Весільна обрядовість на Лемківщині. Ч.3 (закінчення)

Весільні пісні

Увесь хід лемківського весілля, окрім сватання і заручин, супроводжується співом весільних пісень. Весільні пісні залежно від їх функції можна поцілити на дві основні групи: обрядові пісні і пісні необрядові. У свою чергу обрядові пісні діляться на пісенні типи ладкання, інші обрядові пісні та пісні до весільних обрядових танців. Необрядові пісні не пов’язані безпосередньо з весільним обрядом і служать для вдоволення гедоністичних потреб (емоційних, моторних та ін.).

Виконавцями весільних обрядових пісень є члени весільної дружини молодого і молодої, необрядових – усі учасники весілля. Від молодого основними виконавцями обрядових пісень є свашки і дружби, від молодої – дружки і свашки з дівчатами (домашні). Таким чином у співах загалом беруть участь чотири хори два з боку молодого і два з боку молодої. У складі кожного хору переважно 5 -7 осіб. Упродовж усього весілля хори молодої протистоять хорам молодого, між ними іде постійне змагання, яке іноді набирає дошкульного характеру. Особливо це стосується змагання дружок і дружбів, яке іноді називають передирками. Із кожного боку співають окремо або об’єднуються. Переважно свашки молодого змагаються зі свашками молодої, дружки молодої – з дружбами молодого. Можуть бути і діалоги свашки молодого – дружки, дружби – свашки молодої, свашки і дружби молодого – свашки і дружки молодої та ін.

Характерною рисою лемківського весілля є участь чоловічого співу в обрядовій типі весілля. Окрім співу дружбів упродовж майже всього весілля, у вузлових його моментах у співі беруть участь усі члени весільної дружини включно з весільним (переднім) старостою, маршалком, старостами і підстаростами (сващаками), сватками. Ще однією особливістю є сольний спів перед гудаками (музикантами) до танців. Будь-який учасник весілля, чи то член весільної дружини, чи гість може замовити танець, заплативши музикантам і проспівавши перед ними приспівку до танцю.

Ладкання

Особливістю лемківського як і усього українського весільного обряду є спів весільних пісень, відомих під назвою ладкання (від імені давньослов’янської богині крами, любові і домашнього вогнища Лади). Пісні цього типу займають провідне місце серед весільних обрядових пісень. Ними починається весілля, потім вони звучать упродовж усього весілля, чергуючись з іншими обрядовими та необрядовими піснями. Зміст ладкання залежить від ходу весільної драми. Свашки співають не тільки від імені молодих, але й пояснюють події, що відбуваються під час весільної гри. Ладкання співається в унісон, переважно у повільному темпі і сумному, меланхолійному характері. Ладкання – своєрідна лейттема всього весілля. В їх текстах відображується весь хід весільного ритуалу. Вони ніби коментують події і символіку весільного ритуалу, і в цьому полягає їх функція.

Лемківські ладкання не мають т.зв. передладканок (адекватні терміни – зачин, формула-зачин, заспів), які характерні для інших українських реґіонів. Усі ладкання можна розділити на три типи: тип А, тип Б, тип В. У записах Олексія Торонського переважають ладкання типу А, у записах Володимира Хиляка, Дмитра Качора та Івана Буґери – ладкання типу Б. Щодо пісень типу В, то вони у лемківському весіллі лише частково виконують функцію ладкання, звучать в окремих місцях весільної драми, на їх наспіви виконуються і необрядові пісні.

Ладкання типу А – це пісні з гетерометричною ритмічною структурою 7-, 8-, 9-складового вірша (5+2, 3+4, 4+3, 6+3, 4+4, 5+3) без постійної цезури. Мелодична форма – АВА, ритмічна форма фраз – ава. Лад іонійський пентахорд, амбітус квінта. Наспів цього типу ладкання має речитативно-імпровізаційний характер з вільним ритмом. За дослідженнями Філарета Колесси цей тип ладкання поширений по всіх українських землях і його можна зачислити до мелодій найдавнішої верстви та в’язати його поставання з часом оформлення українського весільного обряду в княжій добі.

Необрядові пісні

Інші обрядові пісні не мають спеціальної назви і вживаються тільки у певних місцях весільної драми. Це ж стосується і приспівок до весільних обрядових танців.

Як уже згадувалось, в інтермедіях між основними подіями весілля виконуються різні необрядові пісні. Лемки говорять, що на весілі ся вшытко співат. Ці пісні співаються переважно після гостини за столом, або як приспівки до танців, особливо ж у другій частині весілля, коли основні обряди (покладини, почепини, умивання молодої на річці, роздача нею подарунків і обрядового хліба бальця, зустріч з приданцями) вже завершені. Серед них жартівливі і сатиричні пісні, танцювальні, побутові ліричні пісні та балади, що поширені у давній місцевості. Кількість таких пісень не регламентована і залежить від смаків і уподобань учасників весілля та часу тривалості самого весілля.

Музиканти (гудаки)

Жодне весілля на Лемківщині не обходилося без інструментальної музики. Давніше, коли весілля тривало тиждень і більше, музикантів запрошували окремо від молодого і молодої. У кінці XIX століття і пізніше у зв’язку зі скороченням весілля гудаків запрошував лише молодий. Кількісний склад інструментального ансамблю  залежав від місцевих традицій, так і від статку родини. Найпоширенішим був ансамбль у складі двох скрипок, басолі та бубна. Перший скрипаль (пріма) грав основну мелодію, другий скрипаль (секунд, секонд) вторив йому, басоля та бубон забезпечували ритм. У міжвоєнний період, особливо на богацкому весіллі, до них прилучався кларнет, часом і труба. У кожному селі були свої музиканти-інструменталісти, яких постійно запрошували на весілля. Траплялися випадки, коли на весіллі грали циганські мандрівні ансамблі, які добре знали місцевий репертуар.

Основне завдання музикантів на весіллі – супровід співів весільних пісень, обрядових танців та танців для розваг весільних гостей, сільської молоді. Окрім того, музиканти виконують марші під час зустрічі молодих, весільної дружини та гостей, при переходах чи переїздах весільного поїзда, вівати при привітаннях, врученні подарунків, обрядових хлібів, роздачі обрядового хліба бальця. У всіх записах лемківських весіль є пісня-заклик до музикантів:

  1. Грайте, гудакы різко, (2)

Кланяйся, Марися, низко.

  1. Як вітцю, так мамоньці (2)

И цілій родиноньці.

З усіх жанрів фольклору весілля є найбагатшим. Весільна обрядовість становить відносно самостійну систему цілеспрямованого духовного розвитку субетносу й окремі особистості. Вона детермінується соціально-економічними та політичними процесами. Водночас весільна обрядовість є ефективним засобом соціалізації людини, розвиток її світоглядної культури, формування здатності до самовдосконалення, фактом національної ідентичності. Упродовж століть традиційне народне весілля було одним із найважливіших чинників розвитку й збереження народної культури лемків. Публікація записів лемківських пісень минулого має особливе значення сьогодні за умов відсутності у лемків власної етнічної території проживання і можливості продовження функціонування традиційного фольклору.

Автор Ярослав Бодак

Джерело: Лемківське весілля у записках XIX – початку XX століття / Зібрали і підгот. О.Маслей і В.Пилипович. – Горлиці: Об’єднання лемків, 2007. – с.23-27

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео