Однією з форм боротьби селян проти зростаючого визиску власниками (фільварків та маєтків) були стихійні бунти закріпачених селян, їх втечі від феодалів (шляхти) та збійництво – рух опришків.

Відомості про розбійницький рух на Лемківщині з обох сторін Бескиду маємо з першої половини XV століття. Польська дослідниця К.Пєрадзка цитує документ з 1413 року, в якому нагадується про обов’язок оборони не лише від татарських набігів, а й від «latrones Beskidenses in montibus Carpathicis» (грабіжників Бескидників з Карпатських гір). Щоправда, з цього не можна дійти висновку, що вже йшлося про організований рух. Імовірно йшлося про грабіжницькі напади груп, груп, що складали раніше війська чеських таборитів (братиків), котрі оселилися в Словаччині. Вони вели боротьбу проти угорських феодалів, Католицької церкви і німецького патриціату міст. В середині XV ст. розпорошені й здеморалізовані братики творили самостійні ватаги, що на Лемківщині займалися розбоєм.

Читати повністю →