Українські жертви Волині 1938-1944 роки або Волинь-43 – рубікон польської історіографії
Розмова з Надією Халак, істориком, працівником Інституту української археографії і джерелознавства НАН України у Львові
Богдан ГУК: Як виникла ідея почати рахунок українських жертв на Волині?
Надія Халак: Ми з друзями задумали це 2013 р. Тоді емоції досягли в Польщі та Україні критичного рівня: Сенат і Сейм Польщі визнав дії ОУН та УПА на Волині “етнічною чисткою з ознаками геноциду”. Такі дії заважали вести науковий діалог, а ми не погоджувалися на однобічну картину минулого. Звернули увагу на те, що в українських архівах у доробку історіографії та у виданнях усної історії міститься інформація про втрати українців на Волині, які загинули від польських формувань або поляків у іноземних формуваннях. Ці напрацювання потрібно було зібрати разом, щоб побачити статистику загиблих українців у кожному населеному пункті. Польські історики заявляли про 2–3 тисячі українців, які загинули у відплатних акціях польських відділів. Стало ясно, що не буде конкретизації, якщо не переглянути якнайбільше можливу кількість історичних джерел.
Отож ми, співробітники Львівського відділення Інституту української археографії та колеґи з ТзОВ Інститут геоінформаційних систем, почали працю. Дуже помогла нам дослідниця з Луцька Оксана Каліщук. Ми завданням поставили підготовку таблиць для кожного населеного пункту Володимир-Волинського району з комплексом даних, зокрема, про наявність українських загиблих унаслідок польсько-українського протистояння під час ІІ Світової війни, створення їх поіменних списків. І на цій основі укласти карту, яка б унаочнила зібрані дані. За основу послужили дані усної історії, які Іван Пущук записав та оформив у видання “Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 рр. Володимир-Волинський район” з 2011 р., а Ярослав Царук ще 2003 р. у книгу “Трагедія волинських сіл 1943–1944 рр.”.
Брошура “Польське питання”. Погляди ОУН на українсько-польські стосунки
Пропонуємо вашій увазі працю “Польське питання” (На допомогу інструкторам-пропагандистам) Крайового провідника ОУН на Львівщині (охоплювала територію сучасної Львівської і частин Івано-Франківської й Тернопільської областей) Зиновія Тершаківця (1913-1948, “Федір”, “Чагрів”, “Червень”), яка у 1944 р. була опублікована окремою брошурою.
Авторство у самому виданні не зазначене, але у друкованому органі Проводу ОУН “Ідея і Чин” у переліку підпільних газет і брошур вказано, що “Польське питання” написав “Ф.Чагрів”. Характер брошури повністю відповідав тодішній праці З.Тершаківця, який займався розробкою інструктивних матеріалів для працівників нижчих ланок референтури пропаганди. У брошурі викладено погляди Організації Українських Націоналістів на українсько-польські стосунки під кутом використання його у масовій пропаганді. Читати повністю
Завадка Риманівська. Історія села. Ч.3
Продовження статті про історію села Завадка Риманівська. У третій частині розкривається особливість культурного життя завадчан, а також воєнні та повоєнні роки депортації.
Культурне життя
Довкола церкви і школи завжди в’язалося і культурно-громадське життя села. Оскільки переважно скрізь у тогочасних селах священик і учитель були єдиними представниками інтелігенції, то від їх культурного і політичного рівня, від рівня їх свідомості майже повністю залежало громадське життя села. Так було і в Завадці Риманівській.
Географічне розташування Лемківщини, поділ її території ландшафтом Низького Бескиду і розчленованість кордонами сусідніх держав, віддаленість від основних культурних і політичних центрів Галичини позначилось на формуванні менталітету лемків. Відчуття постійного тиску, соціального, національно-релігійного від поляків, словаків, німців, угорців, в оточені яких жили, виробило у лемків консерватизм, який захищав їх від асиміляції, космополітичних процесів, зберіг їхні традиційні індивідуальні риси, характерний побут, спосіб господарювання, життя. Це відзначив і виходець із Завадки Риманівської Олексій Торонський, який у своїй праці «Русини-лемки» (1860 р.) писав, що лемко допитливий, але не легковірний, обережний у запроваджені нового, його, як і інший русинам, притаманна своя філософія: «В нас так не бывало, за наших вітців так не было, а добрі было на світі».
“Лемківщина” взяла участь у відзначені 71-ї річниці створення УГВР
12 липня 2015 року члени Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» на чолі з головою організації Степаном Майковичем взяли участь у заходах в с.Сприня, Самбірського району на Львівщині щодо відзначення 71-ї річниці від дня створення Української Головної Визвольної Ради.
Карпатський рейд загону УПА “Лемківщина”
У верхів’ях Сяну у вересні 1944 р. опинилося кількатисячне угрупування українських повстанців із воєнних округ “Сян” (Перемищина) та “Маківка” (Дрогобиччина). З півночі терен їх перебування обмежено німецько-радянським фронтом по лінії Сянок–Турка–Сколе, з півдня – давнім польським кордоном, на якому угорці облаштували оборонну лінію Арпада.
За наказом командування УПА-Захід-Карпати всі відділи у цій місцевості підпорядковано Василеві-Мартинові Мізерному-“Ренові”, командирові куреня “Лемківщина-Захід”. Так виник загін (в УПА це одиниця, аналогічна полкові) “Лемківщина”.
Прогнозований наступ Червоної армії, т. зв. Карпатсько-Ужгородська операція, розпочався 9 вересня в околиці Сянока, відтак охопив всю лінію фронту аж до Буковини. Вже до кінця місяця він пролягав приблизно по колишньому польсько-чехословацькому кордону. Читати повністю
Історія Української державної гімназії у Ярославі (1940-1944)
Українська державна гімназія в Ярославі або Ярославська гімназія - державний навчальний заклад гуманітарного типу з українською мовою навчання, який функціонував з 1 вересня 1940 по 23 липня 1944 роках у м.Ярослав. У закладі спільно навчалися як хлопці, так і дівчата.
Історія гімназії
Гімназія розпочала свою діяльність 1 вересня 1940 року. Рішення про її заснування було ухвалене німецькою владою у березні в часі окупації Польської Республіки. Йшлося тільки про місцезнаходження цієї школи. Українські громади у Ярославі, Перемишлі та міста на Лемківщині (головно Сянік) намагалися створити гімназію саме у своєму місті. Проте відділ культури та науки (нім. Wissenschaft Erziehung) Генерал-губернаторства вирішив, що гімназія має бути створена у Ярославі. Для її створення доклало багато зусиль українські урядовці відділу культури та науки у Кракові – професори Омелян Бачинський та Євген Форостина.
Початки УПА на Лемківщині
… на Поліссі і Волині новостворені відділи Української Повстанської Армії стали зводити свої перші бої рівночасно з німецьким окупантом і з большевицькими партизанами.
Мені не прийшлося бути там, де ті відділи творилися, але я був свідком, як організувалися перші сотні УПА на Лемківщині. І так назавжди залишиться в мене той живий образ, як росли сотні УПА спільними силами українських вояків з різних армій, з широкою піддержкою від місцевого населення.
З малих збройних груп творилися сотні та курені і ставали складовими частинами українських збройних сил. В їх рядах „рам’я об рам’я” стояв в боротьбі із ворогом бандерівець з мельниківцем, бувший червоноармієць з дивізійником, старшина УНР-УГА-УСС з випусником старшинської школи УПА, лемко з полтавцем, інтелігент та робітник із селянином.
Нехай говорять факти.
70-та річниця від часу депортації кримських татар
Трагічну долю українців Закерзоння у 1944 році розділили наші співвітчизники – кримські татари. 18 травня виповнюється 70 років від часу примусового виселення кримськотатарського населення Кримської АРСР.
Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної Армії і навіть брали участь у партизанському русі, підставою для депортації стало звинувачення в співпраці з Третім Рейхом. У Постанові Державного комітету оборони СРСР № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р. про виселення кримських татар було зазначено, що депортацію проводять тому, що: Читати повністю
Угода про обмін населенням між УРСР та ПКНВ
Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР Дата підписання: 09.09.1944 Дата набуття чинності: 09.09.1944 ВІДДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1 Обидві Договірні Сторони зобов'язуються по підписанні цієї угоди приступити до евакуації всіх громадян української, білоруської, російської і русинської національностей, що проживають в Хелмському, Грубешувському, Томашувському, Любачувському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостінському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах і в інших районах Польщі, де можуть виявитися громадяни української, білоруської, російської і русинської національності, які побажають переселитися з території Польщі на Україну, та приступити до евакуації всіх поляків і євреїв, що перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, які проживають в західних областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі. Евакуації підлягають лише ті з перелічених в абзаці 1 осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення.
Останні коментарі