Останні коментарі

Німецькі документи про Лемківщину з періоду Другої світової війни

Публікуємо наукову розвідку співробітника Українсько-Канадського дослідницького і документального центру Мирослава Іваника про соціальний склад населення окремих сіл Західної Лемківщини. Матеріал написаний на основі німецьких документів, з якими автор познайомився в архівах Інституту національної памяті у Кракові та Варшаві. Під час ДСВ німці досліджували ці терени у пошуку німецьких елементів. Проте сьогодні ці дані можуть служити для вивчення історії Лемківщини.

horlychynaВ архіві Інституту національної пам’яті у Варшаві зберігається ряд маловідомих німецьких документів, які можуть зацікавити дослідників лемківської історії. Є це статистично-етнографічні описи деяких лемківських сіл з ґміни (волості) Ропа та Санькова у повіті Ясло. Описи сіл провели влітку 1942 року співробітники краківського Інституту німецької праці на Сході (Institut für  Deutsche Ostarbeit) в рамках програми пошуків німецькості  (Deutschtum) на території української Лемківщини, польського Підгалля (Podhale) та частини повітів, які прилягали до цих територій від північного боку. Як показують порядкові номери запитників, знайдені мною описи 17 сіл є малою частиною повного опису території, тому є потреба дальших архівних пошуків.

Віднайдено описи таких сіл: Лосє, Шимбарк, Білянка, Ґрудек, Ропа, Домініковіце, Сяри, Бортне,  Санькова, Мацина-Мала, Маластів (разом з Панкною), Бодаки, Ропиця-Руська (разом з Драгашевом), Рихвалд і Мацина-Велика. Серед них повністю лемківські є Бортне (987 українців) та Бодаки (793 українців), а повністю польські – Ґрудек (1220 поляків), Домініковіце (1660 поляків), Сяри (1113), Санькова (1113) та Мацина-Мала (313 поляків). Найбільше сіл є зі змішаним населенням, а серед них Лосє (1185 українців, 21 поляків і 26 «інших»), Шимбарк (279 українців і 2539 поляків), Білянка (489 українців і 33 поляків), Ропа (134 українців і 3577 поляків), Маластів (разом з Панкною – 1135 українців та 11 поляків), Ропиця-Руська (разом з Драгашевом – 698 українців і 102 поляки), Рихвалд (1229 українців, 30 поляків і 26 циганів),  Мацина-Велика (618 українців (в тому 317 записаних як русини) та 172 поляків).

Названі вище села називаємо лемківськими за територіальною ознакою, тому що в документах нема лемківської національності й опитувані мали вибір між німецькою, польською, українською, єврейською та іншою національністю. Німці рахували лемківське населення за українське, хоч не перечили, коли якась частина лемків демонстративно вимагала записати їх під іншими назвами. Так саме сталося в селі Мацина-Велика, яке поділилося по-рівному щодо свого етноніму – 301 назвало себе українцями, а 317 – русинами (в документі Rutene). Останніх дописано внизу колонки «Українці». Тут варто звернути увагу на те, що в описі цього села напроти двох польських учителів стоїть позначка «поляки», а напроти двох інших – позначка «росіяни» (Russe).

Стандартний для усіх сіл запитник нараховував 8 сторінок друку і мав 34 запитання. Така велика кількість питань дозволяла на доволі точне фіксування образу села в момент його опису. Питання стосувалися структури населення та земельної власності, стану здоров’я, рівня освіти, суспільної та громадської активності, релігійності, обрядовості та міґраційних процесів. До етнографічного опису додавалися також виявлені хроніки або історії села. Так сталося з селом Рихвалд, де опис доповнено 16-сторінковою рукописною історією села. Доповненням були зразки офіційних печаток, які використовувалися в селі, напр. солтиса або школи.

Щоб дати читачеві уявлення про характер інформації, яку можна отримати з німецьких документів, представлю детальніше опис села Маластова та Панкної (їх описано разом як одну адміністративну одиницю) в ґміні Ропа у повіті Ясло.

Опис Маластова (разом з Панкною) проведено 23 липня 1942 року. У той час у селі проживало 1135 українців (лемків) та 11 поляків. Інших національностей не було. Священиком був о. Павло Шухляд, а солтисом для Маластова Михайло Вар’ян, а для Панкної Стефан Ротко. Учителював у Маластові Іван Горник, а в Панкній Михайло Колошківський. Село нараховувало 209 господарств (дворів), але проживало 238 сімей. Більшість населення зайнята була хліборобством, бо в обох селах було тільки трьох ремісників та двох купців.

До цікавих спостережень веде аналіз питання про структуру земельної власності. Суперечить вона популярному уявленню про вбогість лемківських сіл і малоземельність господарств. У цих двох селах господарств величиною до двох гектарів було 26, за те аж 59 господарств мало більше, ніж 8 га. Коли рахувати бідняцькими господарства до 4 га, то їх було 46, тоді коли господарств середньої величини і великих (як для гірських місцевостей) було 136. Отже, структура земельної власності цих сіл на певно не мала пірамідального характеру, з найчисленнішою кількістю малих господарств і нечисленним вершком господарств великих, але мала характер пластовий, з найбільшою кількістю господарств середніх, великою кількістю господарств великих і найменшою кількістю господарств малих. Привертає також увагу, що до ареалу села належало більше лісів (145 га), ніж лук (97 га).

Розділ про освіту дає добре уявлення про умови навчання у скрутний воєнний час. Отже в обох школах навчалося тоді 214 учнів, поділених на три класи, в яких вчило двох учителів. У середньому учні вчащали до школи 7 років. Улюблена література учнів була творчість на історичні теми, про подорожі та рідний край. Найбільші здібності та зацікавлення учнів – пісні, спів та музика (70%), зате ремеслом цікавилося лише 5%. Найулюбленішими танцями були «гуцулка», «козак», «катерина» та «злодії». Привертає увагу відносно велика у порівнянні з іншими селами кількість людей з середньою та вищою освітою. Їх у селі було 10 осіб і усі вони є названі разом з персональними даними про кожного.

Одне з питань стосувалося здоров’я населення та причин смертності. На жаль, відповіді засвідчують, що ціла територія не була охоплена ніякою фаховою медичною опікою, а візити в лікарів були коштовні, тому вельми великою рідкістю. Унаслідок цього в запитнику нема відповідей на питання про внутрішні хвороби, як напр. хвороби серця, обміну матерії, хвороби судинної та дихальної систем. Є натомість відповіді про хвороби видимі, як напр. карликовість (ненормально низький ріст), каліцтво, глухота та сліпота. Хворобами, на які найчастіше хворіло населення, був ревматизм (15 осіб), трахома (хвороба очей – 15 осіб) та туберкульоз (4 особи). Алкоголізмом не хворіла в селі ні одна особа.

Питання 27 та 28 стосувалися подружніх справ. На питання про те, як часті є подружжя серед споріднених осіб відповідь була, що такі випадки бувають рідко. Такою ж була відповідь про частоту подружніх зав’язків між особами різного матеріального або суспільного стану. Ствердна натомість була відповідь на питання, що різниця маєтності становить перешкоду при сватанні. У пошуках відповідної нареченої або нареченого мешканці Маластова виявилися більш консервативні і шукали пари найчастіше у своєму селі, тоді як молодь Панкної парувалася по різних селах. Стосовно поділу бáтьківщини, її не ділили по-рівному, але спадкоємцем ставав найстарший син (питання #15).

Відповіді на питання про суспільно-громадське життя засвідчують, що населення було активне й зорганізоване. Тут існували народна бібліотека, освітнє товариство, товариство прядок, народна сцена (театр), пожежна команда, сільськогосподарське товариство та співацьке товариство (Gesangverein).

Стосовно міграційних процесів, то вони були на низькому рівні. У середньому обидва села покидало біля 15 осіб на рік на постійну еміграцію, сезонної еміграції не було, натомість після осені 1939 р. в селі не поселилася ні одна особа ззовні.

Чи серед названих сіл можна помітити якісь спільні риси і наважитись на узагальнення? Думаю, що на такі висновки не дозволяє мала кількість матеріалу для аналізу. Можна натомість назвати кілька спостережень, які впадають у вічі навіть при побіжному огляді матеріалу. Це буде насамперед велика різниця  у структурному розподілі земельної власності в окремих селах. В усіх лемківських селах структурний розподіл землі набагато корисніший, ніж у селах чисто польських. Для прикладу, у чисто лемківському Бортному співвідношення малих господарств до великих був як 5 до 103, у Бодаках – як 13 до 31, натомість у чисто польських Домініковіцах співвідношення малої земельної власності до великої було як 194 до 3, у Саньковій – як 101 до 8, а в переважно польській Ропі – як 297 до 13.

У лемківських селах проживало також більше осіб з освітою. Для прикладу, у рішуче українському Лосі було 15 осіб з середньою або вищою освітою, тоді як у польському Ґрудку – 2, Ропі – 2, Шимбарку – 3 особи з освітою. З другого боку, в польських селах помічається більша сколяризація дітей і польські школи мають більшу кількість штатних вчителів.

Жителі лемківських сіл були також більш активними у громадському та суспільному житті, ніж мешканці сіл польських.

Підбиваючи підсумки можна сказати, що німецькі опити становлять дуже цінний матеріал для відтворення образу життя лемківських сіл південної Горличчини напередодні депортаційної катастрофи. Опис лемківських сіл є тут повніший та детальніший, ніж той, який дав польський загальний перепис населення з 1921 року, опис Галичини В. Кубійовича з 1939 р. та німецький перепис населення з березня 1943 р. Зібраний матеріал є цінним також тому, що є об’єктивним контрапунктом для спроб відбудувати загиблу лемківську Атлантиду у суб’єктивному світі спогадів.

Автор Мирослав Іваник (Торонто), історик, кінорежисер, співробітник Українсько-Канадського Дослідчо-Документаційного Центру (Торонто, Канада)

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

2 коментарі до Німецькі документи про Лемківщину з періоду Другої світової війни

  • Оксана висловився:

    Доброго дня! В даній статті згадується село Рихвальд, а саме те, що до загального запитника було додано ще 16 сторінок рукописного тексту історії села. Підкажіть, будь ласка, чи є переклад цього рукопису і де можна з ним ознайомитися. Дуже цікавить. Дякую! Оксана

    • Taras
      Taras висловився:

      Це дослідження проводив Мирослав Іваник, який опрацьовував ці дані в Архіві Варшави і Кракова. Він досліджував німецькі питальники і анкети. Проте наскільки мені відомо на разі від детально не досліджував цього питання, оскільки на разі займається вивченням інших проблем.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео