Подзвінне операції “Вісла”
28 квітня 1947 р. шість дивізій Війська Польського розпочали виселення українського населення з західних окраїн українських етнічних земель, що в кінцевій фазі Другої Світової війни опинилися в межах Польщі. Це виселення отримало військову назву операції “Вісла”. Операція тягнулася кілька місяців і, практично, закінчилася в жовтні 1947 р. Проводилася вона з великими знущаннями над українцями і з особливою брутальністю. Було депортовано на захід і північ Польщі близько 150 тисяч осіб, одночасно арештовано і ув’язнено у післягітлерівському таборі Явожно, а також просто вбито кілька тисяч українців (у Явожно опинилися 3873 в’язні). Українців виселяли з Ряшівського, Люблінського і Краківського воєводств і розпорошено розселювали на понімецьких землях – в Ольштинському, Кошалінському, Щецінському, Вроцлавському, Зєльоноґурському і Ґданському воєводствах. За повернення в рідні місця арештовували.
Вимагаємо Справедливості! 70 років від початку Операції “Вісла”
Для нас найважливішим моментом є сприйняття Акції “Вісла” не як поодинокої військової операції. Акція “Вісла” була лишень кульмінацією великого злочину депортації українців у 1944-1951 роках із теренів Закерзоння, українських етнічних теренів.
Під час цього сумарно потерпіло понад 700 000 етнічних українців. І єдиною причиною депортацій було те, що вони були українцями.
Чому ми маємо сьогодні говорити саме про ширший контекст, бо депортація 1944-1946 років створила підґрунтя для проведення Операції “Вісла”, коли люди не захотіли добровільно покидати свої етнічні терени і їхати в Совєтський Союз.
Совіти обіцяли, що тим, хто виїде із Закерзоння, будуть забезпечені всі умови для гідного життя. Насправді ж цього не сталося.
Польська інтеліґенція підтримує відзначення роковин операції “Вісла”
«Приєдналася, бо так треба!», «Iсторія українців є теж частиною моєї історії», «Пробую сплатити борг», – говорять відомі в Польщі люди, які увійшли до Почесного комітету громадських відзначень 70-річчя операції “Вісла”. Серед них є теж українець – проф. Володимир Мокрий.
– Я підтримала, бо так треба! Це настільки вагомі роковини, що ми всі разом мусимо їх відзначити, – говорить Данута Куронь, голова освітнього фонду Яцека Куроня, яка увійшла до складу комітету. Вона каже, що таким жестом поляки можуть показати, що українці для них важливі. – Українці є нашими братами, сестрами в ці квітневі дні, коли будуть відзначати роковини їх виселення, співчуваємо і перепрошуємо, що так сталося. Тому в ці дні хочемо бути разом, – продовжує Д. Куронь.
Почесний комітет (повний список членів подаємо нижче) Об’єднання українців у Польщі організувало після того, як Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі, яке займається розподілом державних дотацій для національних меншин, цього року відмовило всім організаціям, котрі готувалися влаштувати урочистості, зв’язані з 70-річчям Операції “Вісла”. Відзначити пам’ять депортації хотіли три організації: Об’єднання українців у Польщі, Товариство розвитку музею лемківської культури в Зиндрановій і Товариство (Стоваришіня) лемків з Лігниці. Голова фонду задумується, чому держава не хоче підтримати своїх громадян, які потерпіли від комуністичної влади, проти якої боролися й самі поляки.
Завадка Риманівська. Історія села. Ч.3
Продовження статті про історію села Завадка Риманівська. У третій частині розкривається особливість культурного життя завадчан, а також воєнні та повоєнні роки депортації.
Культурне життя
Довкола церкви і школи завжди в’язалося і культурно-громадське життя села. Оскільки переважно скрізь у тогочасних селах священик і учитель були єдиними представниками інтелігенції, то від їх культурного і політичного рівня, від рівня їх свідомості майже повністю залежало громадське життя села. Так було і в Завадці Риманівській.
Географічне розташування Лемківщини, поділ її території ландшафтом Низького Бескиду і розчленованість кордонами сусідніх держав, віддаленість від основних культурних і політичних центрів Галичини позначилось на формуванні менталітету лемків. Відчуття постійного тиску, соціального, національно-релігійного від поляків, словаків, німців, угорців, в оточені яких жили, виробило у лемків консерватизм, який захищав їх від асиміляції, космополітичних процесів, зберіг їхні традиційні індивідуальні риси, характерний побут, спосіб господарювання, життя. Це відзначив і виходець із Завадки Риманівської Олексій Торонський, який у своїй праці «Русини-лемки» (1860 р.) писав, що лемко допитливий, але не легковірний, обережний у запроваджені нового, його, як і інший русинам, притаманна своя філософія: «В нас так не бывало, за наших вітців так не было, а добрі было на світі».
Вісник СФУЛО №10(34). Жовтень 2015. Читати
На Хрещатій відновили памятний хрест
16 липня 2015 року члени Львівського обласного товариства«Лемківщина» на чолі з головою організації Степаном Майковичем взяли участь у заходах щодо встановлення та посвячення хрестів на г.Хрещата, Команчівський повіт у Польщі.
Організатором заходу була Спілка українських політвязнів і репресованих Польщі. На місці колишнього шпиталю УПА було відправлено панахиду та посвячено сім нових хрестів.
Сьогодні 68 років від початку операції “Вісла”
28 квітня 1947 року о 4.00 годині ранку шість польських дивізій (близько 17 тис. військових) та відділи Корпусу Громадської Безпеки (назва органів польської служби безпеки) оточили території, на яких після депортацій 1944-1946 років досі проживало близько 200 тисяч українців. У цей же час відділи НКВС УРСР і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу.
“Лемківщина” вшанувала пам’ять українських жертв концтабору в Явожно
31 серпня львівська делегація Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» взяла участь у заходах вшанування пам’яті українських жертв Центрального трудового табору в Явожно (Польща). Серед її учасників також була Львівська обласна організація «Лемківщина».
Останні коментарі