Співіснування польської та української культури у Другій Речі Посполитій

Приклад польської ліберальної думки на сусідство польської та української культури на першій шпальті “Газети Львівської” у 1932 році

gazeta lwowskaПублікуємо переклад з польської мови статті “Współżycie dwòch kultur” (Співіснування двох культур), яка вийшла передовицею у № 144 Gazeta Lwowska за 26 червня 1932 року. Невідомий автор роздумує над тим як забезпечити мирне сусідство польської та української (руської) культури у межах тогочасної Другої Речі Посполитої.

Дану статтю, з багатьма тезами якої ми не погоджуємося, публікується для того, щоб продемонструвати читачам настрої тогочасної панівної польської частини суспільства. Це приклад  ліберального погляду на відносини між поляками та українцями з польської точки зору. Його можна приймати хіба частково як спробу пошуку порозуміння на контрасті з крайньо правим, націоналістичним баченням ендеків, які навіть не допускають такої можливості.

Зі сторони автора спроба віднайти порозуміння обох народів  та обстоювання  ягеллонської формули Держави трьох народів (українців, поляків, литовців) видається романтичною та дещо наївною. Поряд з вболіванням за партнерство культур він залишається невільним заручником своє польськості, патріотом польської культури, який прагне мирного співіснування з українською. Проте це союз не рівних партнерів, а старшого і молодшого, тоді як єдиною перешкодою – підступні наміри російської та німецької влади.

На південно-східних землях Речі Посполитої були та розвивалися поряд протягом століть дві культури.

Генеза обох цих культур була різною і з огляду пітьми середньовітнього часу у кожної був свій шлях.  Історія стверджує про одну з них, що вона бере свої початки від римо-латинського Заходу і Півдня, а про другу, що вона формувалася під впливом греко-візантійської спадщини.

На даний момент нас не цікавить поява та “дитячі роки” цих культур, коли вони ще ішла своїм власними, окремими шляхами. Знаймо, що руська (українська – пер.) культура, після свого славетного розквіту в часи перших київський князів, дуже швидко зазнала кризи і занепаду; меч та вогонь, внутрішні чвари та протиборство, постійні навали варварських елементів зі Сходу – все це не могло сприяти її розвитку. У той самий час західно-римська культура Польщі епохи П’ястів зростала й зміцнювалась стабільно та постійно в променях щораз яскравіших контактів з Півднем і Заходом.

Історія обох культур нас цікавить перш за все від того часу, коли розпочалося їхнє співіснування на тих самих теренах, де розпочалося їхнє взаємопроникнення.

Тут мова не йде про окреслення історії, а ні про якоїсь історико-політичної концепції чи переосмислення. Загально відомо, який позитивний внесок робила вже від середини XIV століття, західно-католицька цивілізація Польщі в загально культурну скарбницю південно-східних земель; відомо, що польські єпископи і шляхта, польські міщани і осадники здійснювали цю свою історичну місію не залізом і насильством, а впливом своєї думки, плугом та кельнею; зрештою відомо, що поширення тут зерен латинсько-західної культури водночас не ставилися вороже до інших культур, до життя та звичаїв, до релігії та народностей іншої половини мешканців цих земель.

Протиборство деяких польсько-руських “корольків” у XVII столітті було радше суспільною справою, аніж міжнаціональною, було – якщо бути щирим – класовою боротьбою.

Підтвердженнями співіснування польської культури з руською і мирного, природного стирання меж між ними є такі факти як: вплив руської культури на двір Ягеллонів (Владислав II Ягайло, Казимир IV Ягеллончик чи Олександр Ягеллончик), як ціле направлений курс на політичну та релігійну Унію, як вплив великих руських магнатів і шляхти на політичне та культурне життя Польщі.

До моменту злощасної польсько-козацької епопеї ніщо не перешкоджало гармонійному співіснуванню людей і справ польських та руських. Острожці і збаражці брали участь у найбільших тріумфах польського орла разом з мало полянами і великополянами: руські елементи в містах користувалися також самою опікою Речі Посполитої як і поляки; руські ставропігійні школи і русько-грецькі академії при панських дворах буйно квітли і розвивалися.

У нашого великого володаря, Владислава IV, вірило козацтво, як перед, так і після кривавого потопу Хмельницького, діяльність якого була надзвичайно складною, аніж те, як це видається деяким українським історикам, з часом спільне життя двох первісних національних елементів на східних землях давньої Речі Посполитої було відновлено.

Загоїлися рани та непорозуміння; вікові кровні вузи та співжиття, вікове поєднання у спільному державному колі виявилось сильнішим, аніж політична гра візантійських сусідів.

В епоху протистояння повернулося протиборство, яке поділило обидва наші життя і обидві наші культури диявольським своїм гаслом: “Divide et impera!”, “Розділяй їх і пануй над ворогуючими”. Немає значення чи це гасло було вимовлене німецькою чи російською мовою, чи навіть звучало водночас обома мовами. Ці справи та дії вже надто добре відомі.

Проте навіть попри довгий шлях непорозуміння, до якого доходило протягом минулих 150 років на Галичині між поляками та русинами, раз слабко і ледь помітно, то знову на повну силу, відкрито та яскравіше – були справи та сфери, які нас єднали нас, а не розділяли. Не потрібно іти далеко, до першої половини XIX століття, коли на мартирологічних картах і галицьких політичних списків за відновлення Польської держави прізвища щирих та запальних русинів стоять поряд з поляками, які мали однакові прагнення, прагнули до тих самих ідеалів.

Маємо на думці щось інші, щось, що навіть незважаючи на криваве протистояння 1918-1919 років існувало, об’єднувало, зближувало – навіть супроти сподівань, проти виплеканих періодичних ненавистей. Єднало, бо було з тої сфери, що може лише єднати і зближувати. Ця можливість була і залишається до сьогоднішнього дня – можливості культури, в якомога ширшому та вільнішому розумінні.

То та культура, в якій межі розуміння походять та взаємопов’язані з цією землею,  і спільна вікова історично-державна традиція, і цей голос крові, сотні раз вимішаний між собою протягом століть, який сьогодні лунає напевне з уст чи не кожної польської родини і кожної української родини у цьому краю; також водночас – має першочергове значення – це свідомість постійного сусідства поруч матеріальної і духовної культури обох народів, яка постійно враховує наявність одна одної, навіть в політичному сегменті.

Відновлена Польська держава і польські громадяни цієї держави – попри загальну напругу довкола “українського питання” – неодноразово доводили і доводять при кожній нагоді, що прагнуть розвитку культури братнього народу, створюючи якомога кращі умови для цього, що цікавимося нею жваво і щиро. З іншої сторони також варто зазначити, що велика частина української спільноти безсумнівно розмірковує в антагоністичному напрямку, хоча без сумніву не завжди з опортуністичних поглядів, хоча достатньо сміло висловлюючи свою зацікавленість. В першій і другій ситуації можна було б – з огляду недавніх подій – навести багато прикладів, можливо непомітних на перший погляд, проте показових, як наприклад співпраця у сфері науки, мистецтва, театру, бібліотечної справи тощо.

Співіснування двох культур, як видається, є сильнішою за будь-які політичних спроб дестабілізувати відносини. І немає у цьому нічого дивного, оскільки культурні зусилля завжди зближують та сприяють взаємному порозумінню, тоді як відцентрові політичні тенденції цілеспрямовано розділяють, незважаючи на мистецтво.

Через це у зв’язку із складним процесом удосконалення політичних програм, які стосуються нашого співіснування, найкращою противагою тому, що відбувається, ми вбачаємо у тому, що єднає, або принаймні зближує, а саме у спілкуванні обох народів між собою, враховуючи настільки спільну історію, на основі зусиль та прагнень в культурній сфері.

Переклад з польської Тарас Радь

Автор: невідомий

Джерело: Gazeta Lwowska, 26 czerwca 1932, №144. – с. 1, Jagiellonian Digital Library

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео