвязання, а найпекучіша з них це перенаселення, голод на землю і проблєма праці. Еміґрацією самою, чи принагідними заробітками в Німеччині цієї справи не розвяжемо, як не розвязала її численна досі еміґрація до Америки, Німеччини, Арґентини й виїзд до Совітів. Врешті вилюднення Лемківщини не лежить в нічийому інтересі. Здоровий у свойому коріні лемко, опірний на всякі зверхні впливи, роботящий і незвичайно скромний у своїх потребах, до того не здеморалізований демократичними чи комуністичними кличами, є великим плюсом у нашому відродженні. Не достає йому освіти, а якщо дати її бідному лемкові, то половина недостач буде заповнена. Залишиться друга не менш важна ділянка, а саме — потреба життя, забезпечення прожитку головно зимою і весною в ці й будучі часи.
Відомий майстер-різьбяр: до 85-річчя Степана Кищака
Руками народного майстра, закоханого понад усе в мистецтво Лемківщини, творяться у Львові на вул. Ранковій, 16 – в будинку, схованому влітку в зелені – чудові зразки орнаментальної та фіґурної лемківської різьби. Тут діє Музей лемківської різьби і писанок ім. Богдана-Ігоря Антонича. Створено його завдяки старанням Степана Кищака, який цього року відзначає свій ювілей – 85-річчя від дня народження. Читати повністю
Останні коментарі