Інтерв’ю з головою Союзу русинів-українців Сербії Богданом Віславським

Богдан Віславський

Богдан Віславський

Ми продовжуємо серію наших інтерв’ю з головами організацій, які входять до складу Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань. Нагадуємо, що перший з ким ми поспілкувалися був голова Організації Оборони Лемківщини (OOL) у США Марком Гованським.

У Сербії мешкає найстарша лемківська діаспора. За 250 років своєї історії вона стала частиною складної балканської багатокультурної мозаїки, зберігаючи при цьому свою самобутність. Ми поспілкувалися з головою Союзу русинів-українців Сербії Богданом Віславським і розпитали його про життя нашої громади.

Ми свідомо практично не змінювали мову тексту інтерв’ю, щоб передати те, як говорять русини-українці у Сербії сьогодні.

Пане Богдане, Ви давно є членом Президії СФУЛО. Поділіться з нами своїми враженнями: Що зроблено? Чого не вдалося зробити?

Перши контакти з представниками СФУЛО сом мал 2003. року у Новим Саду, і то з тедишнім  головою Іваном Щербою. Того  року отримана і  Президія СФУЛО у  Києві, дзе  зме  були  присутні  з свою делегацією і дзе зме ше упознали з функціонерами  организації. Од  теди  зме  ше  порядно  сходзели, углавним на фестивалях у Ждині і Свиднику. Два засіданя Президії СФУЛО  отримани у Сербији  і то 2003. і 2009. року. Окреме  важне  засідання було у Руским  Керестуре 2009. року, дзе усі члени ясно потвердзелі свою національну (українську) ідентичність. Тому збувану пошвецели  вельку увагу средства інформованя у Сербії і у других жемох [країнах], з огладом  же тиждень пред тим, істо у Руским Керестуре, отримани Світовий конгрес руснацох/русинох/лемкох, а котри руснаком/ русином /лемком  нє припознава  української  ідентичності.

Членство у СФУЛО за нас важне бо зме розширели свойо контакти з другима членами, а  помогли  зме і другим организаціям з Сербиї же би організовали сотрудництво, скорей шицкого у розменованю госцованя ансамблох, організованю виставох, присуствованю на наукових конференційох, ширшим інформованю прейга средствох інформованя тощо. За дальшу  роботу  нєопходно витвориц стаємну фінансійну основу за роботу СФУЛО, скорей шицкого прейга  українскей держави і подприємцох, або других донаторох. На жаль, нашо обставини у Сербії  таки же коло того нє можеме вельо помогнуц.

Ви давно очолюєте Союз русинів-українців Сербії. Розкажіть нам коротку історію Організації, а також те, як українці та, зокрема, лемки опинилися на цих землях.

Перша  організована група  русинох приходзи до Руского Керестура на основу контракта потписаного  з  админістратором  коморских  маєткох у Хабзбуршкей  монархиї  [Габсбурзькій монархії] Франц Йозефом де Редлом. Вони  приходза з Мукачевскої єпархії, тепер Закарпатська  область  України. Друга организована група приходзи до Коцура 1763. і  1765. року. Вони  приходза   з північної Угорщини (Мучонь, Мишкольц ) і з теперішньої східної Словаччини (Пряшівщина). Після  анексії  Боснії і Герцеговини  з боку Австро-Угорскей 1878. року, починається заселення українцями  котри ше у моменту преселення водзели як русини і то з Тернопільської, Львівської і  Закарпатської  областей. Вони ше населюю до Прнявора, Дервенти, Козарцу, Дубрави  і так далі. Пре  лєпши  умови для живот, коло  5.000 особи ше після II шветовей войни [Другої світової війни] населюють до Войводини (Сербия).

Що означає сьогодні бути русином-українцем у Сербії? Що змінилося порівняно з минулими роками від часів Югославії та після її розпаду?

За  час  існуваня  Югославії, окреме од початку  60. роках  20. століття, русини-українці були у  вельо лєпшим положеню од жительох Сіхдної Европи, а з огладом на почитованє людских правох  і на економічне стаонвище. За нас бул проблем нєдошлєбодзеносц снованя своїх организацій  котри би нас могли офиційно представляти пред державним урядом, як і вельки  політичні прицисок на оштре роздзелованє на русинох [русинів] та українцох [українців]. Причина тому були  стратегійні  інтереси  тедишнєй  Югославії, а з котрима нам нанєшена велька колатерална шкода. При розпаду єднопартійней системи дозволєне снованє організацийох на національней основі, та теди і був основани Союз русинох і українцох Югославії [Союз русинів-українців Югославії], з тенденцію же би він об’єднал усіх русинох і українцох на території Югославії. На жаль, пре скорей  оформену і унапрямену политику, Сербія нас і нєшка намага тримац одвоєним , як два розлични  етнічні групи.

На  основу  Закона  о  защити  правох  і  шлєбодох  националних  меншинох Сербії  [Закон про захист прав і свобод національних меншин Сербії] з 2002.року, постої право снованя Національних  радох, котри  ше фінансую з державного буджету, а котри овласцени старац ше о питаньох култури, інформованя, просвіти  і  мови. На тот способ основана Русинска націонална рада дня 02.  листопада 2002. року і  Українська національна рада дня 17. травня 2003. року. Тоти два Ради не  маю координовану діяльносц, та ше Союз стара о заєднїцких інтересох і  цо ширшима контакти з русинськима/лемківськима/українськима організаціями у других жемох.

Як сьогодні живуть русини-українці у Сербії? Чи вдається і в який спосіб їм вдається зберігати свою самобутність?

Русини/українці  Сербії  і надалєй отримую свою культурну діяльносц прейг своїх організацийох і ансамблох, дійствује добре організована Греко-католицька церква котра нас шицких зазберујє, порядно ше емитују емисији прейга радія і телевизії на обидвох язикох, порядно ше видаваю новини. Викладання у дошкільних установох, основних школох, гімназії у Руским Керестуре, Катедри за русински язик і литературу Філозофского факултету у Новим Саду і Група за украјїнску мову  і литературу  Філологічного  факультету у  Бєлграді  ше порядно отримую. Найвекши  проблем у тим  моменту то економски, пре збуваня при розпаду Югославії 90. роках 20. століття, а цо виволує вельке висельованє і зменшанє числа дзецох і школярох.

Які виклики та завдання сьогодні стоять перед Союзом русинів-українців Сербії?

У терашнїм моменту Союз  русинів-українців Сербіїх ше стара обєдинїц акції русинох/українцох [На даним час Союз намагається проводити спільні заходи русинів та українців] котри жию у Сербії, і  координовац цо ширшу співпрацю з русинами/лемками/українцами котри жию у других жемох. На тот способ можеме лем висц зоз своєй націоналней енклави у Сербії і дзвигнуц нашу діялносц на цо виши рівень.

Спілкувався Тарас Радь

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео