1926

Лемківський варіант розв’язання українського питання в Другій Речі Посполитій

Реценція на книгу Ярослава Мокляка (Jarosław Moklak) “Łemkowszczyzna w Drugiej Rzeczypospolitej(Kraków, 1997)

lemkowszczyzna-w-drugiej-rzeczypospolitej-8390644657На проблемах українсько-польських взаємин міжвоєнного періоду останнім часом сконцетрована увага як українських, так і польських істориків. Це й зрозуміло з огляду на стрімкий рух до зближення між Україною та Польщею і на ключове положення обох країн у Центрально-Східній Європі. Українська проблема була для міжвоєнної Польщі однією з найскладніших, бо від способів її розв’язання залежала доля самої держави та збереження її територіальної інтегральності. Відомо, що поміж українцями, котрі проживали в різних регіонах Другої Речі Посполитої, існували суттєві відмінності не лише в рівні національної свідомості, а й у політичній і культурній активності. Так, у Східній Галичині – території колишньої Австро-Угорщини – український рух носив незалежницьке спрямування і мав чітко виражений антипольський характер. Натомість розвій національної свідомості українців Волині, Підляшшя, Холмщини і Лемківщини був слабким, незважаючи на те, що на деяких з цих теренів (наприклад, у Волинському воєводстві) українське населення складало переважну більшість.

Читати повністю

Тилявська схизма або Як на Лемківщині на православ’я переходили

16 листопада 1926 року прихожани греко-католицької парафії у Тиляві разом з філією у Терстянові вирішили масово перейти до православної церкви. Причиною був конфлікт нововведеня до літургії місцевим священником слова “правовірний” замість “православний”. Нова православна громада збудувала собі провізорну тимчасову святиню наперекір тому, що в греко-католицькій громаді залишилось тільки небагато вірян, яка залишилась власником храму.

Паралельно з цим ще один прояв схизми відбувся у селі Королик Руський. Про це пише Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини: “Відтепер взялися до погубноі роботи ріжні агітатори і спроваджені батюшку, що наче цигани іздили по селах на фірах, відправляли богослуженя під голим небом та виголошували агітаційні промови, щоби зловити декого »на прадідну віру«. Сей рух не пощадив навіть таких сіл., де були парохами священники русских переконань, мовляв: для ідеі нехай пропадають одиниці”. Читати повністю

Категорії

Нове відео