Історія заселення українців (русинів) у Воєводині, Сербія

История  преселєня  Русинох на  простор  терашнєй  Войводини , а  за  час  Австро-Угорскей Дольного  краю  (Delvidek – по  мадярски) повязана  з  подїями  у  стредней  Европи у 16. , 17. и 18. вику . У  16.  вику угорска   войска  прецерпела  чежке  пораженє  на  битки  при  Мохачу од  Отоманскей  империї ,та  Турки  пребераю  под  свою  власц  вельку  часц  Панонскей  ровнїни. Тоти  краї  оставаю  под  їх  власцу   до  потписованя  Карловачкого  миру (1699. рок)  и  Пожаревацкого  миру (1718.  рок).

После  поцагованя  Туркох ,територия  Войводини  була  слабо  населєна , та  ше  рахує  же  ту  жило  коло  10.000  жительох.Прето  Австро-Угорски  власци организую  насельованє  того  краю, та  ше  ту  населюю  Серби, Горвати ,Нємци , Мадяре ,Словаци  итд.Перши  Русини  зазначене  же  були  у  месту  Кула  1746.  року , цо  ше  рахує  як  початок  пресельованя.

Перша  организована  ґрупа  приходзи до  Руского  Керестур  1751.  року на  основу  Контракта  потписаного  з  администратором  коморских  маєткох  у  Хабзбуршкей  монархиї, Франц Йозеф де Редлом. Тота  ґрупа  приходзи  з  Мукачевскей  епархиї , нєшка  Закарпатска  обласц  України. З  присельованом  до  Руского  Керестура ту  почина  и  церковни живот, та  греко-католицка  церква  почина  робиц  1751.  року. Источашне  ше  организує и  образованє дзецох, та  школа  почина  робиц 1753.  року.Перши  свяшченїки  и  учителє  приведзени  з  старого  краю.

Друга  органозована  ґрупа  приходзи  до  Коцура  1763. и  1765.  року з  сиверней Мадарскей (Мучонь, Мишколц) и  з  нешкальшей  восточней  Словацкей ( Пряшивщина ).И  у  Коцуре  такой  организовани  вирски  живот  и  образованє  дзецох.

До  I  шветовей  войни до  Войводини  приходза  меньши  ґрупи  русинских  преселєнцох , найвецей  дротаре , наднїчаре  на  польских  роботох , тарговци  з  древом або  солю  итд.Пре  пренаселєносц , нашо  жительство  ше  далей  селї  до  Дюрдьова , до  Славониї ( нєшка  Република  Горватска ) итд.

После  забераня  Босней  и  Герцеговини  з  боку  Австро-Угорскей 1878.  року , почина  населованє  Українцох (котри  себе  у  час  преселеня  наволовали  Русинами) и  то  з  Тернопольскей  ,Львовскей  и Закарпатскей  обласци.Вони  ше  населюю  до  Прнявора , Дервенти, Козарцу, Дубрави, Хорвачанох итд. После  II  шветовеј  войни ,коло  5.000  особи  ше  преселюю  до  Войводини пре  лєпши  животни  условия.Нєшка  вони  жию  у  Кули ,Вербасу ,Индїї , Сримскей  Митровици, Латярку  итд.

Меньши  ґрупи  з  нешкальшей  южней  Польскей ( Лемковина )  доселюю  ше  у  19.  вику  до  Бикич  долу ( Сербия ) и  до  Липовлянох (Горватска). Жителє  Бикич  долу  ше  нєшка  наволую  Русинами, а  Липовлянох Українцами.

У  местох  дзе  жию  припаднїки русинскей/українскей  народносци  єст  греко-католїцки  парохиї , як  и  здруженя  гражданох , як  цо  то  ансамбли  писньох  и  танцу, здруженя  женох  итд. На  Радио  Телевизиї  Нови  Сад  єст  каждодньови  емисиї  по  русински  и  українски.На  русинским  язику  виходза  тижньови  новини  ,,Руске  слово,, , а  на  українским   ,,Рідне  слово,, . На  русинским  язику  ше  друкую  и  ,,Заградка,,, ,,МАК,, , квартальник  ,,Шветллосц,, итд. У  Рускем  Керестуре , Коцуре  и  Дюрдьове  постоя  русински класи  у  основних  школох.У  местох  дзе  жию  Українци  организоване  при  основних  школох позарядове  викладанє  мацеринского  язика.У  Руским  Керестуре  иснує  гимназия  на  русинским  язику , а  на  Новосадским  универзитету  ,,Катедра  русинского  язика  и  литератури ,,. У  Беоґраду  на  Филолошким  факултету  иснує  Ґрупа  за  українски  язик , при  Катедри  за  славистику.

Идея  о  снованю  организациї котра  би  ше  старала  о  културних  и  просвитних питаньох  Русинох  и  Українцох  настала  шейдешатих  рокох  20.  столїтия. У  интелектуалних  кругох  збачене   же  културни  и  просвитни  живот  стаґнира ,а дагдзе  и  замера. Прето  ше  зявела  инициятива  же  би  ше  основала  организация  котра  би  ше  о  тим  старала.Дзекуюци  тому 1968.  року  основани  Союз Русинох и Українцох  Горватскей. После  длугоких  прегваркох  з  державнима институциями, дня  12.  мая  1990.  року  у  Новим  Саду, отримана  сновательна  скупштина  Союзу  Русинох  и  Українцох  Югославиї , а  за  предсидателя  вибрани  др. Юлиян  Тамаш.  На  сновательней  скупштини  були  присутни  представителє  здруженьох  з  Сербиї, Горватскей  и  Босней  и  Герцеговини. На  жаль , пофришко  приходзи  до  роспаду  СФР  Югославиї , та  з  Союзу  виходза  организациї  з  Горватскей  и  Босни  и  Герцеговини . З  нїма  и надалєй  оставаю  коректни  одношеня . У  Сербиї , организация вименює  назву  на  Союз Русинох  Українцох  Сербиї.

Медзи  першима  акциями  Союзу  було  даванє  допомоги Русином/Українцом  на  територийох  Югославиї , дзе  пришло  до  етнїчних  комфликтох  и  войних  операцийох. Зоз  змирйованом  конфликтох, Союз  постава  ношительом  сотруднїцтва  медзи  Русинами/ Руснаками/Лемками/Українцами  як  на  териториї  бувшей  Югославиї , так  и  з  организациями  у  Словацкей ,Польскей ,  України итд.Представянє  пред  державнима  органами у обласци язика  и  писма , информованя, култури  и  просвити  пребераю  Русинска  национална  рада  и  Українска  национална  рада  , котри  основани  на  основу  Закона  о  националних  совитох   националних  меньшинох  Републики  Сербиї.

Од  гражданских  организацийох  на  териториї  Републики  Сербиї , активне  и  Дружтво  за  українски  язик , литературу и  културу  ,,Просвита ,, з  Нового  Саду , котре  зазберує  українских  приселєнцох  з  Босней  и  Герцеговини , а  без  Русинох/Українцох  и  Русинох. Активна  и  ,, Руска  матка,, з  Руского  Керестура , и то  без  Русинох/Українцох  и  Українцох , а котра  нє  припознава  українски  идентитет  Русинох.

Перши  контак  з  представителами  СФУЛО  зме  мали 2003. року у  Новим  Саду и Києву   , кеди  отримани  и  зашеданя  президиї. Од теди  зме  ше  почали  порядно  сходзиц  и  отримовац  зашеданя ,углавним  на  Лемковскей  ватри  у  Ждинї и на  фестивалу у  Свиднику. Два  зашеданя  отримани  и  у  Републики  Сербиї  и  то  2003.  и  2009.  року. Окреме  важне  зашеданє  було  у  Руским  Керестуре  2009.  року , дзе шицки  члени ясно потвердзели свой национални ( українски) идентитет.

Дзекуюци  СФУЛО  злєпшали  зме, и  поставели  на  виши  уровень  медзисобне  сотруднїцтво на  розменьованю   програмох  наших  аматерских  колективох, виставох, презентацийох  литератури  и  науковей  творчосци. Же  би  ше  пошол  крочай  напредок, нєопходно  обезбедзиц  стабилне  и  порядни  жридла  финансованя  СФУЛО, а  з боку лєпшого  способу организациї дїялносци преходзиц  з  аматерскей  на  професионални  уровенї   роботи.

У  самей  Републики  Сербиї  Союз  ма  вельки  угляд  з  оглядом  же  зазберує  вельке  число интелектуалней  русинско/українскей елити. Медзитим , вельки  чкоди  при  орґанизованю  акцийох  наноши  подзелєносц на  три  боки, дзе  кажде  роби  за  себе  и  за  свойо  интереси , а  кажди  бок  ма  свой  окремни  погляд  на  етнїчни  статус  Русинох/Українцох, як  у  Сербиї , та  так  и  ширше. У  дальшим  периоду , на  поставянє  дїялносци  на  виши  уровень  и  злєпшанє  общого  положеня  може  лєм  уплївовац  українска  политика  и  дипломатия , а  наздавайме  ше  же  у  доглядним  часу  таке  дацо  будзе  и  витворене.

Автор Богдан  Віславський, голова Союзу русинів-українців Сербії

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео