Нещодавно провідний науковий редактор Інституту народознавства НАН України Марія Горбаль опублікувала нову книгу під назвою “Лемківскі “вечірки” (“вечирки”, “вечурки”, “прядки”)”. В ній описані унікальні традиції лемківських вечірок, на які в окремо визначених хатах (“хижах”) збирались дівчата і жінки прясти льон, коноплі.

Приходили туди і поодинокі газди зі своїм шевським спорядженням – при одній яскравій лямпі така праця була дуже вигідною в плані економії світла. Але гуртова праця була також і дуже потужним інормаційним чинником. Жінки ділились своїм життєвим досвідом, передаючи моральні настанови християнської поведінки дівчатам, усі гуртом співали побожних пісень, вже від Введення починали колядувати. До другої половини ХХ ст. Пилипівський піст значився як підготовкою до Різдва, так і завершенням усіх сільськогосподарських справ проминулого року.

Газди ділились своїми життєвими історіями. Приходили туди і гурти парубків, зі своїми заздалегідь підготовленими “культурними заходами”. Тепер, по приходу парубків, вже могли відбуватись і різноматітні ігри (зафіксовані в книжечці). Отож завдяки, в першу чергу, церкві, народним традиціям, а також просвітителям, Лемківщина, яка з XIVст. була під пануванням Польщі, і зберегла свою українську (руську) національну ідентичність. Цей виклик стоїть і перед нами -зберегти свої національні традиції, свої корені, дух наших предків.

Джерело: фейсбук-сторінка М.Горбаль