Історія першої трагедії Завадки Морохівської або “Богатежи” Війська польського в Завадці Морохівській

POMNIKI-108_768x1024-248x300На січень 2017 р. припадають 71-ші роковини першого з трьох масових убивств, які 25 січня 1946 р. вчинили збройні сили Республіки Польщі щодо громадян української національності в Завадці-Морохівській на Сяніччині.

Нижче публікую два звіти командування підрозділу Війська польського про злочин у Завадці-Морохівській. Вони містять невідому досі історичну інформацію, яку я доповнюю іншими документами. Отож, у січні 1946 р. в рамках 34 полку 8 дивізії піхоти ВП, який базувався в казармах у Вільхівцях біля Сянока, сформовано дві оперативні групи. Їх метою мала бути боротьба з УПА, але насправді йшлося про депортацію українців до Української РСР.

Група “Буківсько” 22 січня виходить у район Дарів–Прибишів–Токарня–Карликів–Ратнавиця, а група “Пораж” цього ж дня йде в район сіл Пораж– Морохів–Завадка–Мокре–Чашин. Наступного дня командування “Буківська” (підпоручник Левінський) звітує про бої з бандерівцями, внаслідок чого його вояки вбивають не менше як 9 бандерівців у Ратнавиці та сусідній Бовхівці. Бандерівці, тобто селяни, мали бути розбиті й відступити на південь. А на південь від цих сіл лежало село Завадка-Морохівська…

“Пораж” 24 січня вбиває по 2 українці у Морохові та Мокрому і прямує до Завадки. Тут і починається неймовірне. Ніхто нині не довідається, якими критеріями тверезості й раціональності керувалися командири Війська польського у 34 полку піхоти. Так чи інакше, але цей підрозділ узимку і влітку 1946 р. поводився щодо українців так, як гітлерівські айнзатцгрупи у Східній Європі щодо жидів. У селі вони мали застати… 2 000 бандерівців. Це було майже в 7 разів більше, ніж усе населення села (280 чоловік 1939 р.) або майже стільки, скільки мали всі сотні УПА на Закерзонні. Однак якраз тут дало про себе знати “богатерство жолнєжа польскєґо”: відділ ВП приблизно в 100 вояків почав наступ на ворога – 2 000 озброєних людей !!! (про невміння вживати зброю та використати власну перевагу “бандерівської групи” свідчило те, що вона мала зазнати розгрому від 7 разів слабшого противника).

Наступного дня до груп ВП “Буківсько” і “Пораж” приєднується маневрова група ВОП і якась радянська частина. Цих 290 озброєних до зубів “богатерів”/головорізів знову нападає на безборонних 280 мешканців Завадки. Хід подій мав бути такий, що жителі Завадки обстріляли вопістів, а ті (у звіті ні один польський підрозділ не названий) вступили з ними в бій. Опис бою не поданий у звіті. Єдиним його результатом мали бути потужні вибухи вигаданих авторами звіту складів амуніції в селі. Вони мали бути доказом того, що Завадка сама винна своїй долі…

А тимчасом обидва звіти значною мірою неправдиві. Там нема інформації про дійсний хід подій. Адже зі звіту сотні УПА “Ударник”-5 під командуванням Степана Стебельського “Хріна” випливає, що 24 січня вояки Операційної групи “Пораж” здійснили грабіжницький напад на село й цього ж дня дочекалися невдалого для себе бою з відділом “Ударник”-5. Цивільних жертв не було. У відповідь наступного дня майже 300 вояків ВП, ВОП і невідомого радянського підрозділу здійснює криваву пацифікацію Завадки-Морохівської. Вона забере не менше як 61 чоловік.

Не відомо, чому командир групи “Пораж” приписав потім своїм людям у звіті – з 24, а не 25 січня – убивство у бою лише 21 жителя Завадки (невже дітей і жінок не вважали жертвами?). Так чи інакше, командуванню полку і дивізії можна було звітувати і про убитими 21 чоловік: розміри жертв не мали значення, існував дозвіл на необмежену кількість убитих українців-”бандерівців”.

У звіті 4 полку піхоти видно проте, що в Завадці 25 січня не було УПА. Сценарій обстрілу селянами й вибухи амуніції вигадано з метою перенести на них відповідальність. Цікаво, що до Завадки неможливо застосувати улюблену сьогодні в польській історіографії схему відплати: ні 24, ні 25 січня там не загинув ні один польський вояк і ні один цивільний поляк. Отож, якщо не відплата, то самогубство…. від кулі воїна Республіка Польщі (т.зв. фатум).

Документи зберігаються в Центральному військовому архіві у Рембертові. Публікуються вперше.

Документи

24 січня 1946 р., Сянік – Фраґмент розвідувального звіту штабу 34 полку для командира 8 дивізії піхоти ВП про бій операційної групи «Пораж» у селі Завадці-Морохівській.

[…] Grupa Operacyjna „Poraż” po przeprowadzeniu akcji w rejonie Morochów (8286), gdzie zabito dwóch banderowców oraz w miejscowości Mokre (8006), gdzie zabito też dwóch banderowców, natknęła się w miejscowości Zawadka Morochowska (8084) na banderowską bandę w sile około 2000 ludzi. W wyniku stoczonej walki zabito 21 banderowców, zdobyto 1 nagan oraz zabrano dokumenty u jednego zabitego. Straty własne: 3 rannych w tym 1 ciężko, 2 moździerze 82 mm, 30 min, 2 km kabla telefonicznego, 2 wozy taborowe i 2 pary koni taborowych. Podczas akcji stwierdzono, że we wszystkich domach danej wsi są poustawiane dwupiętrowe łóżka, w stajniach zaś i w stodołach dużo koni wierzchowych. Z chwilą ukazania się wojska naszego na tamtych terenach wszyscy mężczyźni z miejscowości Morochów (8286), Mokre (8086), Czaszyn (7890), Zawadka Morochowska (8084) zostali zmobilizowani przez banderowców. Siedzibą sztabu, punktem zbornym, zaopatrzeniowym i amunicyjnym jest miejscowość Zawadka Morochowska.

O godzinie 17.30. Grupa „Poraż” powróciła do miejsca postoju Olchowce po stoczonej walce, która trwała od godziny 13. do 14. W dniu jutrzejszym zostanie wysłana grupa ta do miejscowości Zawadka Morochowska przy najprawdopodobniejszym wzmocnieniu jej ze strony stacjonujących w miejscowości Sanok wojsk Armii Czerwonej z zadaniem odbicia straconej broni i wyniszczenia znajdujących się tam band.

II Pomocnik P.o. Szefa Sztabu
Ludwikow Bereznicki ppor.

CAW IV.521.8.9, Meldunek zwiadowczy do dowódcy 8 drezdeńskiej Krzyża Grunwaldu dywizji piechoty im. B. Głowackiego – II Oddziału z 24.01.1946 r., k. 88.

25 січня 1946 р., Сянік – Розвідувальний звіт штабу 34 полку для командира 8 дивізії піхоти Війська польського про операцію в селі Завадці-Морохівській.

Na podstawie rozpoznania jakie nam przyniosła Grupa „Poraż”, która na skutek silnego oddziału banderowskiego wycofała się z miejscowości Zawadka Morochowska (8084) w dniu wczorajszym, tracąc przy tym 2 moździerze 82 mm i 30 min, 2 km kabla telefonicznego, 2 wozy taborowe i 2 pary koni taborowych, stwierdzono, że grupa banderowska licząca około 2000 ludzi, uzbrojona w wielką ilość broni maszynowej, składała się ze zmobilizowanych w ostatnich dniach mężczyzn w miejscowościach Morochów (8286), Mokre (8086), Czaszyn (7890), Zawadka Morochowska (8084). Oddział ten był zakwaterowany w miejscowości Zawadka Morochowska, gdzie w domach były dwupiętrowe łóżka, stajnie zaś i stodoły zajęte były przez konie wierzchowe, należące do band. Na podstawie fotografii i kwitów znalezionych przy jednym z zabitych stwierdzono, że miejscowość Zawadka Morochowska była siedzibą sztabu banderowskiego.

W związku z tym zostały zorganizowanе trzy współdziałające ze sobą Grupy Operacyjne w ogólnej sile 290 ludzi, które rozpoczęły akcję w wyżej wymienionym rejonie dziś o 9:00 rano. W wyniku przeprowadzonej w dniu dzisiejszym akcji stwierdzono, że banderowcy, których spotkano w dniu wczorajszym w miejscowości Zawadka Morochowska (8084), wycofali się w kierunku południowym, miejscowość Płonna (8680). W czasie tej akcji Grupa Operacyjna z 36. Komendantury WOP została ostrzelana przez uzbrojoną ludność cywilną w miejscowości Zawadka Morochowska. W wyniku powstałej walki wybuchł pożar, podczas którego dało się słyszeć silne i częste detonacje, co świadczyło, że we wsi tej była zmagazynowana broń banderowców.

W wyniku akcji prowadzonej przez Grupę Operacyjną „Bukowsko” w dniu 24 stycznia 1946 r. w miejscowości Karlików (7878) znaleziono materiał saperski oraz magazyn mundurowy w dzwonnicy koło cerkwi, zabito 5 banderowców, 1 ranny, 14 zatrzymanych, zdobyto 1 PPSz i 1 KB ucięty. Tego samego dnia odnaleziono 2 krowy pochodzące z napadu banderowców na miejscowość Nowosielce (9278). W tymże dniu podczas akcji na miejscowość Karlików zabito 30 banderowców i spalono magazyn amunicji i broni. W załączeniu przesyłam szkic operacji w dniu 25 I i drogę wycofania bandy.

II Pomocnik P.o. Szefa Sztabu
Ludwikow Bereznicki ppor.

CAW IV.521.8.9, Meldunek zwiadowczy do dowódcy 8. drezdeńskiej Krzyża Grunwaldu dywizji piechoty im. B. Głowackiego-II Oddziału z 25.01.1946 r., k. 100.

Автор Богдан Гук (бг)

Джерело: Наше Слово №5 від 29 січня 2017 р.

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео