Хто ми лемки

Лемки (лемаки, русини, руснаки) – найбільш західна автохтонна етнографічна група українського етносу, що здавна проживала по обидва схили Західних та Східних Карпат (Низькі або Середні Бескиди), між річками Попрадом і Данайцем на заході та Сян, Цироха і Уж на сході. Територія Лемківщини займає близько 10 000 тис. кв. м., простягається в довжині із заходу на схід близько 170 км. та в ширину з півночі на південь до 60 км.  Сьогодні вона  входить до складу трьох держав – Польщі (48%), Словаччини (41%) та України (11%).

З географічної точки зору територія Лемківщини умовно поділяється на Північну, яка сьогодні перебуває у межах Польщі, та Південну, яка перебуває у межах Словаччини. У свою чергу Північна Лемківщина також поділяється на дві частину – Східну і Західну, що має історичні передумови. Натомість Південну Лемківщину також називають Пряшівщиною (м.Пряшів).

Протягом багатьох століть ці землі знаходились під владою сусідніх держав Польщі, Чехо-Словаччини та Австро-Угорщини. Зазнаючи культурного, релігійного, соціального та економічного гніту та асиміляції лемки тим не менше, зуміли зберегти свою ідентифікацію та самобутню культуру. Вони залишалися автохтонним населенням цих земель до 1944 року, коли  в результаті масових депортацій були змушені покинути рідні землі. Останньою трагічною сторінкою в історії Лемківщини стала події акції «Вісла» 1947 року – депортація усього українського населення з терен Закерзоння.

До XIX століття для позначення етнічної групи лемків використовувалось слово «русин» – загальнопоширена єдина народна назва українського етносу. Оскільки місцеві русини-українці не використовували літературну українську мову і не мали уніфікованої писемної граматики, то у побуті вони спілкувалися мовою, яка становить основу лемківської говірки.

Першу документально зафіксовану в літературі згадку етноніма «лемко» знаходимо в 1831 році у передмові до «Граматики руської або малоруської мови в Галичині» українського філолога та письменника Йосипа Левицького. В науці існує декілька гіпотез щодо етимології етноніма «лемко», проте найбільш правдоподібно ця назва походить від загальновживаної лемками діалектної частки «лем» у значенні «лиш», «тільки».

У період Австро-Угорщини влада проводила асиміляцію лемківського населення, проти чого боролося духовенство та свідома інтелігенція. Під час Першої світової війни  серед лемків особливо загострилось давнє політичне протистояння: українофіли на східних теренах Лемківщини проголосили Команчанську республіку, яка увійшла до складу ЗУНР, тоді як москофіли на заході створили Флоринську республіку, яка мала увійти до складу Російської імперії, а згодом Чехо-Словаччини. У міжвоєнний період протистояння перейшло у релігійну площину – між греко-католиками та православними. У 1926 році прихожани греко-католицької парафії у Тиляві масово перейти до православної церкви, давши початок довготривалої конверсії, що більш відома під назвою Тилявська схизма. Паралельно у період 1934-1947 років на частині лемківських деканатів Перемишльської єпархії УГКЦ існувала так звана Апостольська Адміністрація Лемківщини, яка на пряму підпорядковувалась Ватикану.

Лемки протягом довгих століть, зберігаючи прадавні київсько-руські побутові, духовні та мовні традиції, створили водночас своєрідний культурний пласт, який є оригінальним внеском до загальної скарбниці української, а також європейської та світової культурної спадщини.

Серед визначних лемківських постатей український поет Богдан-Ігор Антонич, вчений та громадський діяч Володимир Кубійович, маляр-примітивіст зі світовим імям Епіфаній Дровняк та ікона поп-арту Енді Воргол (Андрій Вархола), автор музики національного гімну України Михайло Вербицький та композитор Дмитро Бортнянський, оперний співак Модест Менцинський, публіцист і лемкознавець Юліян Тарнович-Бескид, плеяда греко-католицьких єпископів – Йосафат Коциловський, Сильвестр та Йосиф Сембратовичі, родинні різьбярські династії Орисиків, Амбіцьких, Сухорських, Одрехівських та інші.

У результаті першої хвилі депортацій 1944-1946 років більшість депортованих лемків опинились на території сучасних західних областях України. Усім тим лемкам, яким вдалося залишитись на рідних землях довелося розділити долю свої побратимів вже у 1947 році. В результаті організованої польською владою акції «Вісла» як спроби остаточного розв’язання «українського питання» близько 150 тис. українців південного-східної Польщі були депортовані на так звані «землі одзискане», що становить західні землі сучасної Польщі. Таким чином на території Лемківщини автохтонне населення залишилось лише в її українській частині та ті поодинокі, які лемки, які зуміли повернутися на рідну землю.

В силу історичних обставин, зокрема, трудової іміграції, насильницьких депортацій, лемків переслідувала доля бути теж українською діаспорою, розселеною по різних країнах світу, серед яких США, Канада, Сербія, Хорватія.

15 коментарі до Хто ми лемки

  • Marta висловився:

    Доброго дня. Якщо моя прабабця і прадідо та бабця були переселенцями із Польщі (є свідоцтва та довідка з архіву), то чи можу я вступити у ваше товариство?

    • Taras
      Taras висловився:

      так, можете. приходить у понеділок та четвер з 17:00 до 19:00 за адресою м.Львів, пл.Ринок, 17 (четвертий поверх)

      • Ігор Журавель висловився:

        СІХ! Скажіть будь ласка, а якщо я просто цікавлюсь лемками (“русинами”), але не може документально підтвердити цю генетичну ідентичність, можу я приймати якусь участь в роботі товариства, живучи в Харкові? Чи воно діє виключно у Львові? :?:

        • Taras
          Taras висловився:

          Усе залежить від того, якими “русинами” ви цікавитесь. Якщо мова йде про крайньо західну етнічну групу українців (архаїчна назва – русини), то ви можете долучатися до роботи нашої організації. Це залежатиме від осередку, до якого ви звернетеся. Ось тут є контакти усіх осередків в Україні http://lemky.org.ua/pro-tovarystvo/kontakty

          У Харкові брати участь буде складно, бо тут немає осередку. Проте можна дистанційно, наприклад, під час лемківських фестивалів, заходів тощо. Зрештою, шукайте однодумців і переселенців у Харкові і формуйте осередок.

  • Олександра висловився:

    Доброго дня!
    Ми з батьками живемо в Закарпатті,смт Великий Березний, багато років відвідуємо Лемківську Ватру, і інші заходи! Хотіли б також бути присутніми на фестивалях які проводять закордоном!
    але нажаль зараз дуже складно дістати візову підтримку доя виізду!
    Знаю що якщо стати членами вашого товариства то можливо ви нам допоможете!
    буду дуже вдячна! дякую!

    • Taras
      Taras висловився:

      доброго дня.

      вам потрібно звернутися до Закарпатської обласної організації, оскільки діє територіальний принцип. візьміть документи ,які підтверджують походження предків з Лемківщини.

      Голова організації – Мулеса Василь Васильович
      89200, м. Перечин, вул. Братів Кедюличів 18
      Тел.: моб.(050) 9557617

  • Павло висловився:

    Доброго вечора!
    Так сталось, що сьогодні мати розповіла мені про моїх предків. Як з’ясувалось мій пра-пра-прадід був з Лемків та доволі відомою людиною Астряб Матвій Григорович. Маю родинні фото…..
    Оскільки живу в Києві то маю питання, чи є в моєму місті осередок вашого товариства.
    Я хотів би глибше знати про мою родину та можливо знайти родинні зв’язки.
    Дякую

    • Taras
      Taras висловився:

      доброго вечора

      у Києві є осередок товариства

      Товариство «Лемківщина» ім. Б.-І. Антонича в Києві
      Голова організації – Мацієвський Михайло Йосипович
      м. Київ, вул. Щорса, 32А, кв. 87
      Тел.: (044) 5695840, моб. (067) 2354777

      проте рекомендую їздити на лемківські фестивалі та заходи, яких доволі багато, і там шукати односельчан. це найкращий спосіб

  • Virtual server висловився:

    Після операції «Вісла» ті лемки, що опинилися в Україні, здебільшого асимілювалися з українцями чи принаймні усвідомлюють себе приналежними до української нації. Натомість серед тих, що залишилися в Польщі та Словаччині, існують різні ідеї.

  • Taras
    Taras висловився:

    На жаль у вашому коментарі перемішані різні історичні події та не цілком коректний висновок. Хоча розумію, що саме хотіли передати.

    По-перше, під час операції “Вісла” (1947) депортація відбувалася на західні та північні терени сучасної Польщі і депортували не лише лемків, але й інших українців Закерзоння. Проте “Віслі” передували депортації 1944-1946 рр. до УРСР, про які ви згадуєте у своєму коментарі.

    По-друге, поняття асиміляція можна вживати щодо взаємозаміщення культур між двома етнічними групами. Оскільки лемки є етнографічною групою українського народу, то вони не можуть асимілюватися, а лише втрачати свою самобутність. Така проблема є і не в останню чергу через політику забуття, яку культивувала радянська влада.

    По-третє, серед лемків, які проживають сьогодні в Україні та частиною лемків у Польщі й Словаччині є розбіжності ідентичності, оскільки перші вважають себе українцями, а другі – лем-лемками. Це відрубництво традиція якого тягнеться з кін. 19 ст. і пов’язана як з ізольованістю Лемківщини, різним історичним досвідом, так і релігійними розбіжностями. Сьогодні це результат негативної політики етнічних меншин у Польщі і Словаччині.

  • Іванна висловився:

    Доброго дня!Моє призвіще Лемкалович,мій тато родом з Львівської обл.,Сколівський р-н.Цікаво,чи можу я мати якесь відношення до лемків?

    • Taras
      Taras висловився:

      Доброго дня,

      Раніше не зустрічав лемків з таким прізвищем. Але лише по прізвищу важко судити. Ви можете мати відношення до лемків лише у тому випадку, якщо Ваша сімя тут поселилася після 1944-1946 рр., а раніше мешкала західніше – на Лемківщині. Вам потрібно розпитати у старших, щоб вони розповіли коротку історію Вашої родини. В цілому на Сколівщині навіть після депортації проживає не багато лемків.

  • Володимир висловився:

    Дякую щиро за роботу вашої організації. Моя мама була перевезена з міста Ярослав в 1945 році в Коломию, Зараз виникає питання щодо отримання карти поляка, то чи є інформація по даному питанню і як можна оформити документи, щоб була можливість побувати періодично на місці народження моєї мами в Ярославі?

    • Taras
      Taras висловився:

      Добрий вечір,

      дякую за ваші схвальні слова, але ми розходимося у питанні так званої “карти поляка”. ми усі (лемки, надсянці, любачівці, холмщаки, підлящуки, західні бойки) є українцями і саме через це усіх нас насильно депортували з рідної землі чи то на схід в УРСР чи то на захід – Польщі. через це ніякого відношення до “карти поляка” не маємо. наші землі після війни увійшли до складу сучасної Польщі, що дає формальне право на отримання так званої “карти поляка” за фактом народження предків. проте це перший крок відходу від свого походження, українського коріння, асиміляції та полонізації. ми не схвалюємо “карти поляка” як спосіб обміну памяті про предків на вигоди, які надає польська держава їхнім нащадкам. “карта поляка” – це “цивілізований” спосіб польської держави завершити той процес, який вони розпочали у 1944-1951 рр.

  • Virtual Private Servers висловився:

    Давнішній і пізніший уряди Польщі не були зацікавлені у культурному й національному розвиткові непольських національних меншостей. Якщо до того часу нічого не вдалося вдіяти з «впертими русинами», то сталінський досвід переселення народів та їх знищення допоміг польській націоналістичній верхівці розправитися з інородними сусідами, незважаючи на те, що лемки завжди ставилися до поляків з почуттям поваги і дружби.

Написати відповідь до Taras Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео